mhellyn în phain

[katrusyk]

Мої щоденні вінницькі шляхи вряди-годи перетинаються зі шляхами тихого, чемного і абсолютно химерного толкініста. Я досі не навчилася завчасно вирізняти його серед інших людей, і до кульмінаційного моменту сприймаю його як чоловіка, що хоче звернутися із запитанням "Котра година?". Натомість він впізнає мене здалеку, і щось в моєму вигляді підказує йому, що до мене можна звертатися як до особи довіреної. Під час першого зіткнення він повідомив мені, що я - "красивая как эльф по жизни". Під час другого - з розгубленим виглядом запитав: "Далеко ли отсюда дорога в Гавани?". Наступного разу він підійшов упритул і погрозливо заявив: "Сильмариллы не нашли!". Сьогодні він зустрівся мені знову. "Тьма сгущается на востоке", - застеріг мене він. "Да-да", - наполіг переконливо, коли я з недовірою поглянула в небо.
Тьма сгущается на Востоке. У нас просто іде дощ.