Жоржини у всій красі. Фотопідбірка з Кельнського ботанічного саду
«Стоять жоржини мокрі-мокрі. / Сплять діамантові жуки. / Під грушею у дикій моркві / до ранку ходять їжаки» (Ліна Костенко).
або: «Зацвіли жоржини у саду, / Зорепади відцвіли серпневі. / Доцвітає літо день по дневі, / Наближає осінь молоду» (Микола Луків).
А ще - пісня «Літо пізніх жоржин» Івасюка на слова Братуня.
Про жоржини є багато хороших віршів. Здебільшого меланхолійних і сумних. Адже жоржини - квіти осені. А осінь - самі розумієте, що то є.
Утім, у вересні буває подекуди дуже тепло і кльово, як-от у Кельні тиждень тому, де ми потрапили на цвітіння жоржин у ботанічному саду «Флора».
Тож тримайте в цьому пості три десятки фоток: виставкова плантація жоржин Кельнського ботсаду, ну й трохи про сам ботсад.
Про те, що жоржини - сестри айстр, привезені в Європу іспанцями з Центральної Америки, читайте самі у вікіпедіях.
Загалом, жоржини в кельнському ботсаду, як нам здалося, ростьть не «по-науковому», а якось по-домашньому, по-сільському. Грядками.
Біля квітів різних сортів стоять свої акуратні таблички, як от «Жанна д'Арк», вона ж «Кактус семікактус» - мабуть, це «Цвєтік-сєміцвєтік», якого розізлили :)
Але всі сорти перемішані на невеличкій ділянці. Ну… Тим більше в цьому лірики і сусідства з «діамантовими жуками» Ліни Костенко.
А справжні сусіди жоржин у ботсаду «Флора» міста Кельн - соняшники. Такі звичні нам соняхи, і городні, і декоративні, і теж - цілою грядкою. На цьому фото вони на дальньому плані, за жоржинами.
А ось - крупняком:
Опудало перед ділянкою з соняхами.
Загалом, ботсад у Кельні компактний і симпатичний.
Невеликий - площею 11,5 га. Це удвічі менше, ніж університетський ботсад ім. Фоміна в Києві. І в десять із гаком разів менше, ніж Національний ьотсад ім. Гришка НАН України на схилі Дніпра.
Але видів рослин у кельнській «Флорі» - 10 тисяч (з урахуванням чотирьох теплиць і альпійського саду), майже як у ботсаду Гришка.
І вони розташовані густо, «пліч-о-пліч», можна сказати.
З огляду на тепліший клімат, ніж у нас, у Кельні бамбук і пальми ростуть на вулиці, а не лише в кліматроні.
Картину при вході в ботсад псує будівельний кран на дальньому плані.
Кельнський ботанічний сад «Флора» розташований поруч із зоопарком, навпроти Цообрюке (Зоологічного мосту через Рейн), за адресою Amsterdamer Straße, 34.
Сад-парк відкритий щодня, вхід - вільний.
Сидіти можна на лавках. На траві - якось не прийнято, на жаль…
Кельнський собор - головна й найвідоміша будівля міста - певним чином присутній і в ботсаду. Біля центрального фонтану «Флори» встановлено зменшену(?) копію одного з елементів шпилів Кьольнер Дому.
До речі, якщо кому цікаво - в далекому 2009-му, коли ми тільки почали разом їздити за кордон лоукостово-пізнавальним способом, ми ставили тут пост про Кельнський собор.
Цей ботсад веде історію з 1863 року, коли було організовано акціонерну компанію для створення «Флора-парку», що мав би замінити старий ботанічний сад, який існував у центрі міста біля Кельнського собору й був зруйнований через будівництво центрального залізничного вокзалу.
Петер Йозеф Ленне розробив новий ботсад, використовуючи елементи французького бароко, італійського ренесансу, англійського ландшафтного паркобудівництва тощо.
Слово, намішано тут усього, воно й видно - і селянські грядки, і щось від Версалю. :)
Центральний фонтан.
Розваги при ньому.
Компанію в прогулянках по Кельну нам склала ЖЖ-, ФБ- і просто френд Оксана Герке, яка спеціально приїхала з Дюссельдорфа.
Кожна рослина тут дбайливо підписана. Ну не рослина, а таксон, кажучи науковою мовою :)
Освітня штука: на «турніку» висять різні дерева в розрізі, потрібно вгадувати (відповіді - на табличці неподалік). Ми лише березу вгадали, №5 :)
Це ми теж знаємо - тис ягідний, такий і в нас є.
А от це дерево лишилося для нас загадкою, хоча під ним ми сиділи на лавці й розпивали вино.
Очевидно, що хвойне. Але плоди - як у фейхоа. Особливо якщо розламати й понюхати - ммм, запашні. При цьому вони раз по раз падали з цієї високої деревини на землю, поруч з нами, ледве не на голову :) Мо', хто знає, що це? Бо ми томимося в здогадах досі :))
Бамбук.
Алея з пальмами.
Якісь мега-гарбузи :)
А це вже просто паркове мистецтво, щось на кшталт баченого нами біля замку у Шверіні.
Тут не лише флора, а й фауна. Білок і кролів - просто неміряно.
або: «Зацвіли жоржини у саду, / Зорепади відцвіли серпневі. / Доцвітає літо день по дневі, / Наближає осінь молоду» (Микола Луків).
А ще - пісня «Літо пізніх жоржин» Івасюка на слова Братуня.
Про жоржини є багато хороших віршів. Здебільшого меланхолійних і сумних. Адже жоржини - квіти осені. А осінь - самі розумієте, що то є.
Утім, у вересні буває подекуди дуже тепло і кльово, як-от у Кельні тиждень тому, де ми потрапили на цвітіння жоржин у ботанічному саду «Флора».
Тож тримайте в цьому пості три десятки фоток: виставкова плантація жоржин Кельнського ботсаду, ну й трохи про сам ботсад.
Про те, що жоржини - сестри айстр, привезені в Європу іспанцями з Центральної Америки, читайте самі у вікіпедіях.
Загалом, жоржини в кельнському ботсаду, як нам здалося, ростьть не «по-науковому», а якось по-домашньому, по-сільському. Грядками.
Біля квітів різних сортів стоять свої акуратні таблички, як от «Жанна д'Арк», вона ж «Кактус семікактус» - мабуть, це «Цвєтік-сєміцвєтік», якого розізлили :)
Але всі сорти перемішані на невеличкій ділянці. Ну… Тим більше в цьому лірики і сусідства з «діамантовими жуками» Ліни Костенко.
А справжні сусіди жоржин у ботсаду «Флора» міста Кельн - соняшники. Такі звичні нам соняхи, і городні, і декоративні, і теж - цілою грядкою. На цьому фото вони на дальньому плані, за жоржинами.
А ось - крупняком:
Опудало перед ділянкою з соняхами.
Загалом, ботсад у Кельні компактний і симпатичний.
Невеликий - площею 11,5 га. Це удвічі менше, ніж університетський ботсад ім. Фоміна в Києві. І в десять із гаком разів менше, ніж Національний ьотсад ім. Гришка НАН України на схилі Дніпра.
Але видів рослин у кельнській «Флорі» - 10 тисяч (з урахуванням чотирьох теплиць і альпійського саду), майже як у ботсаду Гришка.
І вони розташовані густо, «пліч-о-пліч», можна сказати.
З огляду на тепліший клімат, ніж у нас, у Кельні бамбук і пальми ростуть на вулиці, а не лише в кліматроні.
Картину при вході в ботсад псує будівельний кран на дальньому плані.
Кельнський ботанічний сад «Флора» розташований поруч із зоопарком, навпроти Цообрюке (Зоологічного мосту через Рейн), за адресою Amsterdamer Straße, 34.
Сад-парк відкритий щодня, вхід - вільний.
Сидіти можна на лавках. На траві - якось не прийнято, на жаль…
Кельнський собор - головна й найвідоміша будівля міста - певним чином присутній і в ботсаду. Біля центрального фонтану «Флори» встановлено зменшену(?) копію одного з елементів шпилів Кьольнер Дому.
До речі, якщо кому цікаво - в далекому 2009-му, коли ми тільки почали разом їздити за кордон лоукостово-пізнавальним способом, ми ставили тут пост про Кельнський собор.
Цей ботсад веде історію з 1863 року, коли було організовано акціонерну компанію для створення «Флора-парку», що мав би замінити старий ботанічний сад, який існував у центрі міста біля Кельнського собору й був зруйнований через будівництво центрального залізничного вокзалу.
Петер Йозеф Ленне розробив новий ботсад, використовуючи елементи французького бароко, італійського ренесансу, англійського ландшафтного паркобудівництва тощо.
Слово, намішано тут усього, воно й видно - і селянські грядки, і щось від Версалю. :)
Центральний фонтан.
Розваги при ньому.
Компанію в прогулянках по Кельну нам склала ЖЖ-, ФБ- і просто френд Оксана Герке, яка спеціально приїхала з Дюссельдорфа.
Кожна рослина тут дбайливо підписана. Ну не рослина, а таксон, кажучи науковою мовою :)
Освітня штука: на «турніку» висять різні дерева в розрізі, потрібно вгадувати (відповіді - на табличці неподалік). Ми лише березу вгадали, №5 :)
Це ми теж знаємо - тис ягідний, такий і в нас є.
А от це дерево лишилося для нас загадкою, хоча під ним ми сиділи на лавці й розпивали вино.
Очевидно, що хвойне. Але плоди - як у фейхоа. Особливо якщо розламати й понюхати - ммм, запашні. При цьому вони раз по раз падали з цієї високої деревини на землю, поруч з нами, ледве не на голову :) Мо', хто знає, що це? Бо ми томимося в здогадах досі :))
Бамбук.
Алея з пальмами.
Якісь мега-гарбузи :)
А це вже просто паркове мистецтво, щось на кшталт баченого нами біля замку у Шверіні.
Тут не лише флора, а й фауна. Білок і кролів - просто неміряно.