Вибачте, але знову про Відень
Шукала щось цікаве з кіношного про Відень і всі дороги привели до стрічки "Перед світанком" (англ. Before Sunrise) - кінофільму Річарда Лінклейтера.
У фільмі розповідається про американця Джессі (Ітан Гоук), який їде до Відня, щоб там сісти на літак до Америки, і француженку Селін (Жюлі Дельпі), на шляху до Парижа, студентку Сорбонни. Вони зустрічаються в поїзді.
Після бесіди в вагоні-ресторані, Джессі переконує Селін зійти з поїзда у Відні, щоб провести вечір і ніч разом.
У фільмі немає майже нічого, крім діалогів про життя, кохання, перевтілення і т. д. Основна дія у фільмі відбувається протягом усього лише однієї романтичної ночі у Відні.
На мій погляд, цю стрічку варто дивитись. Я очікувала на те, що через кіно знову зможу заглянути до Відня, а зрештою заглянула значно далі. Всі діалоги, жести, погляди, і сам, власне, сюжет відсилає до дуже особистого і знайомого, через що кіно набуває зовсім іншої глибини і сенсу. А що може бути цікавішим у будь-якому творі, аніж аллюзії із власним життям?.. Потім з"ясувалось, що у стрічки є продовження, і, хоч я розуміла, що його не має бути, інакше весь сенс і краса історії втрачається, але не втрималась і подивилась. Наскільки свіжим і простим є перший фільм, настільки вимушеним і негармонійним є другий. Воно і не дивно. Першу стрічку знято в далекому вже 1995 році, а продовження вийшло через 9 років. Атмосфера вже зовсім не та, актори, особливо, вона, грають якось награно - їм не віриш, їм не хочеться вірити, вони перестали бути симпатичними і легкими, вони разом із своїми героями постаріли і стали істерично втомленими...
Хочу ще кіно-відкриттів, порадьте що-небудь!
У фільмі розповідається про американця Джессі (Ітан Гоук), який їде до Відня, щоб там сісти на літак до Америки, і француженку Селін (Жюлі Дельпі), на шляху до Парижа, студентку Сорбонни. Вони зустрічаються в поїзді.
Після бесіди в вагоні-ресторані, Джессі переконує Селін зійти з поїзда у Відні, щоб провести вечір і ніч разом.
У фільмі немає майже нічого, крім діалогів про життя, кохання, перевтілення і т. д. Основна дія у фільмі відбувається протягом усього лише однієї романтичної ночі у Відні.
На мій погляд, цю стрічку варто дивитись. Я очікувала на те, що через кіно знову зможу заглянути до Відня, а зрештою заглянула значно далі. Всі діалоги, жести, погляди, і сам, власне, сюжет відсилає до дуже особистого і знайомого, через що кіно набуває зовсім іншої глибини і сенсу. А що може бути цікавішим у будь-якому творі, аніж аллюзії із власним життям?.. Потім з"ясувалось, що у стрічки є продовження, і, хоч я розуміла, що його не має бути, інакше весь сенс і краса історії втрачається, але не втрималась і подивилась. Наскільки свіжим і простим є перший фільм, настільки вимушеним і негармонійним є другий. Воно і не дивно. Першу стрічку знято в далекому вже 1995 році, а продовження вийшло через 9 років. Атмосфера вже зовсім не та, актори, особливо, вона, грають якось награно - їм не віриш, їм не хочеться вірити, вони перестали бути симпатичними і легкими, вони разом із своїми героями постаріли і стали істерично втомленими...
Хочу ще кіно-відкриттів, порадьте що-небудь!