Коли постаріє бібула, в яку загорнули світ,
я зможу намалювати руки трьох царів,
вихолощені зорепадами нашої ери.
Коли помолодшає пастель,
я посаджу на неї равлика з подільського поля,
щоби неодмінно доповзти до пензлика тіней.
Колись-то візьму на руки все невидиме,
котре балансує з тобою на канаті вічності…
А поки, розглядаючи строкату тканину
(
Read more... )