Відень. Частина четверта. Остання
Шенбрунн (нім. Schloß Schönbrunn Палац Шенбрунн або Шьонбрунн) - палацовий комплекс у столиці Австрії місті Відні, одна з найвизначніших архітектурних споруд австрійського бароко. (Вікіпедія)
Кожного дня палац зустрічає натовпи туристів, на вході черги до кас з квитками.
Кажуть, що, за задумкою придворного архітектора Йогана Бернгарда Фішера фон Ерлаха, Відень, із захисних мотивів, замість валів, мали оточувати з усіх боків замки, кожен з яких мав височіти на пагорбі і відкривати зі своїх вікон надзвичайний вид на околиці. Єдине, що вдалося втілити з цих грандіозних планів, - імперський замок Шенбрунн, побудований на місці мисливського будиночка Габсбургів. Хоча і в ньому від багатьох ідей архітектора залишилось не так вже й багато. Замовник, Леопольд І, відмовився жити нагорі. На пагорбі, на височині у 60 метрів, замість, будинку, побудували Ґлорієтту - тріумфальну арку на честь перемоги над прусським королем Фрідріхом II.
Туди ми і покрокували майже одразу, оскільки мали ще час до екскурсії самим палацом. У підніжжя пагорба із Глорієттою знаходиться фонтан Нептуна, від якого починаються круті доріжки вгору.
Завідував побудовою Ґлорієтти вже імператор Франц Стефан, який наказав знайти найбільш вдале місцерозташування для павільйону згідно з різними вченнями, починаючи з астрології і закінчуючи езотерикою та магією чисел. Але і без цих розрахунків очевидно, що місце просто створене для чогось подібного - звідси відкривається чудовий вид на парк, палац, місто, а в протилежний бік - рясний зелений ліс, щоправда, і там вже починаються якісь розбудови.
Ось там, десь вдалині, видно шпилі Собору Св.Штефана, Дунайську вежу та інші перлинки Відня.
Будівництво самого палацу було розпочато 1696 року, і частково завершено - в 1713 році. Він налічує 1440 спальних та парадних кімнат, 139 кімнат було відведено під кухні. Для відвідання зараз відкрито 40 кімнат; кількість, яка входить до екскурсії, залежить від типу (ціни) придбаного квитка.
Ми подивились всього 22 кімнати, я взагалі не дуже люблю палаци всередині, чомусь, все виглядає занадто бутафорським і несправжнім, дуже важко повірити, що в цих інтер"єрах (які різні брошури та путівники називають розкішними) могли жити імператори. Ті кімнати, які ми бачили, переважно невеликі за розмірами, прохідні, інколи без вікон, невже в такому інтер"єрі було приємно жити одній з наймогутніших династій Європи? Навіть дзеркальний зал, в якому відбувались приймання, хоч і більший за інший, не виглядає аж занадто просторим для того, щоб тут відбувались масштабні придворні бали.
Більшість експозиції присвячено часам правління Марії Терезії та її чоловіка Франца-Стефана (18 століття), які довгий час мешкали саме тут, в Шенбрунні, і іншій венценосній парі, що обрала палац як постійну резиденцію, - імператору Францу Йосифу і його дружині - легендарній Елізабет або Сісі.
Окрім відвідання палацу і Ґлорієтти, Шенбрунн може запропонувати прогулянку величезним, гарним парком із всілякими забавками і цікавинками: лабіринтами, оранжереями, джерелом, римськими руїнами, альтанками, статуями і зоопарком.
Високі старі дерева з обох сторін доріжок закривають небо наче шатром, таку куполоподібну форму кроні надали якісь вправні парикмахери дерев. Але навіть така потужна стеля над головою не вкрила нас від дощу, який поступово посилювався (добре, ми встигли піднятися на пагорб ще до зливи). Не зважаючи на дощ, ми таки не змогли пропустити кружляння лабіринтом у пошуку завітного центру, де знаходиться майданчик для розглядання лабіринтів і інших шукачів правильного шляху.
Кожного дня палац зустрічає натовпи туристів, на вході черги до кас з квитками.
Кажуть, що, за задумкою придворного архітектора Йогана Бернгарда Фішера фон Ерлаха, Відень, із захисних мотивів, замість валів, мали оточувати з усіх боків замки, кожен з яких мав височіти на пагорбі і відкривати зі своїх вікон надзвичайний вид на околиці. Єдине, що вдалося втілити з цих грандіозних планів, - імперський замок Шенбрунн, побудований на місці мисливського будиночка Габсбургів. Хоча і в ньому від багатьох ідей архітектора залишилось не так вже й багато. Замовник, Леопольд І, відмовився жити нагорі. На пагорбі, на височині у 60 метрів, замість, будинку, побудували Ґлорієтту - тріумфальну арку на честь перемоги над прусським королем Фрідріхом II.
Туди ми і покрокували майже одразу, оскільки мали ще час до екскурсії самим палацом. У підніжжя пагорба із Глорієттою знаходиться фонтан Нептуна, від якого починаються круті доріжки вгору.
Завідував побудовою Ґлорієтти вже імператор Франц Стефан, який наказав знайти найбільш вдале місцерозташування для павільйону згідно з різними вченнями, починаючи з астрології і закінчуючи езотерикою та магією чисел. Але і без цих розрахунків очевидно, що місце просто створене для чогось подібного - звідси відкривається чудовий вид на парк, палац, місто, а в протилежний бік - рясний зелений ліс, щоправда, і там вже починаються якісь розбудови.
Ось там, десь вдалині, видно шпилі Собору Св.Штефана, Дунайську вежу та інші перлинки Відня.
Будівництво самого палацу було розпочато 1696 року, і частково завершено - в 1713 році. Він налічує 1440 спальних та парадних кімнат, 139 кімнат було відведено під кухні. Для відвідання зараз відкрито 40 кімнат; кількість, яка входить до екскурсії, залежить від типу (ціни) придбаного квитка.
Ми подивились всього 22 кімнати, я взагалі не дуже люблю палаци всередині, чомусь, все виглядає занадто бутафорським і несправжнім, дуже важко повірити, що в цих інтер"єрах (які різні брошури та путівники називають розкішними) могли жити імператори. Ті кімнати, які ми бачили, переважно невеликі за розмірами, прохідні, інколи без вікон, невже в такому інтер"єрі було приємно жити одній з наймогутніших династій Європи? Навіть дзеркальний зал, в якому відбувались приймання, хоч і більший за інший, не виглядає аж занадто просторим для того, щоб тут відбувались масштабні придворні бали.
Більшість експозиції присвячено часам правління Марії Терезії та її чоловіка Франца-Стефана (18 століття), які довгий час мешкали саме тут, в Шенбрунні, і іншій венценосній парі, що обрала палац як постійну резиденцію, - імператору Францу Йосифу і його дружині - легендарній Елізабет або Сісі.
Окрім відвідання палацу і Ґлорієтти, Шенбрунн може запропонувати прогулянку величезним, гарним парком із всілякими забавками і цікавинками: лабіринтами, оранжереями, джерелом, римськими руїнами, альтанками, статуями і зоопарком.
Високі старі дерева з обох сторін доріжок закривають небо наче шатром, таку куполоподібну форму кроні надали якісь вправні парикмахери дерев. Але навіть така потужна стеля над головою не вкрила нас від дощу, який поступово посилювався (добре, ми встигли піднятися на пагорб ще до зливи). Не зважаючи на дощ, ми таки не змогли пропустити кружляння лабіринтом у пошуку завітного центру, де знаходиться майданчик для розглядання лабіринтів і інших шукачів правильного шляху.
