БУДИНОК "ТОВАРИСТВА КВАРТИРОВЛАСНИКІВ - ДОМОСПІВВЛАСНИКІВ" (вул. Костьольна, 9; кол. Костьольна, 6)
До 1910 року ділянка № 6 була складовою значно більшого землеволодіння, що мало подвійний номер 6-8 та з 1870-х належала причту Трьохсвятительської церкви. За купчою 1900 року новими власниками помістя стали дворяни Сергій та Павло Миколайовичі Барські. Із публікації газети "Кіевлянинъ" можна дізнатись, що виручені кошти - 61 тис. рублів - Трьохсвятительська церква витратила на зведення чотириповерхового будинку причту та церковно-приходської школи.
Брати Барські та їх наступник Гаврила Єгорович Омельницький нічого на території помістя не змінювали - забудова залишалась малоповерховою, на лінію вулиці виходили два одноповерхові дерев'яні будиночки.
Будиночок на Костьольній,6 до 1912 року
1907 року Омельницький продав садибу дворянину Антону Августовичу Червинському, який і розділів землеволодіння на два окремих господарства. Влітку 1910-го частину землі - № 8 - придбав відставний підполковник інженерних справ Олександр Леонардович Козеровський.
У власності Червинського залишилась ділянка № 6 площею 370 кв. саженів (1 684,333 квадратних метра). 1912 року за 59 тис. 200 рублів він переуступив її житловому кооперативу "Товариства квартировласників - домоспіввласників".
Після першої російської революції Київ захлеснула четверта хвиля будівельної лихоманки. На відміну від минулих ажіотажів, будівництво наприкінці 1900-х мало свої особливості. Справа в тому, що через постійне зростання цін представники середнього класу вже не могли дозволити собі звести індивідуальний будинок у центрі міста. Максимум, на що можна було розраховувати, - це оренда квартири. Тому зручним та вигідним вирішенням житлової проблеми стало домобудівництво на кооперативних засадах. У Києві офіційний старт житловим кооперативам був даний 21 травня (2 червня) 1909 року, коли губернська влада затвердила статут "Першого Київського товариства квартировласників".
Перед революцією 1917 року існувало вже кільканадцять кооперативів. "Товариство квартировласників - домоспіввласників" за часом заснування вважається четвертим. Кожен з кооперативів прагнув долучити до себе кого-небудь з професійних інженерів-будівельників. В первісний склад "Товариства квартировласників - домоспіввласників" входив архітектор Абрам Давидович Трахтенберг, чия майстерня розміщувалась поруч, у батьківській садибі на Трьохсвятительській, 5/1. Вірогідно, саме він і став автором проекту кооперативного будинку, зведеного у 1912 - 1913 роках.
Кам'яниця належить до найкращих зразків київського житла початку XX століття у формах раціонального модерну, до якого тяжів архітектор, з елементами готики. Будівля складна у плані - має велике дворове крило, розвинуте в глибину садиби під прямим кутом до головного об'єму.
План п'ятого поверху
Між двома крилами будинку
Первісне анфіладне планування з двома квартирами на поверсі спотворене новими перегородками - результат капітального ремонту 1973 року. На лінію вулиці виходить вузький асиметричний фасад, його скомпоновано з двох різних за формою та висотою еркерів. Привертає увагу виразне завершення прямокутного еркера - трапецієподібний аттик із готичним вікном-трояндою.
З цементного розчину сформовано лаконічний дрібний декор фасаду, використано також стилізовані романо-готичні деталі, що їх органічно поєднано з елементами давньоруського мистецтва: маскарони, рослинна та солярна орнаментація, тваринний світ. Образ будинку простий і навіть суворий. Але зображення не менш загадкові, хоча й не так впадають в око.
Вважається, що програма декору складається із поєднання мотивів давньогрецьких міфів про Діоніса - одного з найпопулярніших богів Давньої Греції, бога рослинності, родючості, вологи, покровителя виноградарства й виноробства, та давньослов'янських легенд. Треба зазначити, що з погляду сьогоднішньої моралі, Діоніс - не дуже шляхетний герой: всі його вороги божеволіли та вбивали власних дітей.
На рівні другого поверху будинку легко помітити кількох стилізованих пташок, яких зображено фронтально з розкритими крилами. Їх називають Сиринами - райськими птахами з головою диви. У слов'янській міфології Сирин - це чудовий птах, чий спів розганяє смуток і тугу; але прилітає він лише до щасливих людей. На другому поверсі також зберігся дуже цікавий напівкруглий балкон з цементною огорожею, якою проходить рослинний з птахами орнамент, що імітує давньоруське різьблення на шиферних плитах.
У кількох декоративних прямокутниках вміщено пари павичів та голубок у поєднанні з виноградними гронами та листям.
На третьому поверсі привертає увагу хлопчик, що сидить між двома цапами, немов бавиться з ними. Цей сюжет також доповнений кетягами винограду. Над вікнами можна розгледіти морду пантери, хоча, можливо, це звичайний кіт. Обабіч нього в завивках орнаменту заховалися дві миші.
У фризі над вікнами четвертого поверху серед рослинних візерунків з виноградними гронами сховалися скульптурні голови змій з відкритими пащами.
З останнього поверху на перехожих дивиться похмуре чоловіче обличчя з ріжками.
На відміну від багатьох інших старих споруд, у будинку "Товариства квартировласників - домоспіввласників" зберігся первісний інтер'єр, оформлений у стилі флорального модерну. Ліплення у вестибюлі прикрашає стелю та стіни. Геометричні композиції на стінах доповнено трояндами, в нижній частині бачимо фриз із каштановим листям - символом київського модерну.
Ще одну цікаву деталь зберігає підлога. Тут одна з плиточок відкололася, відкривши клеймо виробника - відомого заводу Отто Кауфмана з містечка Нідерзерліц під Дрезденом, заснованого у 1871 році. Підприємство було закрито у 1911-му, але, вочевидь, продукція ще залишалася на складах та продавалася зі знижкою, чим і скористався кооператив.
Житло в будинку на Костьольній, 6 було дорогим і відповідало всім тогочасним технічним нормам: залізобетонні перекриття, водогін, гаряча вода, каналізація та центральне опалення. Тут жили різні за соціальним станом та національністю люди: присяжні повірені, генерал, купець, професор, директор цукрового заводу, вчитель музики, артист та інші. У будинку й притулок для породіль доктора Миколи Олтаржевського, який очолював "Товариство квартировласників - домоспіввласників" і жив також тут.
У 1925 - 1926 роках під час навчання у КПІ в квартирі № 6 на другому поверсі у свого дядька Ю. Москаленка проживав майбутній перший головний конструктор ракетно-космічних систем в СРСР Сергій Павлович Корольов. До речі, під час вступу до КПІ і в подальшому Корольов в анкетах в графі національність вказував "українець".
Меморіальна дошка С.П. Корольову у КПІ
У будинку жив відомий київський музикознавець та музичний педагог Микола Іванович Кузьмін (1911 - 1988). У Києві він оселився 1925 року, тут навчався і працював. З 1940 року перебував на військовій службі, учасник бойових дій проти німецьких та японських агресорів; нагороджений за воїнську звитягу орденами та медалями, був поранений. Після демобілізації у 1946 році повернувся до Києва і став викладачем Київського музичного училища, пов'язавши з ним все своє подальше життя.
Найвагомішою громадською, музикантською справою Миколи Кузьміна стали його дослідження історії музичної культури Києва, в тому числі історії становлення Київського музичного училища. Ці дослідження велись декілька років; були вивчені, систематизовані і узагальнені тисячі архівних документів, повернені із забуття сотні імен. Результатом цієї величезної роботи стали дві книги - "Українська школа музичної майстерності" та "Забуті сторінки музичного життя Києва". Вони вперше були видані у 1968 - 1969 роках до 100-річчя Київського державного музичного училища і відразу стали бібліографічним раритетом, і ще п’ять років тому це видання було єдиним найбільш повним літописом музичного життя Києва ХІХ - ХХ сторіччя.
Музична площа з училищем та консерваторію до вересня 1941 року
У дворі садиби стоїть напівзруйнований господарчий флігель. Його вірогідними призначеннями були сарай або льодовня.
Джерела:
- Олена Мокроусова Лінія долі на долоні Києва - К.: Либідь, 2018 - 96 с.
- М. Кальницький, Н. Кондель-Пермінова Забудова Києва доби класичного капіталізму - К.: Варто, 2012 - 560 с.
- Кузьмін Микола Іванович // Київська муніципальна академія музики ім. Р.М. Глієра