Вухані. Сніг
Сніг
Дід Мороз існує! У іншому випадку хто дарує подарунки кожен рік, та ще й такі, як було замовлено у листі?
Але б побачити його, хоч трішечки, одним оком!
Аннук завжди засинає раніше, ніколи не вдавалося зберігти бадьорість до того моменту, коли Дід повинен був забратися у хату. Як він потрапляє? Окна зачинені, двері теж. Через камін? Та то було б дуже небезпечно і залишався би запах димку від його одягу. Наче скрізь стіну просочується, бентежник!
Сьогодні Аннук дала храпака раніше, щоб зберегти сили на ніч. Вона прокинулася вже тоді, коли було чутно храпіння з кімнати - батьки вже дивилися сьомий сон. Під ліжечком стояв припасений раніше еліксір. Це був напій, який мати не встигла спробувати, та він так ароматно пах шоколадом! Здається, це був той самий напій, що дітям заборонено - кава. Й від нього, як мати говорила, потім діти катаються на люстрах, бігають по стінам, та не сплять три доби поспіль. Но зараз був самий час, - треба було тримати обидва ока відкритими! Тому Аннук сьорбнула тільки один ковток. Так, щоб вистачило тільки на одну добу.
З кишеньки вивалилася маленька цукерка з водичкою. Найулюбленіші цукерки, бо коли з`їси їх три-чотири, настрій поліпшується драмматічно швидко. Бо то була не водичка, а лікьор, але все одно, вони були дуже смачні.
Справжній скарб!
Так вона й лежала до самого ранку, згадуючи усі пригоди, що трапилися з нею та її друзями за рік. В кімнати ще було темно, і щось тріснуло. Напружуючи очі, Аннук вдивлялася під ялинку та навколо, але нічого крім величезної плями, що вешталася посеред кімнати, не бачила.
В кімнати було так затишно, що стало жахливо, ось сердечко в п'яти втече! Але Аннук - смілива. Вона зібралася силами, та, коли ця пляма зігнулася під ялинку, вона стрибнула на неї.
- Дід МОРООООЗ! Та ось ти який!!! Тепер я тебе не відпущу, поки ти мені велосипед не подаруєш!
- Кхм.. - почула вона знайомий голос. - Ти чого не спиш, доньку?
- Тато? Ти що тут робиш?
- Кхм... Подарунки свої шукаю...
- Тю. Та ось же вони вже усі.. Тут, під ялинкою.. А коли ж він встиг??? Я ж його чекала! - зовсім засмутилася Аннук. - Це дід Мороз, навіть, як той невидимка!
Трохи схалтурив цього року дід Мороз, бо замість велосипеду був самокат. Та й у тата щось не те, що замовлял, бо ходив бурчав весь ранок. Але коли вона глянула у вікно, радісно грюкнула у долоні:
- Па, ма, дивиться!!!
Усюди було біле покривало. Білий, чистенький та хрупаючий сніг вкрив землю м`якою ніжною ковдрою!
Це бажання, яке вони з татом тиждень тому й просили у листі до діда Мороза! Вони писали дуже акуратно, без помилок, потім склали його у літачок й запустили з даху. Кажуть, що так лист обов'язково
потрапляє до адресату. Та це правда!!!
Новий рік - це так казково! У цей час здійснюються усі мрії!
Зміст | Далі =>
Дід Мороз існує! У іншому випадку хто дарує подарунки кожен рік, та ще й такі, як було замовлено у листі?
Але б побачити його, хоч трішечки, одним оком!
Аннук завжди засинає раніше, ніколи не вдавалося зберігти бадьорість до того моменту, коли Дід повинен був забратися у хату. Як він потрапляє? Окна зачинені, двері теж. Через камін? Та то було б дуже небезпечно і залишався би запах димку від його одягу. Наче скрізь стіну просочується, бентежник!
Сьогодні Аннук дала храпака раніше, щоб зберегти сили на ніч. Вона прокинулася вже тоді, коли було чутно храпіння з кімнати - батьки вже дивилися сьомий сон. Під ліжечком стояв припасений раніше еліксір. Це був напій, який мати не встигла спробувати, та він так ароматно пах шоколадом! Здається, це був той самий напій, що дітям заборонено - кава. Й від нього, як мати говорила, потім діти катаються на люстрах, бігають по стінам, та не сплять три доби поспіль. Но зараз був самий час, - треба було тримати обидва ока відкритими! Тому Аннук сьорбнула тільки один ковток. Так, щоб вистачило тільки на одну добу.
З кишеньки вивалилася маленька цукерка з водичкою. Найулюбленіші цукерки, бо коли з`їси їх три-чотири, настрій поліпшується драмматічно швидко. Бо то була не водичка, а лікьор, але все одно, вони були дуже смачні.
Справжній скарб!
Так вона й лежала до самого ранку, згадуючи усі пригоди, що трапилися з нею та її друзями за рік. В кімнати ще було темно, і щось тріснуло. Напружуючи очі, Аннук вдивлялася під ялинку та навколо, але нічого крім величезної плями, що вешталася посеред кімнати, не бачила.
В кімнати було так затишно, що стало жахливо, ось сердечко в п'яти втече! Але Аннук - смілива. Вона зібралася силами, та, коли ця пляма зігнулася під ялинку, вона стрибнула на неї.
- Дід МОРООООЗ! Та ось ти який!!! Тепер я тебе не відпущу, поки ти мені велосипед не подаруєш!
- Кхм.. - почула вона знайомий голос. - Ти чого не спиш, доньку?
- Тато? Ти що тут робиш?
- Кхм... Подарунки свої шукаю...
- Тю. Та ось же вони вже усі.. Тут, під ялинкою.. А коли ж він встиг??? Я ж його чекала! - зовсім засмутилася Аннук. - Це дід Мороз, навіть, як той невидимка!
Трохи схалтурив цього року дід Мороз, бо замість велосипеду був самокат. Та й у тата щось не те, що замовлял, бо ходив бурчав весь ранок. Але коли вона глянула у вікно, радісно грюкнула у долоні:
- Па, ма, дивиться!!!
Усюди було біле покривало. Білий, чистенький та хрупаючий сніг вкрив землю м`якою ніжною ковдрою!
Це бажання, яке вони з татом тиждень тому й просили у листі до діда Мороза! Вони писали дуже акуратно, без помилок, потім склали його у літачок й запустили з даху. Кажуть, що так лист обов'язково
потрапляє до адресату. Та це правда!!!
Новий рік - це так казково! У цей час здійснюються усі мрії!
Зміст | Далі =>