День 16. Фізкульт-привіт.
Після сніданку ми (Том, його тато, д. Саша і я) поїхали в парк, що знаходиться неподалік нашого дому. Мені ще раз дозволили покерувати авто, що було дуже приємно. Вс здорові, машина ціла)) Трохи розім'явшись один на один (там було два корти), ми почали матч "Америка-Україна" (Том і його тато проти представників України - д. Саши і мене). 
важаючи на те, що по великому рахунку ми з д. Сашою грали в теніс вдруге у своєму житті, результатом ми не можемо бути незадоволені - 1:1. Першу партію ми програли - 4:6. Потім, щоправда, реабілітувались - 7:5 на нашу корисить. Іще я зрозумів, що коли постарію, я хочу бути як тато Тома - в свої 67 так грати в теніс як він)))
Після обіду ми грали в футбол. Але то було більше, аніж просто гра. Ми поїхали в церкву (там є спортзал), де зібрались люди, які колись приїжджали в Україну допомогати нам ("ХФК Надія") проводити табори... Було круто пограти з ними в футбол і згадати час, який вони колись проводили на Україні. Поспілкувавшись і запросивши їх ще приїхати в Україну, ми попрощались.
Наступний пункт плану сьогоднішнього дня - футбольний матч DC United проти Columbus Crew. Один знайомий нашого знайомого, що працює в тренерському штабі Columbus Crew, дістав нам безкоштовні 4 квитки (нас троє + Шарлін, що була двічі на Україні) на цю гру. Гра проходила у столиці Америки - Вашингтоні. Ми вирішили дістатись до стадіону на метро, щоб уникнути пробок на дорогах. Таким чином побачили більше реального життя в Америці, але про це трохи пізніше. Матч виявився цікавим. Команда DC United перемогла з рахунком 3-2, поступаючись по ходу зустрічі 0-1 та 1-2. Подившись гру, я переконався, що рівень футболу в Європі все таки вище, аніж в Америці. Але шоу американці все таки вміють організувати краще. овелось і побачити нетверезу молодь на стадіоні - просто нетверезу, не агресивну. Але всеодно виглядає не приємно, коли молоді люди вже "під градусом". Коли ми повертались додому (теж на метро), на одній із зупинок у вагон зайшов темношкірий дядько років 50-60, який теж вже був "такий як тра".
Він подивився на д. Сашу, почав з ним говорити поки не зрозумів, що д. Саша його не розуміє. Все як у нас - нетверезий дядько, якому треба з кимось поговорити... Потім Том і я допоміг, переклавши те, що казав темношкірий дядько та що відповів д. Саша. Але одне з перших питань, яке він (нетверзий чоловік) задав було "А ви вірите, що всі темношкірі люди погані?". Це питання м'яко кажучи вибило д. Сашу з колії, але швидко зорієнтувавшись ми потім пояснили, що там, де ми живемо є лише білі люди, і ми бачили набагато більше поганих білих людей. Болюче питання тут виявляється і напруга існує, незважаючи на те, що ззовні все добре... Отак ми вийшли в світ сьогодні - бачили нетверезих американських підлітків і дорослих, нескромно вдягнених дівчат... Набрались вражень одним словом... Хоча з тим, що бачимо на Україні, всеодно важко порівняти - ми на різних рівнях.
важаючи на те, що по великому рахунку ми з д. Сашою грали в теніс вдруге у своєму житті, результатом ми не можемо бути незадоволені - 1:1. Першу партію ми програли - 4:6. Потім, щоправда, реабілітувались - 7:5 на нашу корисить. Іще я зрозумів, що коли постарію, я хочу бути як тато Тома - в свої 67 так грати в теніс як він)))
Після обіду ми грали в футбол. Але то було більше, аніж просто гра. Ми поїхали в церкву (там є спортзал), де зібрались люди, які колись приїжджали в Україну допомогати нам ("ХФК Надія") проводити табори... Було круто пограти з ними в футбол і згадати час, який вони колись проводили на Україні. Поспілкувавшись і запросивши їх ще приїхати в Україну, ми попрощались.
Наступний пункт плану сьогоднішнього дня - футбольний матч DC United проти Columbus Crew. Один знайомий нашого знайомого, що працює в тренерському штабі Columbus Crew, дістав нам безкоштовні 4 квитки (нас троє + Шарлін, що була двічі на Україні) на цю гру. Гра проходила у столиці Америки - Вашингтоні. Ми вирішили дістатись до стадіону на метро, щоб уникнути пробок на дорогах. Таким чином побачили більше реального життя в Америці, але про це трохи пізніше. Матч виявився цікавим. Команда DC United перемогла з рахунком 3-2, поступаючись по ходу зустрічі 0-1 та 1-2. Подившись гру, я переконався, що рівень футболу в Європі все таки вище, аніж в Америці. Але шоу американці все таки вміють організувати краще. овелось і побачити нетверезу молодь на стадіоні - просто нетверезу, не агресивну. Але всеодно виглядає не приємно, коли молоді люди вже "під градусом". Коли ми повертались додому (теж на метро), на одній із зупинок у вагон зайшов темношкірий дядько років 50-60, який теж вже був "такий як тра".
Він подивився на д. Сашу, почав з ним говорити поки не зрозумів, що д. Саша його не розуміє. Все як у нас - нетверезий дядько, якому треба з кимось поговорити... Потім Том і я допоміг, переклавши те, що казав темношкірий дядько та що відповів д. Саша. Але одне з перших питань, яке він (нетверзий чоловік) задав було "А ви вірите, що всі темношкірі люди погані?". Це питання м'яко кажучи вибило д. Сашу з колії, але швидко зорієнтувавшись ми потім пояснили, що там, де ми живемо є лише білі люди, і ми бачили набагато більше поганих білих людей. Болюче питання тут виявляється і напруга існує, незважаючи на те, що ззовні все добре... Отак ми вийшли в світ сьогодні - бачили нетверезих американських підлітків і дорослих, нескромно вдягнених дівчат... Набрались вражень одним словом... Хоча з тим, що бачимо на Україні, всеодно важко порівняти - ми на різних рівнях.