День 12. Chapel, Meetings, Chinese Food!
Сьогодні був насичений день. Зранку ми швиденько поснідали і відправились у християнську школу, що знаходиться при церкві Grace Brethren Church. Цікаво і не зовсім звично чути такі речі, але в Америці є багато християнських шкіл, після закінчення яких випускники отримують такий самий диплом як і з звичайної школи. В нас це справді не звично. Церква практично відокремлена від освіти і заняття християнської етики - це зовсім інший рівень. В християнських школах теоретично навчають дітей християнські викладачі (припускаю, що на практиці все не зовсім так), там є обов'язкові християнські предмети, короткі духовні зібрання і т.д. Отже, зранку ми були на духовному зібранні, де трішки поділились про ХФК "Надія" і служіння в Україні. Спочатку з 10-12 класниками, а потім з 8-9 класниками... Потім мали зустіч з пастором церкви Grace Brethren Church - познайомились трошки ближче і також розповіли про служіння в Україні. Д. Саша під час зустрічей чи то зібрань завжди залишався собою, тому коли він щось говорив - ніхто не залишався без посмішки на обличчі.
Одразу після зустрічі з пастором ми поїхали на зустріч з місіонерським комітетом церкви Zion, членом якої є Мет (той самий Мет, що неодноразово привозив команди місіонерів в Україну, щоб допомогти ХФК "Надія" з проведенням таборів). Представлення, слайдшоу про наше служіння, обговорення можливостей співпраці і звичайно д. Сашині жарти. Після зустрічі ми трішки відпочили і потім поїхали на вечерю до сім'ї, яка знає нас усіх, - вони не одноразово приїжджали до нас, щоб допомогти з таборами. Там ми їли китайську іжу - рис, з специфічно приготованим м'ясом і все таке... Типу екзотично, але стейк смачніший))) В домі, до речі, була кішка. Велика, товста кІшка. В Америці це, мабуть, не сприймається як щось дивне. Дуже підходить під американську модель прийому їжі (звісно, мова не про всіх). Коли я знаходжусь в приміщенні,де я кішка, в мене починають текти сполі, хочеться чхати, чухаються очі... Типу алергія. Хазяйка (яку свого часу в Україні жартівливо називали crazy mama), до речі помітила і одразу занесла кішку в іншу кімнату на іншому поверсі. І ще вона часто вибачалась за такі обставини.
Сьогодні був напружений день. Втомився... Пішов спати.
Одразу після зустрічі з пастором ми поїхали на зустріч з місіонерським комітетом церкви Zion, членом якої є Мет (той самий Мет, що неодноразово привозив команди місіонерів в Україну, щоб допомогти ХФК "Надія" з проведенням таборів). Представлення, слайдшоу про наше служіння, обговорення можливостей співпраці і звичайно д. Сашині жарти. Після зустрічі ми трішки відпочили і потім поїхали на вечерю до сім'ї, яка знає нас усіх, - вони не одноразово приїжджали до нас, щоб допомогти з таборами. Там ми їли китайську іжу - рис, з специфічно приготованим м'ясом і все таке... Типу екзотично, але стейк смачніший))) В домі, до речі, була кішка. Велика, товста кІшка. В Америці це, мабуть, не сприймається як щось дивне. Дуже підходить під американську модель прийому їжі (звісно, мова не про всіх). Коли я знаходжусь в приміщенні,де я кішка, в мене починають текти сполі, хочеться чхати, чухаються очі... Типу алергія. Хазяйка (яку свого часу в Україні жартівливо називали crazy mama), до речі помітила і одразу занесла кішку в іншу кімнату на іншому поверсі. І ще вона часто вибачалась за такі обставини.
Сьогодні був напружений день. Втомився... Пішов спати.