коли погано на душі - я пишу вірші (с)

[mercurialus]

Довіра зникає, листя спадає,
Оголює перса свої вже земля,
Зникають дощі, родиться сонце,
Бажання цвіркочуть, рветься душа.

Вітають пташки, світлі ці душі,
Кохання бажають, най щастя буде!
Лиш хтось все сидить, стискаючи книгу,
Ковтаючи сіль та воду та хліб.

Він просто мовчить, бо застигли вже мрії,
Застигла вже кров і застигли слова.
Бажання зникає, бажання вмирають,
А постать знайома викликає лиш злість.

Стискає кулак він, стискає він книгу,
Шепоче щось тихо, та грізно кричить,
Встає, поривається, падає, стогне.
Підводиться, струшує пил і говорить:

"Розбили ви серце моє у шматочки,
Зробили ви рани, зробили ви кров,
Зробили мене всі ви дещо цинічним,
Тим, що не вірить більше в любов"