Міланські трамвайчики - чудові-різнокольорові, метро й центральний вокзал
Учора ми писали про величезний і дивовижний Міланський собор.
А що нам ще сподобалося в Мілані - це трамваї. Поруч із сучасними швидкохідними "стрілами" обтічної форми по вулицях бігають, гуркочуть і дзеленчать симпатичні раритетні трамвайчики ще довоєнного часу!
За деякими даними, в Мілані - найдовша мережа трамвайних колій у світі. Її загальна протяжність - 160 км. Утім, за іншими твердженнями, найдовша вона тільки в Західній Європі чи Європі, а у світі першість утримує трамвайна система австралійського Мельбурна.
Електрифікована "tranviaria" в Мілані з'явилася 1893 року.
Трамваї чудові, різнокольорові - жовті, зелені, помаранчеві, червонясті. Вони стали символом Мілана, поруч із собором Дуомо.
Найстаріший тип міланських трамваїв - ATM serie 1500, це ще з 1928 року.
А ще трамваї тут - різної форми. І не просто нові дуже відрізняються від старих, а й старі - від старих.
Усерединi старого трамвая. Фото з блогу Periskop.livejournal.com.
Судячи з надибаних в інших ЖЖ розповідей, зазнімковані нами типи міланських трамваїв - це далеко не все розмаїття, є ще кілька моделей.
Усерединi нового трамвая. Фото з блогу Periskop.livejournal.com.
Міланський трамвай на сувенірних магнітах.
Рік тому інтернет писав, що в одному з міланських трамваїв облаштували сауну - правда, не в тому, що на ходу, а в поставленному на стоянку в глухий кут. Але теж на коліях :)
Ще в Мілані є мережа тролейбусів - не така велика, як трамвайна, але все одно солідна. Щоправда. За той дощовий день, коли ми гуляли по центру міста, ми бачили тролейбуси або здалеку, або не перетиналися з ними взагалі, лише усвідомлювали їхню присутність за мереживом електричних дротів над вулицями :)
Натомість ми покаталися в
Метро.
Тут воно звично для нас позначається літерою "М" - білою в червонному квадраті.
Загальна протяжність міланського метрополітену - 75 км (італійська Вікі пише - це найбільше в Італії), це три лінії плюс так зване "легке" "Метро св. Рафаеля", невелика гілка.
Вхід на станцію.
Вартість одноразового проїзду в метро - 1,50 євро. Добовий квиток коштує 4,50 Є. Ще два роки тому це було 3 Є. Інфляція, подорожчання…
Міланське метро банальне, бруднувате, розмальоване графіті й навіть брутальне місцями. Надто темне. Але в Європі мало де метрополітен перетворюють на виставку архітектурних і дизайнерських досягнень, як це роблять у нас.
На пероні.
У вагоні.
Раритетний важіль екстреної зупинки.
Вагони є старіші й новіші, майже як у нас.
Як і в більшості західних метрополітенів, на станціях - перони по рідні боки колій, а не колії по різні боки перрону, як у нас.
Ну й принагідно - ще один транспортний розділ.
Мілано Чентрале
Це один із найбільших залізничних вокзалів у Європі. Побудований у стилі art deco на місці старого й відкритий 1931 року.
Архітектор Улісс Стаччіні взяв за орієнтир вокзал "Union Station" у Вашингтоні. Первинний проект було змінено під впливом дуче Муссоліні - дикатор хотів, щоб новий вокзал засвідчував силу й міць фашистського режиму.
Склепіння над вокзалом має 341 метр завдовжки.
Сам фасад - довжиною 200 метрів і висотою 72 метри.
Одне з крил будівлі вокзалу, вид зовні.
Усередині вокзалу можна оцінити його загальну форму, красу й масштаб за допомогою ось цього макету.
Вокзал "Мілано Чентрале" має 24 платформи. Приблизний пасажиропотік на день - близько 330 тисяч осіб.
Діють чудові автомати продажу квитків, як на "Дойчебані".
Паралелі колій під дахом.
Леся зі старим локомотивом.
Посередині - інформаційний пункт, у якому всім охочим видають безплатні карти Мілана і щось пояснюють.
Про те, що Мілан - столиця італійської моди й місто бутіків, гостям міста сповіщає численна реклама дизайнерів на великих світлових табло і щитах усередині головного вокзалу.
Мілан - місто багатонаціональне. Вокзал - тим більше.
Карабінери й поліція. Це дві конкуруючі силові структури.
Від того виходу з вокзалу, що на п'яцца Луїджі ді Савойя, відходять численні автобуси-шатли до аеропортів "Мальпенза" й "Бергамо" ("Оріо"). Не знайти їх складно, бо кілька фірм конкурують між собою, виставляють різні ціни й закликають клієнтів так, як у нас до міжміських маршруток.
До речі, якщо купувати квиток на автобус до а/п Бергамо не на місці, а через інтернет заздалегідь, це буде на 2 Є дешевше.
А що нам ще сподобалося в Мілані - це трамваї. Поруч із сучасними швидкохідними "стрілами" обтічної форми по вулицях бігають, гуркочуть і дзеленчать симпатичні раритетні трамвайчики ще довоєнного часу!
За деякими даними, в Мілані - найдовша мережа трамвайних колій у світі. Її загальна протяжність - 160 км. Утім, за іншими твердженнями, найдовша вона тільки в Західній Європі чи Європі, а у світі першість утримує трамвайна система австралійського Мельбурна.
Електрифікована "tranviaria" в Мілані з'явилася 1893 року.
Трамваї чудові, різнокольорові - жовті, зелені, помаранчеві, червонясті. Вони стали символом Мілана, поруч із собором Дуомо.
Найстаріший тип міланських трамваїв - ATM serie 1500, це ще з 1928 року.
А ще трамваї тут - різної форми. І не просто нові дуже відрізняються від старих, а й старі - від старих.
Усерединi старого трамвая. Фото з блогу Periskop.livejournal.com.
Судячи з надибаних в інших ЖЖ розповідей, зазнімковані нами типи міланських трамваїв - це далеко не все розмаїття, є ще кілька моделей.
Усерединi нового трамвая. Фото з блогу Periskop.livejournal.com.
Міланський трамвай на сувенірних магнітах.
Рік тому інтернет писав, що в одному з міланських трамваїв облаштували сауну - правда, не в тому, що на ходу, а в поставленному на стоянку в глухий кут. Але теж на коліях :)
Ще в Мілані є мережа тролейбусів - не така велика, як трамвайна, але все одно солідна. Щоправда. За той дощовий день, коли ми гуляли по центру міста, ми бачили тролейбуси або здалеку, або не перетиналися з ними взагалі, лише усвідомлювали їхню присутність за мереживом електричних дротів над вулицями :)
Натомість ми покаталися в
Метро.
Тут воно звично для нас позначається літерою "М" - білою в червонному квадраті.
Загальна протяжність міланського метрополітену - 75 км (італійська Вікі пише - це найбільше в Італії), це три лінії плюс так зване "легке" "Метро св. Рафаеля", невелика гілка.
Вхід на станцію.
Вартість одноразового проїзду в метро - 1,50 євро. Добовий квиток коштує 4,50 Є. Ще два роки тому це було 3 Є. Інфляція, подорожчання…
Міланське метро банальне, бруднувате, розмальоване графіті й навіть брутальне місцями. Надто темне. Але в Європі мало де метрополітен перетворюють на виставку архітектурних і дизайнерських досягнень, як це роблять у нас.
На пероні.
У вагоні.
Раритетний важіль екстреної зупинки.
Вагони є старіші й новіші, майже як у нас.
Як і в більшості західних метрополітенів, на станціях - перони по рідні боки колій, а не колії по різні боки перрону, як у нас.
Ну й принагідно - ще один транспортний розділ.
Мілано Чентрале
Це один із найбільших залізничних вокзалів у Європі. Побудований у стилі art deco на місці старого й відкритий 1931 року.
Архітектор Улісс Стаччіні взяв за орієнтир вокзал "Union Station" у Вашингтоні. Первинний проект було змінено під впливом дуче Муссоліні - дикатор хотів, щоб новий вокзал засвідчував силу й міць фашистського режиму.
Склепіння над вокзалом має 341 метр завдовжки.
Сам фасад - довжиною 200 метрів і висотою 72 метри.
Одне з крил будівлі вокзалу, вид зовні.
Усередині вокзалу можна оцінити його загальну форму, красу й масштаб за допомогою ось цього макету.
Вокзал "Мілано Чентрале" має 24 платформи. Приблизний пасажиропотік на день - близько 330 тисяч осіб.
Діють чудові автомати продажу квитків, як на "Дойчебані".
Паралелі колій під дахом.
Леся зі старим локомотивом.
Посередині - інформаційний пункт, у якому всім охочим видають безплатні карти Мілана і щось пояснюють.
Про те, що Мілан - столиця італійської моди й місто бутіків, гостям міста сповіщає численна реклама дизайнерів на великих світлових табло і щитах усередині головного вокзалу.
Мілан - місто багатонаціональне. Вокзал - тим більше.
Карабінери й поліція. Це дві конкуруючі силові структури.
Від того виходу з вокзалу, що на п'яцца Луїджі ді Савойя, відходять численні автобуси-шатли до аеропортів "Мальпенза" й "Бергамо" ("Оріо"). Не знайти їх складно, бо кілька фірм конкурують між собою, виставляють різні ціни й закликають клієнтів так, як у нас до міжміських маршруток.
До речі, якщо купувати квиток на автобус до а/п Бергамо не на місці, а через інтернет заздалегідь, це буде на 2 Є дешевше.