Вухані. Несподіванка
Ранок. Перші промені сонця ніжно торкнулися білосніжних фіранок у кімнаті та м'ягко просочілися всередину, висвітлюючи все неподобство, що там коїлося.
З м’ятого ліжку звішувалася ковдра на підлогу, а під нею відлежувалося сонне чудо. Вона дуже полюбляла розслабитися саме вранці, коли необхідно швидко прокидатися, приготувати сніданок улюбленим коханому, Аннук, кішкам, та собаці, вивести її на прогулянку, та бігти стримголов на працю. Сьогодні був саме такий день, нічим не відрізнявшийся від інших. Тільки коли пухнасті вії підвелися і очі ліниво пробіглися по кімнаті, вона почала усвідомлювати, що сьогодні буде по-іншому.
Рука пала на ліжку на щось тонке, загорнуте у шурхотящу паперу. Це проста листівка з посміхающимся ведмідем? А що там усередині? Вірш, з освідченням у коханні! Це не той, що з книжці списував, - сам придумав, бо рима в деяких місцях не співпадала. Але які проникливі слова! Вона навіить не думала, що він вміє так дивовижно писати!
Очі ковзнули далі, у бік календаря. Що сьогодні за день такий? 8 березня, чи день закоханих, 14 лютого, чи щось таке? Ні, звичайнісенький собі вересень з жовтіючими листями. Що це? Що трапилося, га?!
З кухні раптово пролунав гуркіт падаючих каструль, було чути як жирний млинець плюхнувся на підлогу, якесь буркотіння, а потім, за кішкою, що тікало з кухні, шукаючи укриття, у двірях з’явився він, з дуже загадковим виразом на обличчі та з блукаючою посмішкою.
Шастінель приплющила очі, прикидаючись сплячою. Що цей Ушандель там нафантазував?
Він знову зник, а потім з кухні почувся такий аромат кави, що голова запаморочилася.
- Добрий ранок! Кава …, - почувся гучний голос, та раптом Ушандель зачипився за Мармеледі, що спокійно припаркувалася на килимку. - … У ліжко, - продовжив він. - Як й замовляли!
- О, дуже гарячий та ароматний! Такий
оригінальний спосіб доставки! А де печиво? І в загалі, що з тобою? Що сталося? - здивовано спитала Шастінель.
- Та той... Пам’ятаєш, ти колись бажала приготувати французський жульєн? Мені вдалося його зробити, але бракує моркви…
- Вщепни мене!
- Із задоволенням!
- Ай!
Рудий кіт Фінік остаточно розвіяв сон, весело підстрибуючи на мокрому від кави ліжку, зачипило кигітками за вухо Шастінель і почало з ним гратися. Від нього війнуло м`ясним паштетом. "Він що, й цих вухастіх йолопів нагодував?"
Ушандель не став чекати наступного питання, обережно взяв її на лапи та й почав кружляти у танці.
- Знаєш, Сонце, мені також вдалося тебе здивувати. Ти чекала подарунок на свято, але хіба цікаво дарувати щось, коли від тебе це очікують, а в інші часи нічого не відбувається? Ось я й вирішив, що по святам буду відпочивати, а в інші дні будуть сюрпризи! Тільки я не буду говорить, коли саме, як ось сьогодні, наприклад!
Вони міцно поцілувалися. Шастінель навіть забула образу з минулого свята, коли так і не дочекалася від нього увагу у вигляді паперового сердечка, що вимагає традиція свята. Але секрет не в цьому паперовому листочку, який загубиться наступного дня й покриється шаром пилу. Секрет - у випадкових несподіванках, що можна піднести один одному хоча б раз на місяць!
- А ввечері я хочу запросити тебе на побачення! У тому самому парку, де ми вперше гуляли 15 років тому! Ти прийдеш?
Зміст | Далі =>