День 17. Неділя.
Сьогодні був дуже насичений день. Традиційно він почався із сніданку як зазвичай))) О 09.30 ми вже були в церкві Тома - в цей час починалась недільна школа для дорослих. Спочатку Том, потім д. Саша, а потім і я поділились тим, шо Бог зробив і продовжує робити в нашому житті. Це був гарний час, коли ми могли розповідати про наше служіння в Україні - Християнський Футбольний Клуб "Надія". Одразу після цієї недільної школи для дорослих почалось богослужіння - ми на початку служіння подякували церкві за підтримку нашого служіння, оскільки саме ця церква зробила багато для того, щоб ХФК "Надія" успішно існував. Своїми молитвами, фінансовою підтримкою та фізичною присутністю вони були і є надійною опорою для нас.
Ми не сиділи на всьому служінні, тому що нас запросили взяти участь у недільній школі для дітей. Тому одразу після нашого слова подяки зі сцени, ми пішли в іншу кімнату, де діти навчались Божого Слова у відповідному дитячому форматі... Д. Саша розповів гарний і наочний урок для дітей, я трохи поділився власним свідченням, продемонструвавши на Томі як треба довіряти життя Богові) Том - молодець, гарно справився із своєю роллю, хоча то все був експромпт. Після того в нас був спільний обід із місіонерський комітетом Grace Brethren Church та сім'єю, яка планує приїхати в Україну настпуного року. Було цікаве спілкування, смачна їжа та можливість для всіх задати запитання, на які ми (в переважній більшості д. Саша) відповідав. На обіді була одна молода пара (вони одружені майже 3 роки), яка б також хотіла свого часу приїхати на Україну, щоб послужити; вона - з Бразилії; він - з Амрики. Нам подякували за те, шо ми ділились тим, що Бог робить на Україні і ми відправились далі.
Jarrettsville - так називається маленьке місточко на півночі від Балтімора. Батьки Серен запросили насвідвідати вечірнє зібрання і залишитись в них на ніч. Коли ми домовлялись про цю поїздку з батьками Серен та пастором, мене попросили проповідувати в церкві. Я не очікував, якщо чесно.... Добре, що було декілька днів на підготовку. Отже, ми приїхали в церкву; після прославлення та об'яв, які зробив пастор, нам передали слово. Я сказав два слова про себе і представив Тома і д. Сашу, які трішки детальніше розповіли про служіння в Україні та про наш християнський футбольний клуб. Потім настав час мені проповідувати. Я переживав трохи - ніколи не прповідував англійською в американській баптистській церкві. Але занурившись в Слово я забув про хвилювання. Після служіння було багато спілкування (незважаючи, що людей було не так багато - чоловік 40).
Потім батьки Серен завезли нас в Creamery and Deli, яке славилось фірмовим морозивом. Ми з Томом замовили Cookie Dough середню порцію, але коли нам дали наше морозиво - ми були в шоці. В перекладі на українську порцію, та, яку ми отримали була супер велика (в рази два-три більша за морозиво-ріжок в Макдональдсі). Згодом, ми пропрямували додому до Серен батьків, які гостинно нагодували нас та показали дім. Мушу сказати дуже вражаюче... особливо кіманата Серен, яка схожа на бункер пригод. Я написав бункер, тому шо двері в її кімнату - це дві великі книжкові полиці)) Захоплююче. Було дуже примно побачити і поспілкуватись з батьками Серен і Браяном із його сім'єю (вони були на Україні).
Надобраніч!
Ми не сиділи на всьому служінні, тому що нас запросили взяти участь у недільній школі для дітей. Тому одразу після нашого слова подяки зі сцени, ми пішли в іншу кімнату, де діти навчались Божого Слова у відповідному дитячому форматі... Д. Саша розповів гарний і наочний урок для дітей, я трохи поділився власним свідченням, продемонструвавши на Томі як треба довіряти життя Богові) Том - молодець, гарно справився із своєю роллю, хоча то все був експромпт. Після того в нас був спільний обід із місіонерський комітетом Grace Brethren Church та сім'єю, яка планує приїхати в Україну настпуного року. Було цікаве спілкування, смачна їжа та можливість для всіх задати запитання, на які ми (в переважній більшості д. Саша) відповідав. На обіді була одна молода пара (вони одружені майже 3 роки), яка б також хотіла свого часу приїхати на Україну, щоб послужити; вона - з Бразилії; він - з Амрики. Нам подякували за те, шо ми ділились тим, що Бог робить на Україні і ми відправились далі.
Jarrettsville - так називається маленьке місточко на півночі від Балтімора. Батьки Серен запросили насвідвідати вечірнє зібрання і залишитись в них на ніч. Коли ми домовлялись про цю поїздку з батьками Серен та пастором, мене попросили проповідувати в церкві. Я не очікував, якщо чесно.... Добре, що було декілька днів на підготовку. Отже, ми приїхали в церкву; після прославлення та об'яв, які зробив пастор, нам передали слово. Я сказав два слова про себе і представив Тома і д. Сашу, які трішки детальніше розповіли про служіння в Україні та про наш християнський футбольний клуб. Потім настав час мені проповідувати. Я переживав трохи - ніколи не прповідував англійською в американській баптистській церкві. Але занурившись в Слово я забув про хвилювання. Після служіння було багато спілкування (незважаючи, що людей було не так багато - чоловік 40).
Потім батьки Серен завезли нас в Creamery and Deli, яке славилось фірмовим морозивом. Ми з Томом замовили Cookie Dough середню порцію, але коли нам дали наше морозиво - ми були в шоці. В перекладі на українську порцію, та, яку ми отримали була супер велика (в рази два-три більша за морозиво-ріжок в Макдональдсі). Згодом, ми пропрямували додому до Серен батьків, які гостинно нагодували нас та показали дім. Мушу сказати дуже вражаюче... особливо кіманата Серен, яка схожа на бункер пригод. Я написав бункер, тому шо двері в її кімнату - це дві великі книжкові полиці)) Захоплююче. Було дуже примно побачити і поспілкуватись з батьками Серен і Браяном із його сім'єю (вони були на Україні).
Надобраніч!