Цілюща Моршинська вода. Приватний пляж
Літо, сонечко, вода - наші кращіє друзья! Щось таке писали на рекламних бордах у наших літніх таборах при школі.
Як воно було: розплющили зеньки, поснідали, та й всій юрбою йшли булькать. Пам'ятаю, що тоді були золоті роки, які, я, зрозуміло, не цінував.
* * *
Що там на пляжі, цікавить понад усе?
- Чиста вода! Якщо вона дійсно чиста, а не жовтенька, як після численної кількості інтуристів.
- Чистенький пісочок. Якщо він дійсно чистий, а не геть загиджений кісточками з під різноманітних екзотичних фрухтів.
Решта не так важлива, кукурудзу та рачки з пивом краще брати з собою. Ви сюди приходите купатися, а не черево набивати ;)
Але це досить давня незабутня традиція - розкласти скатертинку, туди - картопельку варену у мундирі, яєчко, сіль та помідору.
Пісочок гарячий, - сковорода на вогні! Дуже важко знайти вільне місце, куди б можна було б застелити покривало. Народу - курці нема де клюнути!
- О! Знайшов врешті решт! - з перемогою в очах біжиш до бажаної мрії, а там:
- Пробачаюся, тут вже зайнято!
Й чиїсь капці або плавки з рушником - шльопсь туди, що, типу, ознака - не лізь, вб'є!
Зайнято, так зайнято, пішов виглядати далі. Аж поки до кінця пляжу не дійдеш, - там паркан на бік схилився, ось-ось впаде, але під ним - те, що ми так довго вистежуємо!
Лягаєш собі, від задоволення обличчя розпливається у усмішці, посміхаєшся сонечку, а воно назустріч рум'янить боки. Аж через хвилинку чуєш суворо:
- Пробачте!
- Та що таке вже, га?
- Тут так не можна!
- А як можна?
- Треба на тапчан!
- Так тягніть сюди свій тапчан.
- 100 карбованців!
Бажаєш цьому бізнесмену успіхів, щоб був нам всім здоровеньким (у думках, ясно, трохи змінена версія: "щоб в тебе усі ґудзики на тому жадібному пузі порастігалися!" або схоже), береш своє й блукаєш далі, у пошуках найкращого.
В цей час плечі вже починають шкварчати, з верхівки пар йде. Єдине бажання - це зануритися у прохолодну воду, щоб аж зашипіло.
* * *
Знайти гарне містечко на пляжі я рівняю з тим, як знайти паркувальне місце біля жвавого ринку. Тільки хтось збирається додому - ти вже там крутишся, кружляєш, наче птиця-хижак над жертвою. Звільняє клаптик землі, куди можна пришвартуватися - ти кулею туди! Хто зазівався - лісом, сьогодні не ваш день…
Та от, лежиш. Немає тут цих, з тапчанами. Все, гадаєш - мабуть, відпочину й духом й тілом.
Зачиняєш очі, аж ось, раптово сонечко кудись зникло. Відчиняєш одне око, - ні, сонечко на своєму місці. Але якийсь справжній велетень його зачинив своїм потужним торсом. Стоїть, крутить стегнами, розминається. Наче вас тут нема. А ви його так, обережно ніжкою - пих, під п'ятку, як ніби випадково. Ще разок. Сонечко вертається, продовжуєш відпочивати. Недовго, до того самого моменту, поки поруч хтось не починає лускати насіння, прямо в праве вухо. Тут зараз приходить гарна думка, що саме час перекусити.
Дістаєш бутерброд з ковбаскою, ароматну помідору, огірочок, яєчко. Ретельно жуєте, але воно якось скрипить на зубах. Бо в той момент, як, в передчутті смачного, бутерброд направляється до місця призначення, над головою зі свистом пролітає футбольний м'яч. Дітлашня вирішила трішки пограти, ну що ви, забороните їм? Так ось, то, що скрипить на зубах - то рівний шар пісочку, що поклався від майстерного удару юного Рональда.
- Пробачте, - чуєте дитячий лепет. У-у-у, прибігли м’яч забирати.
- Прошу. Перше зауваження!
Але ж «пробачте» на хліб не мажеться, ковбаскою не стелеться, тобто відпочинок зіпсований геть.
* * *
Про що звичайно, мрієш, коли повертаєшся додому? Авжеж, - про приватний пляжик. Той самий, де нема пузатих дядьок з тапчанами, дітлашні з м’ячиками та тьотьок з насінням.
Чи є на світі такі? Вважаю, що на всьому узбережжі Чорного моря не знайти. Може, і є, але з гострими камінцями, мурашниками, кусючими зміями і інш відволікаючими штукенціями.
А я знайшов! Ніколи б не звершилося цього, якби я не потрапив у річкову пригоду, вертаючись з лісу додому. Саме там я побачив самотні острівці, освітлювані сонцем. З одного боку - прямовисні скелі з глиняно-кам’янистих шарів, з другого - непрохідні хащі (колючи чагарники, гілки тощо).
Добратися до тих острівців можна тільки по воді, ковзаючи довгі метри проти течії. І одне таке місце біля мосту, який є перевалковим пунктом між лісом та санаторієм.
Де саме - я не скажу, приїжджайте, досліджуйте самі.
