щось останнім часом в мене недостає сил просто... а ще дуже зараз загостиролся відчуття німеччини такою, якою я її почала сприймати минулого року. зараз відчуваю такі самі запахи усюду, їжа теж з тих часів..от знову я вже можу потихеньку розплакатися від діток... наче назад у минуле повертаюся...) але ж ні, вже ще трошечки і закінчеться цей мій ( Read more... )

от коли нема чим забити свій день, раптом розумію що живу я аби прожити. пережити ще день, тиждень, місяць, рік.. а що далі?  от так живеш собі.. і все впусту. люди навколо наповнюють життя сенсом: хтось пише картини, хтось музику, хтось рятує дітей, хтось рятує тварин... хтось знаходить сенс у любові, а хтось у роботі.. це як у вірші Л.Костенко ( Read more... )

От так бува шо просто хочеться поговорити з кимось. з тим, хто тебе вислухає і зрозуміє. підтримає і дасть пораду. а от так глянеш навкруги-і розумієш шо нема з ким так поговорити. всі занадто зайняті своїми проблемами. і виходить шо лишається одне-писати собі. в щоденник, в жж... от в требніці чомусь в мене було більше відчуття самодостатності.. ( Read more... )

 Холодом обдає ноги ( Read more... )

Дорослі такі нетямовиті, а діти просто не в змозі розжовувати їм усе ( Read more... )