Підземна дерадянізація
Будівництво Київського метрополітену було розпочато ще в Радянському Союзі. На згадку про нього нам залишились глибокі станції в центрі та радянська символіка на них.
Оскільки метро - місце, крізь яке щодня проходять тисячі людей, варто подумати, що з цим ідеологічним спадком робити.
Приклад боротьби з тоталітарним минулим, в глибинах якого було збудовано метро, можна побачити на станції «Шулявській». Привид комунізму:
З одного боку, прибрали слово, яке надає ідеологічну конкретику цьому переліку милих слів, з іншого - його можна прочитати без жодних проблем. Такий собі компроміс, чи то консенсус. Гасло Шредінгера.
Є приклади більш серйозної боротьби з подібним радянським спадком, але ми їх не розглядатимемо, оскільки вона не залишила від цього спадку й сліду. Натомість, ми проїдемось по станціях і подивимось, де є необхідність ідеологічної чистки.
Розпочнемо зі станції «Вокзальна», однієї з найперших станцій нашого метрополітену. Гості міста можуть ознайомитись із коротким викладом історії України на цих щитах:
Точніше, історії УРСР.
Авжеж, більшість людей одразу переходять до платформ і тому мало хто доходить до картинок, що зображують радянську ідилію. Та й, на цій станції зазвичай панує жахлива тиснява, в якій жодна пропаганда не влазить у голову. Але такий контент не пасує сучасному Києву.
Нинішні щити варто замінити на нові, з іншими зображеннями. Це також можуть бути історичні сюжети, але подані в іншому контексті, або там можуть якимось чином зображуватись регіони України. Типу, «Вокзальна» - ворота України. Бажано, щоб вони за дизайном були подібні до попередніх, аби не порушувати стилістику станції. Дерадянізація дерадянізацією, але про пам’ять забувати не варто. Перепрошую за каламбур.
До речі, про пам’ять: попередні щити я пропоную передати до Музею метрополітену. Це має бути новий музей, оформлений у вигляді станції, а замість квитків там будуть жетончики. Купляєш в касі жетончик, проходиш крізь турнікет - і ти в музеї!
Інтер’єр однієї з зал можна зробити схожим до інтер’єру «Вокзальної». Хіба що, трохи спростити. Тут і мають прилаштуватись щити з історичними сюжетами.
Іншу ж залу можна оформити у вигляді «Театральної»… Так-так, під’їжджаємо до цієї станції!
Питати на якихось вікторинах, як раніше називалась ця станція, марно. Хто хоч раз був на ній, одразу здогадається.
Зараз величезну голову Леніна закрили фанерним щитом, а металеві стяги з його гаслами зовсім прибрали зі станції. Всьому цьому знайдеться місце у другій залі музею метро, оформленій в стилі «Театральної».
Самій же станції надати трохи іншого вигляду:
В принципі, замість голови Леніна можна зробити і другий вихід зі станції, до Опери. Щоправда, це дорогувато.
Взагалі, музей метро не має бути відповідником Парку радянської скульптури та історії, яким я марю. Але радянський елемент там має бути обов’язково. Як-не-як, саме в радянський час метро й почали будувати.
Барельєф у вестибюлі станції можна чимось прикрити. Інформаційним стендом, приміром. Про історію Київського метрополітену.
Їдемо далі… Що робити з «Арсенальною» я вже пропонував. А зараз пропоную звернути увагу на іншу гілку метрополітену.
Станцію з нейтральною назвою «Палац «Україна» прикрашають досить не нейтральні зображення. На стінах, що навпроти платформ, можна неозброєним оком побачити радянські герби. А центральна зала вітає пасажирів зображенням червоноармійця, певно, натякаючи на недоперейменовану вулицю нагорі:
Тут пропоную… Ні, не створити третю залу музею метро. Пропоную перейти до механізму «розчинення». Навколо червоноармійця можна встановити рамку, на яку натягнути полотно з іншим зображенням. Ці зображення можна змінювати і досягти цікавого концептуального наповнення станції. Зображення червоноармійця можна затуляти зображеннями вояків інших формувань Громадянської війни. Українських формувань.
Поряд же можна поставити табличку, на якій розказується, представника яких військ зображено, розказується про саме це військо та події тих часів, пов’язані з ним. Кілька днів може висіти одне зображення, потім кілька днів інше і так далі.
Автентичне зображення червоноармійця подекуди також можна буде бачити, але в рамках загальної експозиції. Просто він буде зображений не на полотні, а мозаїкою.
Таким чином, ця станція позбавляється домінування пропагандистського наповнення і отримує просвітницьку складову.
Зображення ці можуть малювати якісь відомі, та не дуже, художники.
Радянські герби таки варто вивезти до музею, але один можна залишити, замінивши інші на герби українських держав тих часів. Наприклад, УНР, ЗУНР та Української Держави. Типу, панорама буремних революційних часів.
Взагалі, до такої штуки, як дерадянізація, варто підходити креативно, аби не наслідувати тих, проти кого боремось. Поки в Києві ще є пам’ятники, що мають прорадянську спрямованість, я продовжуватиму цю серію дописів. Пропонуйте зустрічні пропозиції та нещадно критикуйте мої, аби занурити їх у горнило природного ідейного відбору.
Більшість фоток просто нагуглив.
Фотки українських вояків часів Визвольних змагань здер звідси: http://chernenko-oleg.blogspot.com/2013/08/20-20.html
Фотки "Театральної" звідси: http://tov-tob.livejournal.com/72798.html