мовчазний бунт
Не знаю, що конкретно, чи моє високе самомнєніє (я його не відчуваю, але припускаю логічно, шукаючи причини) чи ще щось, але на негативні відгуки про мене я знаходжу єдиний варіант відповіді - мовчазний бунт. Розбираючи по частинах, я розумію, що це свого роду таке покарання, як я його вважаю. Буцімто, я такий-то важливий, що відсутність спілкування зі мною - це вже негативний наслідок для оточуючих. Річ в тім, що мені здається, я маю багато що сказати іншим, оригінальне відношення до речей (хай дещо й хворобливе), але все ж описую цікаві роздуми і підмічаю дрібні деталі, виробляючи купу інтелектуального контенту (хоча це насправді сука шлах їбаний). Він цінний для мене, ця цінність висока, типово Робесп’єрівське відношення до інформації. І коли інші не сприймають того, що я пишу, логічно образитись і влаштувати мовчазний бунт. Тоді всі щасливі. Але зараз в мене той момент, що я оголив цей бунт всюди. Видалився з конф, сьогодні погнали з січі (бо, бачте, я заїбав дохуя писати). Мені вже нема де писати. Я й з людьми вже втомився переписуватись, конкретно. І дівчина, з якою обмінялися 5-6 повідомленнями раптово стає першим місцем в списку друзів. Тобто... реально той момент, який показує, наскільки я запустив інформаційні звязки. Чи хочеться мені їх відновити? Ні. Хочеться ще більше заглибитись в себе, таке... синдром жертви шолі. Типу я буду тихим і загадочним, люди згадають, що я писав і попросять назад. Але ж ніхто не попросить. Це логічно, це неправильно, бо це потикання моїм зайобам та образам. Тому тут єдиний шлях. Замкнена система. Ниття в бложику. Книжечки різні. Шанс зайнятись тим, що справді варто. Реалізовувати ідеї романів, удосконалювати вміння ворожби на Таро (теж суто інформаційна фішка). Все-одно, все, що мені треба знати, я буду знати, бо такі в мене взаємини з світом ідей і данних. Здається, роки і намагання пробудити в собі соціальні навчики пішли коту під хвіст, бо це все логічно, що врешті я опинюся в вакуумі, де літають в голові ідеї, але які мають незначне і особисте вираження. Я читав про це. Типу, людина усвідомлює їх цінність, але думає, що інші не готові/варті них. Звісно, як кожен митець (а я таки лишаю за собою право називати себе ним) хоче, щоб його лайно продукт хавався людьми. Але... чи вартий мій продукт цього? Тому я просто буду старатись робити його кращим. У своїй мовчазній похмурій сфері.