Міжріччя

[lytvyn]

Я
Як високе жито
Червень-чирва
Люблю ковтати
Тумани-текіли
Розніжена
Схиляюсь під твоїми
Руками
Як маятник
В тілі компаса.
Ти
Як циганське око
Гіноз-гонорея
Розпещений
Цивільно-цинічно
Клянешся
У поцуплених
істинах
Коли ти клацнеш
пальцями
я прокинуся
межиріччям у повені
крайкою між двома
ногами пам’яті
і не знатиму
хто з нас
досі не був
живим