Вухані. Рідне місце
Рідне місце
Ушандель жив собі один, якомога далі від других. Так йому подобалося, бо ніхто не заважав, даремно не турбував. Можна було й музику послухати на повну, і ніхто не гаркав, хто там цвяхи забиває (Ушандель й досі надає перевагу енергійним жанрам). Коли вранці, шукав одяг, та виявлялося, що шкарпетки - одна на люстрі, друга на віконці, ніхто й слова не казав, бо так й повинно було бути у глушині самотнього Ушанделя.
Жив собі й жив, коли раптом, одного дня щось клацнуло.
На вулиці бридко, погода така, що дах зносить, вітер, дощ. Ну і квітень, хай йому грець, гірше ніж у січні з груднем разом узятими!
Прийшов він до хатинці, відчинив скрипучі двері.
- Треба змастити, але немає часу. Це, мабуть, залишиться на той час, коли воно зовсім відвалиться.
На порозі павутинка, а дома - як у Сахарі, хоч конем грай. Нікого. А ну, мабуть, у холодильнику є якесь життя? Миші там, павучки... Ні, тільки ковбаска позавчорашня, шматок сиру з Нового Року. Миші такого не жруть, воно отруйне.
- Хоч хтось би яблучок приніс, немає сил!
Зробилося нудно і сумно. На праці халепа, - ніхто не підтримує. Лапи мерзнуть, - нікому капці принести. Навіть співати не хочеться. Ну і настрій!
Але почекайте, тихіше! Хтось свистить! Гарно так, красиво, як ніби на сопілці... Так, а хто вхідні двері залишив відчиненими, треба зачинити. Скрриип! Свист припинився.
От зараз тихо, як у Мавзолеї, аж у вухах позакладало.
- Ні, не можна так більше, - буркнув собі під ніс Ушандель.
- Мені бракує свята! Бажаю, щоб мене зустрічали! Кожен раз, як я з праці прихожу, або втомлений, зголоднілий, або у гарному настрої! Щоб з початку собако напав, облизав з п'яток до вух, котики-мурмотики, потім - донька обійняла, і люба дружина щоб поруч, так казала: коханий, йдемо-но вечеряти, твої улюблені галушки вже готові! М-м-м, смачні!
Ушандель присів на холодну підлогу, почесав за вухом. Дуже багато усього бажається одразу.
- Говорять, - слона цілком не луснеш, тож треба діяти поступово.
Він знайшов мастило й пішов до скрипучих дверей.
Чи здійснилася мрія Ушанделя, чи ні, ви вже здогадуєтеся
;)
Зміст | Далі =>
Ушандель жив собі один, якомога далі від других. Так йому подобалося, бо ніхто не заважав, даремно не турбував. Можна було й музику послухати на повну, і ніхто не гаркав, хто там цвяхи забиває (Ушандель й досі надає перевагу енергійним жанрам). Коли вранці, шукав одяг, та виявлялося, що шкарпетки - одна на люстрі, друга на віконці, ніхто й слова не казав, бо так й повинно було бути у глушині самотнього Ушанделя.
Жив собі й жив, коли раптом, одного дня щось клацнуло.
На вулиці бридко, погода така, що дах зносить, вітер, дощ. Ну і квітень, хай йому грець, гірше ніж у січні з груднем разом узятими!
Прийшов він до хатинці, відчинив скрипучі двері.
- Треба змастити, але немає часу. Це, мабуть, залишиться на той час, коли воно зовсім відвалиться.
На порозі павутинка, а дома - як у Сахарі, хоч конем грай. Нікого. А ну, мабуть, у холодильнику є якесь життя? Миші там, павучки... Ні, тільки ковбаска позавчорашня, шматок сиру з Нового Року. Миші такого не жруть, воно отруйне.
- Хоч хтось би яблучок приніс, немає сил!
Зробилося нудно і сумно. На праці халепа, - ніхто не підтримує. Лапи мерзнуть, - нікому капці принести. Навіть співати не хочеться. Ну і настрій!
Але почекайте, тихіше! Хтось свистить! Гарно так, красиво, як ніби на сопілці... Так, а хто вхідні двері залишив відчиненими, треба зачинити. Скрриип! Свист припинився.
От зараз тихо, як у Мавзолеї, аж у вухах позакладало.
- Ні, не можна так більше, - буркнув собі під ніс Ушандель.
- Мені бракує свята! Бажаю, щоб мене зустрічали! Кожен раз, як я з праці прихожу, або втомлений, зголоднілий, або у гарному настрої! Щоб з початку собако напав, облизав з п'яток до вух, котики-мурмотики, потім - донька обійняла, і люба дружина щоб поруч, так казала: коханий, йдемо-но вечеряти, твої улюблені галушки вже готові! М-м-м, смачні!
Ушандель присів на холодну підлогу, почесав за вухом. Дуже багато усього бажається одразу.
- Говорять, - слона цілком не луснеш, тож треба діяти поступово.
Він знайшов мастило й пішов до скрипучих дверей.
Чи здійснилася мрія Ушанделя, чи ні, ви вже здогадуєтеся
;)
Зміст | Далі =>