Ще одне поетище
Крім Неґатурова, в одеському шоу «Жґі мєня» взяв участь ще один самородок - «поет» Віктор Гунн, в миру Стєпанов. Освіта підсмаженого сумнівна, за деякими даними, незакінчений Одеський політех. Також колись підробляв в Одеському оперному театрі. Співун, одне слово. Ця істота з обличчям збоченця працювала сторожем, проявляла підозрілий інтерес до молоді, за власний кошт видавала збірки віршів, які не трималися купи. Їх неодімнно треба читати, щоб уявити собі, що за істоти злізлися в Дім профспілок, аби стати барбекю:
Россия, я твой сын.
И Украины сын я тоже.
Скажи, ответь мне, Боже,
Как спечь нам общий братский блин?
Моя родня и тут и там.
Я ностальгически прарусский.
Отец мой Днепр, а Волга мать.
Вам не дано меня разъять,
Бездушные моллюски.
Читати вголос не раджу, бо немає ні ритму, ні розміру. На відміну від співця гумових жінок Неґатурова, це тип не зовсім справжніх чоловіків, яких жінки не надто люблять. Власне, через жінкуватість, непристосованість до життя і дурнякуватий піднесений настрій, із яким вони говорять про поезію чи про релігію. У них же жіночі побутові звички, навіть одежу на собі поправляють, ніби ліфчик. І психологія на рівні старої дівки пенсійного віку, коли не брати до уваги цікавість до збочень. А ось і воно:
И в оргиях, почти кровавых,
Мы развращались допьяна
И, взяв, мы снова отдавались
И проклинали утро дня.
Рими, звісно, знову нема, ну та я, читаючи великого поета та мученика, й не розраховував. Або ось ще з солодійського:
Ах, Одесса, красны девки!
Ножки чуть не до ушей!
Это что? Ещё запевки.
Рот стихам, поэт, расшей.
Тут рима є - змісту нема. Знову клопіт. Такі чоловіки, навіть коли живуть весь вік дівичами або без статевого спілкування з домінуючими над ними дружинами, люблять підкреслювати свій інтерес до жіноцтва, щоб їх не вважали гомосексуалістами чи педофілами, якими вони здебільшого є.
Любовь заполонила сердце.
Не до врагов, не до баталий.
Об этом разве мы мечтали?
И всё ж мы зададим им перца.
То й хто кому задав? Про обох збираються писати в «Малой серіі ЖЗЛ». Як бачимо, є чого. Талантища. Одне слово, велика російська література знов зазнала величезної втрати. Скорбота, скорбота...