Спадщина. Пнікут. Римо-католицька церква Святого Миколая. 1912. Експедиція 2017 року.
Сайт ВР датує першу згадку про Пнікут на Мостищині 1359 роком, а І том "Львівської архідієцезії латинського обряду. Львівська область" (І.Седельник, М.Бучек, Львів, 2004) дає цифру 1366 рік. В будь-якому разі, це сталося в XIV столітті. Зараз в селі проживає близько 1100 осіб, а шпиль красеня-храму видно здаля: і з Крукеничів, і з Буховичів. Здається, навіть з Раденичів.
Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.
Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.
Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html
У 1385 році власник Пнікута Петро Стрийський передав село перемишльським єпископам, а вже ті потім віддали поселення в розпорядження Кафедрального капітула.
Вже в 1470 році в селі була католицька парафія.
Десь тоді ж, напевно, над джерельцем спорудили першу дерев'яну святиню. Храм та плебанія були оточені оборонним муром, був навіть рів і звідний міст - такі вже були часи. На місці того давнього храму зараз стоїть капличка. Відомо, що в 1611 році розпочалось будівництво дерев'яної церкви - причому вже не першої. Та споруда згоріла (разом з вірянами) під час нападу козаків на Пнікут у 1648 році.
В 1667 році знову споруджують дерев'яну святиню, яка була ґрунтовно відремонтована в 1728 році. Але коли в 1743 з візитацією до храму прибув єпископ Вацлав Сераковський, він відклав освячення споруди через її незадовільний стан, а в 1753 наказав спорудити новий храм. Що й було зроблено - в 1762 році. Нова дерев'яна святиня була досить схожа на храми в Раденичах і Таданях. Освятив храм 27 липня 1767 року перемишльський єпископ Ігнатій Кшижановський. Церква мала три вівтарі (Христа розп'ятого, св. Антонія і св. Йосипа). Ремонти мали місце в 1808 і 1831-1834 роках. 14 травня 1869 року в храмі був встановлений новий орган роботи львівських майстрів Карла та Ігнація Таулеців (Taulec).
В 1905 році під час візитації єпископ Кароль Фішер відзначив, що храм справляє гарне враження, але є занадто тісним. Натяк селяни зрозуміли - і в 1908-1911 роках у 200 метрах від старої святині йшло будівництво мурованого храму, який не показався б тісним вже ніякому єпископу. Автором проекту був житель Добромиля Максиміліан Яблонський. Дах в новобудови з'явився в жовтні 1909 року. Освятили новий храм 6 грудня 1912 року, старий при цьому не розбирали, поруч стояв. Обидва храми сильно постраждали в Першу світову війну.
В 1921 році, після закінчення ремонту, споруду заново освятили (і ще раз - 23 грудня 1936 року). В 1927 було придбано в Перемишлю два нових дзвони. Старий храм розібрали в 1929 і разом з церковним майном перенесли в село Ляшки (за іншою версією в Зав'язанці) парафії в Раденичах. 23 грудня 1936 року мурований храм консекрував єпископ К. Фішер.
У липні 1946 року о. Юрій (Єжи) Аблевич виїхав до Польщі, за традицією прихопивши найцінніше з костельного майна. Храм же діяв ще десятиліття - на служби з села Мишлятичів приїжджав священник Міхал Свидницький, а пізніше віряни самі збиралися на молитви у храмі(!) - ключі від храму католики нікому не віддали. Навіть ремонт тихцем проводили. Не дивно - в селі завжди проживало чимало етнічних поляків.
Кажуть, що костел в Пнікуті був ПЕРШИМ католицьким храмом, який повернули вірянам - сталося це ще в жовтні 1987 року. В 1990-1991 роках храм було реконструйовано.
таким був храм в 1929 році. І "веселкова балка" на місці
Джерела:
https://www.castles.com.ua/pnikut.html
http://rkc.in.ua/index.php?l=u&m=k&f=ozlvmo&p=lvmopnmk
Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.
Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.
Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини та нашого проєкту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”.
Підписуйтесь на сторінки проєкту на:
Patreon
Twitter
Telegram
Instagram
Технічні партнери проєкту:
найпрофесійніший сервіс з ремонту квадрокоптерів та багато якого іншого обладнання в Україні
та
хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.
ну як то, так =))
P. S. A cup of hot, strong coffee won't hurt with our project! Come on! It's only a dollar!
P R E S S ===>>>
and support us!
P.S. ПРОЕКТ НЕ ЗАЙМАЄТЬСЯ ЗБОРОМ КОШТІВ І ПОЖЕРТВ НА РЕМОНТИ, РЕСТАВРАЦІЇ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ ОБ'ЄКТІВ АРХІТЕКТУРНОЇ СПАДЩИНИ, ПРО ЯКІ МИ РОЗПОВІДАЛИ ТА РОЗПОВІДАЄМО У СВОЇХ СТАТТЯХ. Це є прерогативою місцевих органів, громад, громадських об'єднань чи благодійних фондів.
Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.
Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.
Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html
У 1385 році власник Пнікута Петро Стрийський передав село перемишльським єпископам, а вже ті потім віддали поселення в розпорядження Кафедрального капітула.
Вже в 1470 році в селі була католицька парафія.
Десь тоді ж, напевно, над джерельцем спорудили першу дерев'яну святиню. Храм та плебанія були оточені оборонним муром, був навіть рів і звідний міст - такі вже були часи. На місці того давнього храму зараз стоїть капличка. Відомо, що в 1611 році розпочалось будівництво дерев'яної церкви - причому вже не першої. Та споруда згоріла (разом з вірянами) під час нападу козаків на Пнікут у 1648 році.
В 1667 році знову споруджують дерев'яну святиню, яка була ґрунтовно відремонтована в 1728 році. Але коли в 1743 з візитацією до храму прибув єпископ Вацлав Сераковський, він відклав освячення споруди через її незадовільний стан, а в 1753 наказав спорудити новий храм. Що й було зроблено - в 1762 році. Нова дерев'яна святиня була досить схожа на храми в Раденичах і Таданях. Освятив храм 27 липня 1767 року перемишльський єпископ Ігнатій Кшижановський. Церква мала три вівтарі (Христа розп'ятого, св. Антонія і св. Йосипа). Ремонти мали місце в 1808 і 1831-1834 роках. 14 травня 1869 року в храмі був встановлений новий орган роботи львівських майстрів Карла та Ігнація Таулеців (Taulec).
В 1905 році під час візитації єпископ Кароль Фішер відзначив, що храм справляє гарне враження, але є занадто тісним. Натяк селяни зрозуміли - і в 1908-1911 роках у 200 метрах від старої святині йшло будівництво мурованого храму, який не показався б тісним вже ніякому єпископу. Автором проекту був житель Добромиля Максиміліан Яблонський. Дах в новобудови з'явився в жовтні 1909 року. Освятили новий храм 6 грудня 1912 року, старий при цьому не розбирали, поруч стояв. Обидва храми сильно постраждали в Першу світову війну.
В 1921 році, після закінчення ремонту, споруду заново освятили (і ще раз - 23 грудня 1936 року). В 1927 було придбано в Перемишлю два нових дзвони. Старий храм розібрали в 1929 і разом з церковним майном перенесли в село Ляшки (за іншою версією в Зав'язанці) парафії в Раденичах. 23 грудня 1936 року мурований храм консекрував єпископ К. Фішер.
У липні 1946 року о. Юрій (Єжи) Аблевич виїхав до Польщі, за традицією прихопивши найцінніше з костельного майна. Храм же діяв ще десятиліття - на служби з села Мишлятичів приїжджав священник Міхал Свидницький, а пізніше віряни самі збиралися на молитви у храмі(!) - ключі від храму католики нікому не віддали. Навіть ремонт тихцем проводили. Не дивно - в селі завжди проживало чимало етнічних поляків.
Кажуть, що костел в Пнікуті був ПЕРШИМ католицьким храмом, який повернули вірянам - сталося це ще в жовтні 1987 року. В 1990-1991 роках храм було реконструйовано.
таким був храм в 1929 році. І "веселкова балка" на місці
Джерела:
https://www.castles.com.ua/pnikut.html
http://rkc.in.ua/index.php?l=u&m=k&f=ozlvmo&p=lvmopnmk
Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.
Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.
Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини та нашого проєкту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”.
Підписуйтесь на сторінки проєкту на:
Patreon
Telegram
Технічні партнери проєкту:
найпрофесійніший сервіс з ремонту квадрокоптерів та багато якого іншого обладнання в Україні
та
хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.
ну як то, так =))
P. S. A cup of hot, strong coffee won't hurt with our project! Come on! It's only a dollar!
P R E S S ===>>>
and support us!
P.S. ПРОЕКТ НЕ ЗАЙМАЄТЬСЯ ЗБОРОМ КОШТІВ І ПОЖЕРТВ НА РЕМОНТИ, РЕСТАВРАЦІЇ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ ОБ'ЄКТІВ АРХІТЕКТУРНОЇ СПАДЩИНИ, ПРО ЯКІ МИ РОЗПОВІДАЛИ ТА РОЗПОВІДАЄМО У СВОЇХ СТАТТЯХ. Це є прерогативою місцевих органів, громад, громадських об'єднань чи благодійних фондів.