Вербна неділя
Приїхала до нас моя мама. Річниця зі смерті Василя мами... Були вчора на Літургії потім їздили на цвинтар. Людей небагато, але можна сказати, що найближчі, з ким найбільше і спілкувалася бабуся Дзвінка (т. Міля, т. Мирося, т. Іванка, т. Таня, т. Наталя Гапчій, моя мама і вся наша сім"я). Після цвинтару пообідали вдома, гарно посиділи-поговорили.
А сьогодні Вербна неділя. Ходили зранку на Літургію святити вербички (які Василь з Ольвією і Мартусею зранку шукали в лісі). Було досить холодно (сильний вітер) і навіть часом дощ. Служба, звичайно, була довгою і людей, звичайно, було багато. Але деякі фотки ми зробили:
Бабуся з внучками:
І ми з Іринкою приєдналися
А це вже по дорозі додому:
Добре, що мені дається можливість зростання і мудрішання. З позиції дорослого так приємно спілкуватися з мамою!!! Я не переживаю, не хвилююся, не думаю, як би її задовільнити і як би то все організувати, щоб їй сподобалося чи щоб вона не рознервувалася... Я просто є спокійною, врівноваженою і з цієї позиції внутрішньої гармоніїї мені так приємно дбати про маму, робити їй якісь маленькі приємності і не звертати уваги на її "кольки" чи повчання (яких теж стало суттєво менше). Мені спокійно і впевнено... і це так дивно... бо я просто тішилася тим, що мама приїде, що мама поруч зі мною, що мама бавиться з моїми дітьми... і зовсім не переживала "як би то всіх задовільнити"... раніше такого зі мною не траплялося...
А сьогодні Вербна неділя. Ходили зранку на Літургію святити вербички (які Василь з Ольвією і Мартусею зранку шукали в лісі). Було досить холодно (сильний вітер) і навіть часом дощ. Служба, звичайно, була довгою і людей, звичайно, було багато. Але деякі фотки ми зробили:
Бабуся з внучками:
І ми з Іринкою приєдналися
А це вже по дорозі додому:
Добре, що мені дається можливість зростання і мудрішання. З позиції дорослого так приємно спілкуватися з мамою!!! Я не переживаю, не хвилююся, не думаю, як би її задовільнити і як би то все організувати, щоб їй сподобалося чи щоб вона не рознервувалася... Я просто є спокійною, врівноваженою і з цієї позиції внутрішньої гармоніїї мені так приємно дбати про маму, робити їй якісь маленькі приємності і не звертати уваги на її "кольки" чи повчання (яких теж стало суттєво менше). Мені спокійно і впевнено... і це так дивно... бо я просто тішилася тим, що мама приїде, що мама поруч зі мною, що мама бавиться з моїми дітьми... і зовсім не переживала "як би то всіх задовільнити"... раніше такого зі мною не траплялося...