По осені рахують свої сни
подушки квіти м'яті рушники
чи добре там тобі
тобі із ним
я сподіваюсь добре менше з тим
гадаю всі ці сумніви мої
не ревнощі не підлість і не зло
скоріше те що знов несе за двох
лише один і хай би повезло
напевне цей тоненький мотузок
зв'язати може найміцніше нас
і раптом щось тут треба пояснить
таке уже пояснювати зась

Серпень догоряє хмизом у пічці
люди ідуть і не повертаються
а я на пагорбі біля річки
лагоджу дах і в обрій вдивляюся
ніч оминає підсвічену трасу
де усю ніч ворушаться колони
все біля серця змовкає холоне
від яблуневого спасу

Чорне море уже світитися починає
замість красивих жінок
в ньому плавають якірні міни
зорі в заграві як завжди із темного краю
штиль в кінці липня
час ділиться на години
поміж сиренами нападів через повітря
між ухиляння від спогадів
було не було
оком незрячим у ніч автоматнії дула
замість фотографів

Дерева відростуть загоїться земля
і кіптяву зітруть до осені дощі
з фасадів і дзвінниць лелеки у поля
нелякані підуть
ти станеш горілиць і погляд увіпнеш
у власні небеса де більше не гуде
де більше не свистить
ранковий туманець і клепана коса
і бог тебе простить

Горить наш гнів
палає наша любов
світить із неба місяць
східні степи і кургани неначе кити
виринають із хвиль ковилу
і фазани яскраві як сонце
перелітають шосе
і ракети малюють на небі сліди
ось і ти
десь у цьому знаходиш себе
ось і ти

Глібоко глібоко плине карась
ворзеля ворог лежить в домовині
туляться зорі в істоти на спині
котру на ймення покликати зась

я вчора бачив війну
та тут немає про що розповісти
війна це відсутність
нема що пити немає їсти
війна це відсутність
безпеки спокою хати
я вчора бачив її
веліла переказати

у великодній передзвін
в холодні аличові квіти
господь усюди де є він
радіє як сміються діти
і усміхається котам
біля панельних
поверхівок
як віддзеркалює вода
протектори його кросівок
легка впізнавана хода
помітна звідси
аж до сходу
проміння оминає дах
і відбивається об воду
підсвічує через плече
вершок армійського баула
і пікселі його речей

все місто у квітах
це місто ти ледве помітив
це місто у темряві квітня волає до неба
і церква співатиме в темряву вогкої ночі
і служба обідня буде після всього пророча
та найголовніше нам трапиться потім у травні
ми всього свідомі і наші зусилля не марні
іти проти ночі у темряву травня вдивлятись
і вітер шепоче і вітер в волосся шепоче
готовність гармати

як усе це нам виблювати в ту ріку що вічно за обрій тече
як це пошепки вимовити у гучну порожнечу ночей
як підняти правицю із фарбою на плями на кожній стіні
човник плине на плесо поволі ніби течія не несе
і хлюпочется риба у темряві чи можливо здається мені
крутий берег за виступом майже пологий і темрява і пісок
добра плата паромнику наші стріляні ( Read more... )