НАЙЗАГАДКОВІША БУДІВЛЯ КОСТЬОЛЬНОЇ ВУЛИЦІ (вул. Костьольна, 7; кол. 8)
До 1910 року ділянка № 8 була складовою значно більшого землеволодіння, що мало подвійний номер 6-8 та з 1870-х належала причту Трьохсвятительської церкви. За купчою 1900 року новими власниками помістя стали дворяни Сергій та Павло Миколайовичі Барські. Із публікації газети "Кіевлянинъ" можна дізнатись, що виручені кошти - 61 тис. рублів - Трьохсвятительська церква витратила на зведення чотириповерхового будинку причту та церковно-приходської школи.
Брати Барські та їх наступник Гаврила Єгорович Омельницький нічого на території помістя не змінювали - забудова залишалась малоповерховою, на лінію вулиці виходили два одноповерхові дерев'яні будиночки.
Костьольна, 8, поч. 1810-х рр.
1907 року Омельницький продав садибу дворянину Антону Августовичу Червинському, у 1900-х роках редактору газет "Dziennik Kijovski" та "Кіевскіе вѣсти". Антон Августович був у складних стосунках з владою: його неодноразово штрафували за порушення державної цензури. Новий хазяїн розділів землеволодіння на два окремих господарства. Влітку 1910-го частину землі - № 8 - придбав відставний підполковник інженерних справ Олександр Леонардович Козеровський.
Спочатку на ділянці № 8 спочатку планували зводити кооперативне житло. Про це у березні 1910 року було сповіщено у газеті "Кіевлянинъ". Але щось пішло не так, і влітку 1910-го землю придбав відставний підполковник інженерних справ Олександр Леонардович Козеровський, який і збудував тут у 1912-1913 роках п'ятиповерховий, а з двору, через нерівність рельєфу, шестиповерховий будинок. Документальні свідчення років забудови не зберіглися, про дата завершення сповіщають римські цифри на балконі - 1913 рік.
У будинку здавали в оренду 16 квартир. Вони були з центральним опаленням, мали різну площу, але всі - з дорогою орендною платнею: від 720 до 2 760 рублів на рік. Серед мешканців переважали підприємці та службовці. Сам домовласник Козеровський проживав з родиною у шестикімнатній квартирі на найкращому - другому поверсі.
У підвалі розміщувалися кімнати швейцара та двірника. На першому поверсі розташовувалася контора відомого аптечного Товариства "ЮРОТАТ" ("Южно-русское общество торговли аптекарскими товарами"), один з магазинів якого знаходився поруч - на Хрещатику, 12 у колишній садибі Оглобліна.
Будинок на Костьольній, 7 п'ятиповерховий, з підвалом, цегляний, у плані Т-подібний, з парадним входом у центрі фасаду і аркою проїзду - ліворуч. Композицію вуличного фасаду витримано у найкращих традиціях стилю модерн, декоровано великими й виразними пластичними формами. Щільно закомпоновані елементи декору розміщено з великим смаком, у точно знайдених пропорціях. Арку обрамляють горельєфні фігури атлантів, що ніби виростають із завитків аканта, мотив якого продовжено в огорожі балкона.
Парадний вхід підкреслено довгим глухим балконом, що ніби спирається на могутні консолі. Одна з них є постаментом для групи з трьох атлантів, що тримають куб, на якому височить велетенська ваза. На кубі - дата спорудження будинку римськими цифрами.
Увінчує фасад аттик з рельєфом у простінках із зображеннями путті.
Два ледь помітного виступу бічні ризаліти мають різні висоту й ширину, ввігнутий план і добре окреслені невеличкі балкони. Лівий ризаліт завершено щипцем з декоративною балюстрадою, під шипцем маскарон із суворим виразом обличчя - голова Медузи-Горгони зі зміями замість волосся.
Достеменно невідомий автор проекту. Найбільш ймовірним називають Ігнатія Казимировича Лєдоховського - одного із найзагадковіших митців Києва. Іноді доводиться чути, що Київ - місто модерну. Але, насправді, у стилі модерн творили тільки два майстра - Городецький та Лєдоховський. Інші зодчі тільки декорували споруди в модерновому стилі. Наглядний приклад - саме будинок по Костьольній, 7, в якому майже немає кутів.
Наші відомості про Ігнатія Казимировича Лєдоховького досить уривчасті. Архітектор належав до польського графського роду українського походження. У 1911-1915 роках він разом з родиною проживав на Михайлівській, 12, його бюро "Граф И.К. Ледоховский и Ко" містилося поруч - на Думській площі, 3. Контора пропонувала "Составление проектов, детальных чертежей и рисунков зданий и сооружений, внутренней художественной отделки, квартир и магазинов, смет на производство строительных работ".
Підставою для гіпотези про те, що Ледоховський - автор проекту, служить, по-перше, подібність стильового почерку та деталей оздоблення з будинками, про які точно відомо, що вони зведені Лєдоховським - на вул. Назарівській, 19 та 21, вул. Маловолодимирській (Гончара), 33, вул. Багговутівській, 14.
Друга причина, за якою споруду на Костьольній співвідносять із Лєдоховським - особистий зв'язок архітектора та власника садиби. Саме Олександру Козеровському з 1909 року належала ділянка на Багговутівській, 14. Тому виглядає природним, що і забудову нового землеволодіння він доручив вже перевіреному спеціалісту.
По-третє, вагомими підтвердженням авторства Лєдоховського є його творчий союз із скульптором Федором Петровичем Соколовим. Вони разом створювали декор клініки Качковського на Маловолодимирській, 33. Соколов також є автором скульптур будинку Козеровського, а ми знаємо, що митці часто утворювали тандеми (наприклад, творчий союз Владислава Городецького та Еліо Саля).
За деякими даними, до виготовлення скульптур Соколов приступив у дуже пригніченому стані. Справа в тому, що він був одним з головних виконавців фігур до пам'ятника княгині Ользі, але, через інтриги, майстра позбавили грошової винагороди. Митець був вимушений розрахуватись з помічниками власними грошима та, фактично, збанкрутував. Композиції на Костьольній є його останнім київським замовленням, невдовзі скульптор перебрався до Москви. Можливо, настрій Соколова вплинув на зображення путі: обличчя цих оголених дітлахів зовсім недобрі, трохи навіть карикатурні. Менш з тим, більшість дослідників зазначають, що скульптури виконані в творчій манері Врубеля.
Путі правого ризаліту
Дуже багато питань викликає композиція трьох напівоголених мускулястих атлантів. Вони стоять напівколом, ніби обіймаючи один одного: центральна постать звернена до стіни, бічні - напіврозвернуті до глядача, правий персонаж обперся на щит, що затуляє трійцю.
Перша версія - це іронічне трактування сюжету "Трьох грацій". Друга - сюжет "Три віки чоловіка", який символізує ідею швидкоплинності життя, мотиву трьох часів, трьох етапів життя, переходу в іншій вік. Справді, двоє атлантів здаються більш молодими, а третій з вусами, неначе старшого віку.
Третя гіпотеза - чоловіки символізують передчуття Першої світової війни, напруження якої відчувалося вже у 1913-му. Певна мілітарність образів дійсно очевидна. І згадаємо, що домовласник Козеровький був військовим.
І, нарешті, версія, яка зайняла прочне місце у київському міському фольклору - нетрадиційна орієнтація господаря будівлі або його сина. При цьому, насправді, достеменно невідомо, чи взагалі мав Олександр Козеровський нащадка. До фантазійних розповідей додалися твердження, що тут діяв публічний будинок для гомосексуалів. Відтак кияни прозвали споруду "будинком з голубими".
Наказом Міністерства культури і туризму України № 1285/0/16-08 від 07 листопаду 2008 кам'яниця визнана пам'яткою містобудування та архітектури (охоронний номер 527/5-Кв).
Джерела:
- Олена Мокроусова Лінія долі на долоні Києва - К.: Либідь, 2018 - 96 с.
- . Звід пам'яток історії та культури України. Енциклопедичне видання у двадцяти восьми томах. Київ. Кн 1. Ч. 1. А-Л Відповідальний редактор П.Тронько.- К.: Головна редакція Зводу пам'яток історії та культури України при видавництві "Українська енциклопедія" ім. М.Р. Бажана - 1999 - 584 с.
- Андрій Бєломєсяцев Архітектура Києва кінця XIX - початку ХХ століття // СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ, РЕСТАВРАЦІЇ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ. Збірник наукових праць з мистецтвознавства, архітектурознавства і культурології. Випуск восьмий - К.: ФЕНІКС, 2012 - с. 3-244
- Оксана Лобко Маловідомі сторінки життя родини Лєдоховських. Архітектор Ігнатій Лєдоховський: творчість та доля // Київські історичні студії: науковий журнал, 2022, № 1 (14)