Єдиний антиросійський фронт
Вітчизняні клони евразійства з-поміж тризубівців, автономів-чучхеїстів і лівих свободівців опинилися в безвиході. Вони стільки сил приділили розповідям про невинну жертву американських глобалістів - соціялістичного диктатора Сирії Башара аль-Ассада, а він узяв і виявився ворогом України! З якого боку не подивишся, Ассадова Сирія - вірний і щирий друг ворожого українцям Кремля.
Вони безпорадно пробують довести, що будь-яка дружба Сирії з Росією - винятково ситуативна, і це дуже принизливий крок, на який Сирія змушена піти. Але й тут їх чекає провал, бо на цей принизливий крок дуже давно пішов іще татусь спадкового сирійського президента-генсека Хафез. Наступна спроба - заявити, що сирійська опозиція, котра складається з людей різних національностей і віросповідань, є іслямістами, безпосереднім дітище аравійських вагабітів, котрі є сателітами й партнерами лихого Заходу, тому українці повинні підтримувати не її, а нещасного Башара.
Так от. Це - антиукраїнська маніфестація проти фашизму 17 березня в Римі, організована відомим симпатиком Російської Федерації, соціялістичним політичним діячем і публіцистом Джульєтто К'єзою. В ролі ненависних фашистів - українські борці за свободу. На неї вибралися представники італійських лівих партій, котрі, за їхнім власним зізнанням, не довіряють засобам масового інформування власної країни. Мовляв, ті приховують від них правду. "Ні фашистам, ні війні, ні НАТО в Україні", - скандували демонстранти. Як зазначив один з учасників акції, присутні висловлюють солідарність українцям, полеглим "жертвами змови і нового нацистського уряду в Києві". Здавалося б, усе банально. Чергова вилазка субсидованої Москвою антиглобалістської лівотні.
Але подивімося уважно на марксистський плакат. Він вимагає зупинити ЦРУ, НАТО та їхніх "друзів", а саме "наці-вбивць" в Україні, "фашистів" у Венесуелі, "терористів" у Сирії й "расистів" у Лівії.
"Наці-вбивці" - це вкраїнські націонал-патріоти, котрі протистоять російській неосталіністській військовій агресії та лівому теророві на сході країни. Їхньою метою є вільна европейська держава.
"Фашисти" у Венесуелі - це тамтешні праві й просто люди доброї волі, котрі в лютому цього року провели кілька масових акцій протесту проти тоталітарного "боліваріянського" режиму друга Кремля - лідера Єдиної соціялістичної партії Венесуели Ніколаса Мадуро, вимагаючи припинити репресії й звільнити політичних вязнів. Їх надихнув український досвід. Акції були жорстоко розігнані поліцією та молодіжними бригадами "захисників революції" (аналог "тітушок"), є жертви. Слід нагадати, що безграмотний і придуркуватий венесуельський диктатор-вихрест має тісні стосунки з "Революційними збройними силами Колумбії", більше відомими як "ФАРК" - марксистсько-леніністською терористичною організацією.
"Расисти" в Лівії - це повстанці, котрі мужньо боролися супроти ще одного друга Кремля й спонсора світового тероризму - кривавого диктатора Великої Соціялістичної Народної Лівійської Арабської Джамагірії Моаммара Каддафі та чорношкірих найманців, які його охороняли. І влада ексцентричного нелюда впала. Завдяки єднанню народу довкола традиціоналістських національних і промонархічних ідей агресивному лівійському соціялізмові настав кінець.
А "терористи" в Сирії - це прості люди мусульманського, християнського й іншого віросповідання, які знайшли в собі сили повстати проти диктатури корумпованого очільника Партії арабського соціялістичного відродження (БААС) Башара аль-Ассада. Їм протистоять добре озброєні й треновані російськими інструкторами урядові війська та безжальні проассадівські формування "Шабіхи" (аналог "тітушок"). Але ні кулі з російських автоматів, ні отруйний газ російського виробництва, ні голод, ні катування не спиняють повстанців, які вірять, що здобудуть волю для стражденної Батьківщини.
Який висновок із цього випливає? А дуже простий. Недарма на нас усіх вішають схожі налички. З усіма переліченими силами у нас один ворог - комуністична Москва, її попихачі та наймити. Причому останні добре знають, що згадані вище сили їм суцільно ворожі й підлягають загальній ненависті, в той час як не всі ще вкраїнці усвідомлюють, що венесуельці, лівійці й сирійці - наші побратими, за яких ми мусимо вболівати й підтримувати їх. Ми і вони - єдиний фронт, який стоїть на перешкоді планам біснуватого Владіміра Путіна витворити світову гегемонію Російської Федерації ціною знищення цілих народів.
Сирійська опозиція - друзі й союзники України, їхня перемога над червоною чумою є нашою перемогою, й навпаки. Маємо радіти кожному їхньому успіхові, кожному влучному пострілові, молитися за них, коли їм тяжко. Нашим сирійським браттям по зброї, як ніколи, потрібні наші молитви. Водночас ті, хто з якихось причин плекає ілюзії щодо людожера Башара, свідомо чи несвідомо стає на бік антилюдяних і антиукраїнських сил, яким немає прощення.