Крадені символи Казахстану. Астана. Башта Байтерек
Казахи - унікальна політична спільність племен тюркського й монгольського походження, які пам'ятають імена своїх предків до сьомого коліна, але не мають ніякої осмисленої спільної історії та загальнонародної самосвідомости. Справжня їхня назва - «кирґиз-кайсаки», котра 1925 року, під час боротьби большевиків з уральським козацтвом, з політичною метою була замінена на «казаки», а 1936 року - на «казахи». Племена ці відокремили від єдинокровних кирґизів (каракирґизів) і заходилися створювати їм спільну мову з несхожих говірок. Не встигли новоявлені казахи і роззирнутися, як в 1929 році було вже велено їм користуватися латинською абеткою з 30 літер, а всього через 11 років, в 1940 році - і зовсім кирилицею, через що в казахській мовою букв стало зовсім вже непосильно багато - 32 російських і 9 спеціяльних казахських. Від цього, до речі, відбувається головний історичний біль сучасного Казахстану. Скажімо, в новомодних комп'ютерах немає дев'яти зайвих казахських клавіш, і від цього включення нащадків трюхикаючих на конячинах людей у загальносвітовий процес ускладнене. Спроба ж створити в Казахстані незалежний від Росії демократичний алфавіт привела мешканців степу мало не до гуманітарної катастрофи. На даний момент місцеві вчені люди придумали на основі латиниці вже в цілому 20 казахських абеток і три загальнотюркських. Культура кирґиз-кайсаків твориться шляхом проголошення казахським усього, що погано лежить, включаючи стародавні народи й цивілізації - шумерів, етрусків, скіфів, саків, масагетів, сарматів, аланів. Це виразно помітно на прикладі єдиної визначної споруди в столиці Астані - вежі Байтерек, збудованої 2003 року.
Астана (казахською «столиця» - погодьтеся, винахідливо, европеєць до такого не додумається) - то колишній Цілиноград. У центрі нового адміністративного центру міста підноситься 105-метрова споруда футуристичного вигляду - оглядова вежа Байтерек (казахською «тополя»). Якщо хто не знає, то саме тополі становили основу всіх іранських садів. Це дерево росте в західних районах Ірану, а також у деяких інших областях. Тополя добре росте у вологому грунті і краще адаптована до помірного клімату. Це дерево використовується у більшості традиційних садів в Ірані, утворюючи впорядковану посадку навколо будівель на території саду. Тополі зараз часто садять на бульварах та вулицях іранських міст.
Металева конструкція масою понад 1000 тонн зведена на бетонній основі, в якому знаходиться «втоплений» у землю вхід. Тут вестибюль, каса (стандартний квиток 500 тенге - близько 30 гривень), ліфти. Нагорі, як у гнізді, лежить величезний скляна куля- «сонце». З землі вона великою не здається, а проте всередині - чотири повнорозмірних поверхи: її діаметр 22 метри, а маса - 300 тонн. Скло має напилення типу «хамелеон», що міняє колір залежно від освітлености. У яскравий сонячний день вона постає золотистою.
За задумом творців, Байтерек (а як ми побачимо пізніше руку, причому в буквальному сенсі, доклав і беззмінний тоталітарний Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв) має уособлювати основи світобудови - дерево життя в казахському епосі. Про це оповідають двома мовами інформаційні стенди при вході. Та чи так це насправді?
Байтерек утілює в собі стародавній переказ про безсмертну птаху Самрук, яка, закриваючи небо крилами, відкладає золоте яйце в кроні дерева життя. Це Сонце, що дарує всьому живому світло і тепло, життя і надію. А внизу, коло коріння дерева, чекає свого часу голодний дракон Айдахар, спраглий поглинути яйце і тим самим змінити день на ніч, літо на зиму. Дракон всякий раз пожирає світило. Але птах Самрук знову і знову прилітає до дерева і відкладає яйце. І непорушною залишається боротьба Світла і Темряви, Дня і Ночі, Літа і Зими, Добра і Зла. Тягнуться вгору гілки, які утримують в «кроні» золоте яйце, символізуючи різні народи, нації та релігії. Дракон після ретельних пошуків виявлений не був, хоча й так ясно, що це - авестійський змій Ажи Дахака, середньоперський Аждахак Беварасп. У випадку ж із його противником йдеться про священну птаху іранської мітологїі, династійний символ Сасанідів - пехлевійського Сенмурва, перського й таджицького Симурга. Обоє є героями казок та епосу Ірану, Курдистану, Таджикистану, Сістану, Белуджистану. Вся ця мітологема є одним великим запозиченням від іранців.
Ліфт за кілька секунд підносить «по стовбуру» відвідувачів на нижній поверх.
З висоти пташиного польоту відкривається чудова панорама сучасного міста.
Добре видно як вулиці нової столиці серед безкрайнього малозаселеного степу, так і елементи конструкції башти.
Дівчата-службовці дають пояснення над макетом центру Астани, а заодно і наглядають, щоб відвідувачі не дозволяли собі занадто бурхливо захоплюватися успіхами Казахстану. Місце, в загальному, пафосне.
На «другому» поверсі фотовиставка, присвячену 50-річчю польоту Юрія Гагаріна. Очевидно, його теж скоро запишуть у казахи.
Пам'ятна монета Національного банку Республіки Казахстан. Серія «10 років Астані» - 50 тенге - реверс. Нойзільбер, 2008 рік.
Зображення Байтерека використовується як один із символів казахстанської державності та нової столиці. Воно розтиражовано в безлічі сувенірів і розміщене на банкнотах Казахстану усіх номіналів. Ось так виглядає барвиста купюра найменшого номіналу в 200 тенге:
Звернули увагу на смішну долоньку на купюрі? Ще б пак! Адже це не проста долонька, а долонька Самого - ельбаси Нурсултана Назарбаєва! На верхньому поверсі Байтерека на чудовому постаменті встановлено рельєфний відбиток розчепіреною руки першого (і єдиного поки) Президента країни.
Окружність постаменту прикрашена срібними і позолоченими копіями прикрас, виявлених у кургані Іссик разом із Золотим чоловіком. Останній був правителем русявих і світлооких європеоїдних іраномовних саків - центральноазійських скіфів, які в незалежному Казахстані були проголошені тюрками й, звичайно ж, предками казахів. Відкриття ж Золотого чоловіка з волі Назарбаєва було офіційно відібране у першовідкривача - археолога й культуролога Кемаля Акішева й передане такому собі Бекену Нурмуханбетову - краєзнавцеві, що не має жодного наукового ступеня, а за деякими даними, й вищої освіти, зате поділяє маячню про саків-тюрків і, що в Казахстані найголовніше, належить до впливового племені найманів. Усі ці прикраси теж були зроблені іранцями!
Ритуал Байтерека цілком устоявся: треба вкласти праву руку в відбиток - тим самим ви вітаєте Президента і висловлюєте повагу Казахстану. На знак здійсненого з динаміків ллється мелодія патріотичної пісні. Ось тут саме час загадувати бажання. Ось так:
Поруч з постаментом ще одна визначна пам'ятка Байтерека: зібрані воєдино таблички, підписані керівниками різних релігійних конфесій молодої країни. Такий собі глобус Казахстану - символ миру і єдности, котрих там насправді немає й навряд чи буде.
Підніжжя Байтерека і вся площа навколо прикрашена клумбами, чагарником і невеликими деревами. На жаль, в середині квітня можна тільки здогадуватися, яка краса тут буде влітку і восени.
Як бачимо, весь маєстат новітнього Казахстану побудований не на власній, доволі убогій і різношерстній ідентичності, а на краденій в осідлих і цивілізованих іранських народів символіці й ідеології, на бажанні узурпувати скіфо-сакське минуле так само, як узурпували збудовані українцями, німцями й росіянами дороги, будинки та промисловість. Російсько-совєтські хани, разом із надлишковою кількістю літер, копальнями й космодромом, подарували штучно створеній нації, котрою керує деґенеративний вождь, величезну, неспіврозмірну з її дійсним історичним значенням і дикунством пиху, котра в майбутньому ще призведе до кровопролиття...
Астана (казахською «столиця» - погодьтеся, винахідливо, европеєць до такого не додумається) - то колишній Цілиноград. У центрі нового адміністративного центру міста підноситься 105-метрова споруда футуристичного вигляду - оглядова вежа Байтерек (казахською «тополя»). Якщо хто не знає, то саме тополі становили основу всіх іранських садів. Це дерево росте в західних районах Ірану, а також у деяких інших областях. Тополя добре росте у вологому грунті і краще адаптована до помірного клімату. Це дерево використовується у більшості традиційних садів в Ірані, утворюючи впорядковану посадку навколо будівель на території саду. Тополі зараз часто садять на бульварах та вулицях іранських міст.
Металева конструкція масою понад 1000 тонн зведена на бетонній основі, в якому знаходиться «втоплений» у землю вхід. Тут вестибюль, каса (стандартний квиток 500 тенге - близько 30 гривень), ліфти. Нагорі, як у гнізді, лежить величезний скляна куля- «сонце». З землі вона великою не здається, а проте всередині - чотири повнорозмірних поверхи: її діаметр 22 метри, а маса - 300 тонн. Скло має напилення типу «хамелеон», що міняє колір залежно від освітлености. У яскравий сонячний день вона постає золотистою.
За задумом творців, Байтерек (а як ми побачимо пізніше руку, причому в буквальному сенсі, доклав і беззмінний тоталітарний Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв) має уособлювати основи світобудови - дерево життя в казахському епосі. Про це оповідають двома мовами інформаційні стенди при вході. Та чи так це насправді?
Байтерек утілює в собі стародавній переказ про безсмертну птаху Самрук, яка, закриваючи небо крилами, відкладає золоте яйце в кроні дерева життя. Це Сонце, що дарує всьому живому світло і тепло, життя і надію. А внизу, коло коріння дерева, чекає свого часу голодний дракон Айдахар, спраглий поглинути яйце і тим самим змінити день на ніч, літо на зиму. Дракон всякий раз пожирає світило. Але птах Самрук знову і знову прилітає до дерева і відкладає яйце. І непорушною залишається боротьба Світла і Темряви, Дня і Ночі, Літа і Зими, Добра і Зла. Тягнуться вгору гілки, які утримують в «кроні» золоте яйце, символізуючи різні народи, нації та релігії. Дракон після ретельних пошуків виявлений не був, хоча й так ясно, що це - авестійський змій Ажи Дахака, середньоперський Аждахак Беварасп. У випадку ж із його противником йдеться про священну птаху іранської мітологїі, династійний символ Сасанідів - пехлевійського Сенмурва, перського й таджицького Симурга. Обоє є героями казок та епосу Ірану, Курдистану, Таджикистану, Сістану, Белуджистану. Вся ця мітологема є одним великим запозиченням від іранців.
Ліфт за кілька секунд підносить «по стовбуру» відвідувачів на нижній поверх.
З висоти пташиного польоту відкривається чудова панорама сучасного міста.
Добре видно як вулиці нової столиці серед безкрайнього малозаселеного степу, так і елементи конструкції башти.
Дівчата-службовці дають пояснення над макетом центру Астани, а заодно і наглядають, щоб відвідувачі не дозволяли собі занадто бурхливо захоплюватися успіхами Казахстану. Місце, в загальному, пафосне.
На «другому» поверсі фотовиставка, присвячену 50-річчю польоту Юрія Гагаріна. Очевидно, його теж скоро запишуть у казахи.
Пам'ятна монета Національного банку Республіки Казахстан. Серія «10 років Астані» - 50 тенге - реверс. Нойзільбер, 2008 рік.
Зображення Байтерека використовується як один із символів казахстанської державності та нової столиці. Воно розтиражовано в безлічі сувенірів і розміщене на банкнотах Казахстану усіх номіналів. Ось так виглядає барвиста купюра найменшого номіналу в 200 тенге:
Звернули увагу на смішну долоньку на купюрі? Ще б пак! Адже це не проста долонька, а долонька Самого - ельбаси Нурсултана Назарбаєва! На верхньому поверсі Байтерека на чудовому постаменті встановлено рельєфний відбиток розчепіреною руки першого (і єдиного поки) Президента країни.
Окружність постаменту прикрашена срібними і позолоченими копіями прикрас, виявлених у кургані Іссик разом із Золотим чоловіком. Останній був правителем русявих і світлооких європеоїдних іраномовних саків - центральноазійських скіфів, які в незалежному Казахстані були проголошені тюрками й, звичайно ж, предками казахів. Відкриття ж Золотого чоловіка з волі Назарбаєва було офіційно відібране у першовідкривача - археолога й культуролога Кемаля Акішева й передане такому собі Бекену Нурмуханбетову - краєзнавцеві, що не має жодного наукового ступеня, а за деякими даними, й вищої освіти, зате поділяє маячню про саків-тюрків і, що в Казахстані найголовніше, належить до впливового племені найманів. Усі ці прикраси теж були зроблені іранцями!
Ритуал Байтерека цілком устоявся: треба вкласти праву руку в відбиток - тим самим ви вітаєте Президента і висловлюєте повагу Казахстану. На знак здійсненого з динаміків ллється мелодія патріотичної пісні. Ось тут саме час загадувати бажання. Ось так:
Поруч з постаментом ще одна визначна пам'ятка Байтерека: зібрані воєдино таблички, підписані керівниками різних релігійних конфесій молодої країни. Такий собі глобус Казахстану - символ миру і єдности, котрих там насправді немає й навряд чи буде.
Підніжжя Байтерека і вся площа навколо прикрашена клумбами, чагарником і невеликими деревами. На жаль, в середині квітня можна тільки здогадуватися, яка краса тут буде влітку і восени.
Як бачимо, весь маєстат новітнього Казахстану побудований не на власній, доволі убогій і різношерстній ідентичності, а на краденій в осідлих і цивілізованих іранських народів символіці й ідеології, на бажанні узурпувати скіфо-сакське минуле так само, як узурпували збудовані українцями, німцями й росіянами дороги, будинки та промисловість. Російсько-совєтські хани, разом із надлишковою кількістю літер, копальнями й космодромом, подарували штучно створеній нації, котрою керує деґенеративний вождь, величезну, неспіврозмірну з її дійсним історичним значенням і дикунством пиху, котра в майбутньому ще призведе до кровопролиття...