Південні ДОТи Київського укріпрайону
За що собі дорікаю, так це за слабкодухість. Бо навіть коли щось дуже хочеться, знаходяться відмазки щоб нічого не робити. Причому аргументів «проти» завжди більше, ніж «за». То спекотно, то холодно, то слизько, то брудно, то справи, то ніде прогулятись, то влом десь лазити одному, то погане самопочуття. Це раніше, якщо щотижня без поїздок або вилазок, то «їхав дах». А тепер можу по декілька тижнів не вилазити з хати і не відчувати від цього дискомфорту. Однак, якщо вже щось задумав (із здійсненного), то рано чи пізно зроблю задумане. Наприклад, в планах було продовження дослідження ДОТів Київського укріпрайону. Однак цього року вдалося здійснити лише дві вилазки. Тому от вибрався...
1. Зручна нагода продовжити спостереження радянської фортифікації Другої світової війни видалася аж взимку, на святкові різдвяно-новорічно-різдвяні вихідні. Для дослідження обрав південну частину КиУРу - ДОТи від Одеської траси до с. Круглик. Вони різноманітні за конструкцією і поверховістю. Та ще й п'ять ДОТів вцілілих! Під час першої прогулянки (прим. - для перегляду з картинками на території України необхідно скористатись проксі, VPN або Тор браузером), в 2014му, по тим ДОТам так і не полазив. Тому планував туди повернутись.
Звичайно, зима - не найкраща пора для сталкерських вилазок. Але ж яка краса! Та й що поробиш, якщо нинішня зима видалась сніжною і морозною? До весни чекати довго.
Ну і традиційно, без пригод не обійшлося.
2. Маршрут розпочався від Одеської траси, знайомими місцями.
3. Засніжений ліс чудовий! А ось дорога не дуже. Від проїжджаючих Лєксусів, Крузаків і Рейндж-Роверів довелося стрибати в кучугури.
4. Нарешті, з-поміж дерев показався ДОТ №178.
5. ДОТ №178. Двоповерховий. 4-х амбразурний (1 амбразура захисту входу і 1 тилова). Кулеметний. Тип захисту - «Б». І головне - вцілілий і відчинений.
6. Інформаційного стенду перед ДОТом вже нема. Проте зробили лавки.
7. Амбразури зміщені до кутів стін.
8. Вхід у ДОТ.
9. На стіні радянська зірка.
10. Двері - протиштурмові ґрати (нарешті дізнався як вони називаються) виявились відчиненими. Навпроти входу до сквозника - амбразура для захисту входу.
11. В іншій стороні тамбуру розміщена ще одна амбразура - тилова.
Так що споруда за конструкцією незвична.
12. Коридор. Наліво і направо - бойові каземати (кожен на дві амбразури). По центру - скоб-сходинки на нижній рівень.
13. Повертаю праворуч, до казематів з західної сторони. Привертає увагу низький прохід у дверях.
14. Заглядаю на спуск до нижнього поверху. Але не наважуюсь спуститись сам.
15. Тим паче, що скоби в аварійному стані.
16. В казематі на стіні висять тримачі. Поличка для патронів, чи тримач кабелів?
17. Амбразура.
18. В кожному казематі по дві амбразури з купою ніш (раніше такого не бачив).
19. Без спалаху знімки прикольніші. А ви як вважаєте?
20. Ніша.
21. Йду до протилежного каземату.
22. Але дві бійниці в одному кадрі не вдається відзняти. Це б дзеркалку з ширококутним об'єктивом.
23. Ну шо, знову в путь!
24. Проходжу повз руїни ДОТу №177. Як не дивно, він теж був двоповерховим, на чотири кулемети.
25. Старого знаку автобусної зупинки, який бачив в 2014му, вже не було:( Проте знайшов інші знаки. Хоча переживаю, як би і їх не зникали.
26. Маршрут 254 (нині це 736) раніше обслуговувався комунальним автобусним парком. Розповідали, що по вузеньким дачно-сільським вулицям їздили зчленовані Ікаруси. А зараз дрібнота у вигляді приватних маршруток.
27. З дороги помітив гігантський зруйнований ДОТ.
28. Це 4-х амбразурний кулеметний двоповерховий ДОТ №154.
29. Не уявляю чим можна було зруйнувати таку товщу бетону.
30. При огляданні ДОТу розгавкались собаки (звідки? Там же ліс!). Тому до ДОТу-сховища №155 вирішив піти по дорозі. На щастя, по накату було видно, що рух там не інтенсивний.
31. Нажаль, сховище не знайшов. Та й як його можна було знайти взимку, якщо він майже весь закопаний у землю? Однак і вцілілий 153й ДОТ, який не закопаний, не знайшов. Добре, хоч знайшов стежку до незвичного величезного ДОТу №152.
32. ДОТ №152 унікальної конструкції - напівкапонір на 2 артилерійські і 1 кулеметну амбразури, розташовані на різних рівнях. А сам ДОТ двоповерховий.
33. Виглядає епічно і не схоже на інші ДОТи.
34. Нажаль, дуже заріс.
35. Вхід. Повинен бути зачинений.
36. Точно! На замку́.
37. Можна сфоткати хіба шо крізь решітку.
38. Підійшов з іншої сторони. Собаки з сусідського двору дуже розгавкалися.
39. Це кулеметна амбразура. Артилерійські - з протилежного боку.
40. Біля бійниці. Думав зазарнути, може там щось буде вино.
41. Еге! Закрито дошкою.
Річ у тім, що ДОТ №152 частково музеїфікований. Тому і зачинений. Незрозуміло тільки чому його не відкривають для відвідувачів.
42. Село Круглик. Залишився лише один ДОТ, запланований до огляду.
43. Біля ДОТу 151 зупинив Ланос фургон. Вирішив довідатись, де тут ДОТ. У відповідь: "А нащо тобі треба? Нема тут ДОТу. А ялинки гарні у лісі є? А скільки коштує ялинка?" Мабуть лісник, бо вони й так й@бнуті - а напередодні новорічних свят у них ще більше загострення.
44. Добре, потім зустрів іншого мужика. Той був адекватний і підказав, де ДОТ. Заодно розказав який графік у місцевих маршруток.
45. А ось і ДОТ №151, що вбудований в змієвий вал. Це одноповерховий, 3-х амбразурний (розділений на два каземати), кулеметний ДОТ.
Лазив у ньому ще в 2009му, на екскурсії (прим. - для перегляду з картинками на території України необхідно скористатись проксі, VPN або Тор браузером).
46. Хтось зліпив сніговика.
47. До казематів веде 10-метрова потерна під змієвим валом.
48. Коридор звертає до основних приміщень ДОТу.
49. Цікава знахідка - артезіанська сведловина (якщо не помиляюсь). Ніде раніше не зустрічав такої.
50. Навпроти - перископна труба. Теж якимось дивом вціліла.
51. Каземат на дві амбразури.
52. Вхід до каземату з однією амбразурою.
53. Хм... дивно, що стіни обшиті залізом. Можливо, це характерне саме для типу ДОТів «М1»?
54. На пагорбі. ДОТ - під землею.
55. Шикарний ракурс!
56. Центральна амбразура мала бронеплиту, від якої залишились штирі.
57. ДОТ №151 з іншого боку.
58. Маскування природною місцевістю. Вважаю, навесні чи влітку його не помітно.
59. А далі була довга дорога додому... Маршрутки їздять раз на годину. Однак при цьому ще й примудряються не виконувати рейси. Мало того, що треба було чекати наступного рейсу - так однієї маршрутки не було. А холодно (температура знижувалась). Ще й від ходіння по кучугурам ноги мокрі. Думав, що буде обмороження.
60. Прочекав 736 маршрутку майже дві години і не дочекався! Довелося поїхати на іншій маршрутці. Але вже не до Одеської траси, а до Києва. І лише на Теремках пересів на маршрутку до свого міста.
61. Отже, із запланованих 5-ти вцілілих ДОТів вдалося полазити лише по двом. Два ДОТи не знайшов. До одного передумав йти.
Не знаю, чи буде бажання знову повернутись туди і відшукати ДОТи №№153, 155, 156. Але зимових сталків ще довго не захочеться. Все ж таки, у сніжну зимову пору краще гуляти по новорічним ярмаркам.
1. Зручна нагода продовжити спостереження радянської фортифікації Другої світової війни видалася аж взимку, на святкові різдвяно-новорічно-різдвяні вихідні. Для дослідження обрав південну частину КиУРу - ДОТи від Одеської траси до с. Круглик. Вони різноманітні за конструкцією і поверховістю. Та ще й п'ять ДОТів вцілілих! Під час першої прогулянки (прим. - для перегляду з картинками на території України необхідно скористатись проксі, VPN або Тор браузером), в 2014му, по тим ДОТам так і не полазив. Тому планував туди повернутись.
Звичайно, зима - не найкраща пора для сталкерських вилазок. Але ж яка краса! Та й що поробиш, якщо нинішня зима видалась сніжною і морозною? До весни чекати довго.
Ну і традиційно, без пригод не обійшлося.
2. Маршрут розпочався від Одеської траси, знайомими місцями.
3. Засніжений ліс чудовий! А ось дорога не дуже. Від проїжджаючих Лєксусів, Крузаків і Рейндж-Роверів довелося стрибати в кучугури.
4. Нарешті, з-поміж дерев показався ДОТ №178.
5. ДОТ №178. Двоповерховий. 4-х амбразурний (1 амбразура захисту входу і 1 тилова). Кулеметний. Тип захисту - «Б». І головне - вцілілий і відчинений.
6. Інформаційного стенду перед ДОТом вже нема. Проте зробили лавки.
7. Амбразури зміщені до кутів стін.
8. Вхід у ДОТ.
9. На стіні радянська зірка.
10. Двері - протиштурмові ґрати (нарешті дізнався як вони називаються) виявились відчиненими. Навпроти входу до сквозника - амбразура для захисту входу.
11. В іншій стороні тамбуру розміщена ще одна амбразура - тилова.
Так що споруда за конструкцією незвична.
12. Коридор. Наліво і направо - бойові каземати (кожен на дві амбразури). По центру - скоб-сходинки на нижній рівень.
13. Повертаю праворуч, до казематів з західної сторони. Привертає увагу низький прохід у дверях.
14. Заглядаю на спуск до нижнього поверху. Але не наважуюсь спуститись сам.
15. Тим паче, що скоби в аварійному стані.
16. В казематі на стіні висять тримачі. Поличка для патронів, чи тримач кабелів?
17. Амбразура.
18. В кожному казематі по дві амбразури з купою ніш (раніше такого не бачив).
19. Без спалаху знімки прикольніші. А ви як вважаєте?
20. Ніша.
21. Йду до протилежного каземату.
22. Але дві бійниці в одному кадрі не вдається відзняти. Це б дзеркалку з ширококутним об'єктивом.
23. Ну шо, знову в путь!
24. Проходжу повз руїни ДОТу №177. Як не дивно, він теж був двоповерховим, на чотири кулемети.
25. Старого знаку автобусної зупинки, який бачив в 2014му, вже не було:( Проте знайшов інші знаки. Хоча переживаю, як би і їх не зникали.
26. Маршрут 254 (нині це 736) раніше обслуговувався комунальним автобусним парком. Розповідали, що по вузеньким дачно-сільським вулицям їздили зчленовані Ікаруси. А зараз дрібнота у вигляді приватних маршруток.
27. З дороги помітив гігантський зруйнований ДОТ.
28. Це 4-х амбразурний кулеметний двоповерховий ДОТ №154.
29. Не уявляю чим можна було зруйнувати таку товщу бетону.
30. При огляданні ДОТу розгавкались собаки (звідки? Там же ліс!). Тому до ДОТу-сховища №155 вирішив піти по дорозі. На щастя, по накату було видно, що рух там не інтенсивний.
31. Нажаль, сховище не знайшов. Та й як його можна було знайти взимку, якщо він майже весь закопаний у землю? Однак і вцілілий 153й ДОТ, який не закопаний, не знайшов. Добре, хоч знайшов стежку до незвичного величезного ДОТу №152.
32. ДОТ №152 унікальної конструкції - напівкапонір на 2 артилерійські і 1 кулеметну амбразури, розташовані на різних рівнях. А сам ДОТ двоповерховий.
33. Виглядає епічно і не схоже на інші ДОТи.
34. Нажаль, дуже заріс.
35. Вхід. Повинен бути зачинений.
36. Точно! На замку́.
37. Можна сфоткати хіба шо крізь решітку.
38. Підійшов з іншої сторони. Собаки з сусідського двору дуже розгавкалися.
39. Це кулеметна амбразура. Артилерійські - з протилежного боку.
40. Біля бійниці. Думав зазарнути, може там щось буде вино.
41. Еге! Закрито дошкою.
Річ у тім, що ДОТ №152 частково музеїфікований. Тому і зачинений. Незрозуміло тільки чому його не відкривають для відвідувачів.
42. Село Круглик. Залишився лише один ДОТ, запланований до огляду.
43. Біля ДОТу 151 зупинив Ланос фургон. Вирішив довідатись, де тут ДОТ. У відповідь: "А нащо тобі треба? Нема тут ДОТу. А ялинки гарні у лісі є? А скільки коштує ялинка?" Мабуть лісник, бо вони й так й@бнуті - а напередодні новорічних свят у них ще більше загострення.
44. Добре, потім зустрів іншого мужика. Той був адекватний і підказав, де ДОТ. Заодно розказав який графік у місцевих маршруток.
45. А ось і ДОТ №151, що вбудований в змієвий вал. Це одноповерховий, 3-х амбразурний (розділений на два каземати), кулеметний ДОТ.
Лазив у ньому ще в 2009му, на екскурсії (прим. - для перегляду з картинками на території України необхідно скористатись проксі, VPN або Тор браузером).
46. Хтось зліпив сніговика.
47. До казематів веде 10-метрова потерна під змієвим валом.
48. Коридор звертає до основних приміщень ДОТу.
49. Цікава знахідка - артезіанська сведловина (якщо не помиляюсь). Ніде раніше не зустрічав такої.
50. Навпроти - перископна труба. Теж якимось дивом вціліла.
51. Каземат на дві амбразури.
52. Вхід до каземату з однією амбразурою.
53. Хм... дивно, що стіни обшиті залізом. Можливо, це характерне саме для типу ДОТів «М1»?
54. На пагорбі. ДОТ - під землею.
55. Шикарний ракурс!
56. Центральна амбразура мала бронеплиту, від якої залишились штирі.
57. ДОТ №151 з іншого боку.
58. Маскування природною місцевістю. Вважаю, навесні чи влітку його не помітно.
59. А далі була довга дорога додому... Маршрутки їздять раз на годину. Однак при цьому ще й примудряються не виконувати рейси. Мало того, що треба було чекати наступного рейсу - так однієї маршрутки не було. А холодно (температура знижувалась). Ще й від ходіння по кучугурам ноги мокрі. Думав, що буде обмороження.
60. Прочекав 736 маршрутку майже дві години і не дочекався! Довелося поїхати на іншій маршрутці. Але вже не до Одеської траси, а до Києва. І лише на Теремках пересів на маршрутку до свого міста.
61. Отже, із запланованих 5-ти вцілілих ДОТів вдалося полазити лише по двом. Два ДОТи не знайшов. До одного передумав йти.
Не знаю, чи буде бажання знову повернутись туди і відшукати ДОТи №№153, 155, 156. Але зимових сталків ще довго не захочеться. Все ж таки, у сніжну зимову пору краще гуляти по новорічним ярмаркам.