Борис Гуменюк
Враховуючи останні події в такій шанованій мною, попри моє антибандерівство, спільноті, як ОУН, яка сміливо почала процес очищення від сумнівних і обмежених людців, висловлю підтримку Борису Гуменюкові тим, що розміщу його вірш:
Сирота, як ангел,
Повідав жалі,
Пропливали тихо
В небі журавлі.
Грав, як на світанні
Поле засівав,
А в густім смерканні
Суму сніп нажав.
Засівав весною,
Засівав зрання, -
Вже у ноги коле
Осені стерня.
Сирота, як ангел,
Вдарив по струні,
Темінь без’язика
Бродить вдалині.
Голос над землею
В самотині плив,
Наче хтось у домі
Ватру розпалив.
Наче хтось хатину
Смутком підпирав,
Наче хтось дитину
Тихо колисав.
Даленів повільно
Цей жалобний спів,
Наче хтось на тіло
Чистий льон надів.
Даленів повільно,
Як букет в руках.
Висихали сльози
На обох щоках.