Я згубила дзеркальце,
і від Вас ні слова, як виглядаю.
Знаю, що дурниці все це.
Тільки на обличчі - тінь печалі.

зайшла у гості, мовчки сіла.
її запитати про все хотіла.
попросила кави. без цукру... гіркої...
сказала: "я теж є такою".

В якомусь із трамваїв такий трафунок стався ( Read more... )

удень силкувалась біду утаїти,
із нею не знала, як ночі віку вкоротити.

удень ховала щастя од людських очей,
замало було для нього коротких ночей.

не дружив зі  своєю совістю.
зло чинив - вважав випадковістю

обстригаю коси пам"яті,
підкорочую довгі й темні минулого пасма.
кажуть: втяте волосся мусить бути спаленим
бо коли вітер розвіє - болітиме голова

На її страті плакав навіть кат:
була вона краси сумної...
Вона стомилась од чекань і втрат,
Вона була спокійна, як Сократ, -
так помирають нерозділені любові...

Оглянувши мене і в профіль, і в анфас,
пігулки лікар прописав :
"Од цього вам рекомендую час".
Чи довго їх приймати? - не сказав.

крізь прочинену квартирку мозку
проганяла набридливу думку,
поверталась непроханим гостем
і снуванням травила душу...

Твоя любов на зустріч не прийшла до мене,
застрягла в корку і спізнилась на завжди...
Хтось з світлофора світло вкрав зелене,
та не сказав мені: "Її не жди!"
А я чекала в сонце, в мряку,
зимою в весни, літом, восени...
Я не чекала на її подяки,
не нарікала. Боже борони!