Вадім Нєґатуров - ватницький недопоет
Сморід смаленого монгольського м'яса в Одесі ознаменував очищення цього вкраїнського міста від ешелонної наволочі. Ті, хто в безсилій люті й ненависті до людей, хліб яких вони їдять, спалив самі себе, вирішивши, що пляшками із запалювальною сумішшю можна кидатися всередині будівлі, не заслуговують на людське звання. Не повертається язик назвати їх людьми. Переглядаючи відомості про них, просто жахаєшся, які ж недолюдки зійшлися під російські триколори, щоб убивати українців...
Безформна кабаняча туша, пласке обличчя азіята з маленькими косими очицями і великим ротом, який виказує примітивні інстинкти... Один із підсмажених в Одесі звірюк, підприємець і дрібний шахрай Вадім Нєґатуров, за яким ридають україножери, бо, мовляв, це православний поет, автор "гимна Куликова поля". Його надгеніяльні, тонкі й сповнені духовної височіні вірші є в мережі. Еге ж бо, тільки справжній витязь святої Русі міг видати таке:
Новая забава -
- Летнею порой
В теплом море плавать
С бабой надувной,
В ритм волны качаться,
Ухвативши грудь…
(Есть за что держаться,
Чтоб не утонуть)
Немає сумніву, що серед своїх дружків ця людиноподібна істота користувалася авторитетом і вважалася "рубахой-парнем". Ось такі гладкі й дебелі, з кнурячим станом, які всюди працювали, всюди подорожували, знаються на лазні, плаванні й шашликах, хвацько випорожнюють у себе горілку склянку за склянкою, гикають під джаз, переповідають сороміцькі анекдоти й, не церемонячись, мацають спільних подруг, теж бувалих у бувальцях і випробуваних всією компанією, завжди є популярними. "Настоящие мужики". А ще як уміють стулити до ладу і всамчас страмний віршик - то ціни їм на застіллі не складеш! Наприклад, такий:
Чем злее зубки
Нам скалит кризис,
Тем выше юбки
На мисс и миссис.
Мадамы-дамы,
Мадемаузе'ли,
Забыв о сраме,
О-ДЕКОЛЬТЕ'-ли!
На кризис тяжкий
Ответ весёлый:
В обтяжку ляжки,
Животик голый…
Правда, дуже православно? В кожному слові відчувається дух святої купелі. Такі кабанюки полюбляють, підлікувавши підхоплену чи то у відрядженнях, чи то на корпоративах нехорошу хворобу або вийшовши з в'язниці, вчащати до церкви й бити поклони, після чого почувають себе високодуховними. А ось - ну це ж просто перлина живого великоруського слова, що йому заважають розвиватися націоналісти:
Восьмое... Март… Зашка'лил феминизм…
Опять ребром вопрос, кто в доме главный…
Спокоен я - со мной Дружок мой славный:
С рожденья мы единый организм… :)
Восьмое Марта - как Мамая рать!
Но мы с Дружком не думаем сдаваться.
Я день на кухне должен продержаться,
Дружок - всю ночь в постели простоять. :)
Отаку обдаровану особистість утратила російська література в особі даної жертви галицького фашизму. Аж сльози котяться... Як же Одеса без нього... А якщо серйозно, то жахаєшся того, наскільки куцим був лексикон цього породження монгольських степів, яким обмеженим був його "воцерковлений" світогляд, скільки в ньому таїлося злоби неситої до корінного населення країни, де він прожив усеньке своє жалюгідне життя. Навіть не оскотинене, бо скотина вже не може оскотинитися. Ці недолюдки свідомі не стільки й не тільки своєї племінної окремішности, скільки своєї розумової неповноцінности. У них завжди викликають ненависть люди працьовиті, порядні, культурні, гонорові, що не кланяються подібній кочовицькій нечисті й не бояться ловити її за злодійкувату руку та виводити на чисту воду... Полум'я в Одесі - очисне, що б там хто не казав...
Безформна кабаняча туша, пласке обличчя азіята з маленькими косими очицями і великим ротом, який виказує примітивні інстинкти... Один із підсмажених в Одесі звірюк, підприємець і дрібний шахрай Вадім Нєґатуров, за яким ридають україножери, бо, мовляв, це православний поет, автор "гимна Куликова поля". Його надгеніяльні, тонкі й сповнені духовної височіні вірші є в мережі. Еге ж бо, тільки справжній витязь святої Русі міг видати таке:
Новая забава -
- Летнею порой
В теплом море плавать
С бабой надувной,
В ритм волны качаться,
Ухвативши грудь…
(Есть за что держаться,
Чтоб не утонуть)
Немає сумніву, що серед своїх дружків ця людиноподібна істота користувалася авторитетом і вважалася "рубахой-парнем". Ось такі гладкі й дебелі, з кнурячим станом, які всюди працювали, всюди подорожували, знаються на лазні, плаванні й шашликах, хвацько випорожнюють у себе горілку склянку за склянкою, гикають під джаз, переповідають сороміцькі анекдоти й, не церемонячись, мацають спільних подруг, теж бувалих у бувальцях і випробуваних всією компанією, завжди є популярними. "Настоящие мужики". А ще як уміють стулити до ладу і всамчас страмний віршик - то ціни їм на застіллі не складеш! Наприклад, такий:
Чем злее зубки
Нам скалит кризис,
Тем выше юбки
На мисс и миссис.
Мадамы-дамы,
Мадемаузе'ли,
Забыв о сраме,
О-ДЕКОЛЬТЕ'-ли!
На кризис тяжкий
Ответ весёлый:
В обтяжку ляжки,
Животик голый…
Правда, дуже православно? В кожному слові відчувається дух святої купелі. Такі кабанюки полюбляють, підлікувавши підхоплену чи то у відрядженнях, чи то на корпоративах нехорошу хворобу або вийшовши з в'язниці, вчащати до церкви й бити поклони, після чого почувають себе високодуховними. А ось - ну це ж просто перлина живого великоруського слова, що йому заважають розвиватися націоналісти:
Восьмое... Март… Зашка'лил феминизм…
Опять ребром вопрос, кто в доме главный…
Спокоен я - со мной Дружок мой славный:
С рожденья мы единый организм… :)
Восьмое Марта - как Мамая рать!
Но мы с Дружком не думаем сдаваться.
Я день на кухне должен продержаться,
Дружок - всю ночь в постели простоять. :)
Отаку обдаровану особистість утратила російська література в особі даної жертви галицького фашизму. Аж сльози котяться... Як же Одеса без нього... А якщо серйозно, то жахаєшся того, наскільки куцим був лексикон цього породження монгольських степів, яким обмеженим був його "воцерковлений" світогляд, скільки в ньому таїлося злоби неситої до корінного населення країни, де він прожив усеньке своє жалюгідне життя. Навіть не оскотинене, бо скотина вже не може оскотинитися. Ці недолюдки свідомі не стільки й не тільки своєї племінної окремішности, скільки своєї розумової неповноцінности. У них завжди викликають ненависть люди працьовиті, порядні, культурні, гонорові, що не кланяються подібній кочовицькій нечисті й не бояться ловити її за злодійкувату руку та виводити на чисту воду... Полум'я в Одесі - очисне, що б там хто не казав...