Сторіччя Чортківської Офензиви
Гайдук сяє, ааааааааа! Нечастий кадр. Наш "Черник" на вулицях Чорткова.
З 7 по 9 червня у Чорткові масштабно відзначили сторіччя переможної для УГА Чортківської офензиви. Частина фестивалю проходила в Ягільниці. там не була, лише в Чорткові. Організатором дійства було ГО "Альтернатива - Чортків".
Я була лише на кульмінації фестивалю - ході реконструкторів містом та битві. І це було мега-круто.
Минулого року ми потрапили на фестиваль, присвячений офензиві, занадто пізно: битва лише-лише відгриміла, нам залишилися лише атракціони та концерт на ратушній площі.
Цьогоріч мене носило з фестивалю на фестиваль (опера в Тульчині у п'ятницю, Ретрофест у Кам'янці в суботу), але пропустити битву я не могла. Ми поїхали в Чортків.
Поки я бігла захливою задухою за колоною і офігівала від якості піротехніки на битві, Гриць вив з бабусиних нервів канати, топив свій мінікупер у фонтані. залазив у евакуатор, досліджував зруйновану хату біля парку, де проходила реконструкція - і ще десятком способів знущався з оточуючих. Але битвою так і не зацікавився. Шостий рік пацану, а іграшкової зброї в руках так ще ні разу і не тримав. Він вміє побивати супротивників словом і берсерчачою люттю, о так. :о)
Перший кадр власне. Поки я долетіла з середмістя аж до пошти, колона вже рушила.
Військові, пластуни....
велетенський прапор...
реконструктори...
кіннота. ААААААААААА. народе, КІННОТА!!!!!
Нарешті, панцерники! Як і на останній "Останній столиці", їх було три + антикварного вигляду вантажівка.
Тягнуть.
Колона пройшлася всім середмістям - до парку ім. Франка на березі Серету. Я ніколи в парку не була, але завжди цікавилася. а як там. Великий парк, маса атракціонів, все в Чорткова добре з парком.
Від них важко було відвести погляди.
На битві стояла поруч з легендарним Василем Бурмою. Хочу і сама в його віці мати таку ж фотографічну пам'ять і так само гасати фестивалями. Бо мені це подобається :о)
Масштаб вразив. Тут були кияни, вінничани, львів'яни, мешканці Запоріжжя тощо.
І, звісно, рідні кам'янчани на "Чернику". Але Кам'янець-Подільський пан ведучий під час битви не згадав ні разу. Дивно.
Про офензиву щось писати - чи самі нагуглите?
В червні 1919 р. українська галицька армія опинилася між коліщатками долі: з одного боку більшовики, з іншого - вороже налаштовані поляки, з третього - румуни.
Ось тут якраз маємо польські позиції. На багатьох мундири ніжно-блакитного кольору - ы це відповідає правді моменту, справді тоді носили такий от Horizon Blue.
Неймовірно був екіпірований фотограф "поляків". Але виходячи з тотальної російськомовності, польською він говорить десь так само як українською :о(
Я чесно дуже-дуже втомилася за ті три дні від тотальної російськомовності оточуючих, хоч в Тульчині. хоч в Чорткові. Мені це одна з ознак загальної ентропії, відкату в часи Овоча і того апокаліпсиса, куди летить країна. Мені від цього нахабства боляче. Могла б - трималася виключно біля галичан, але в парку вже була змушена вибирати позиції не за розумом і доцільністю, а за кількістю тіні. Тому багато чого не бачила.
Так от продовжимо про офензиву.
Англійську всі ж знають, що таке offence - пам'ятають?
Але у даному випадку оте "офенс", котре однокорінне з "офензивою" - не "правопорушення", а "наступ". Один з дуже небагатьох переможних епізодів у досить сумній нашій історії визвольних змагань.
Офензива мала місце 7-28 червня 1919 р. - так що з датами організатори фестивалю не помилилися.
І жінки теж були у лавах загонів - і не лише сестрами милосердя.
З цим дуже хотілося поговорити про костюм, але з ним весь час фоткалися - не вийшло :)
Як автентично виглядає, скажіть? Я про скриньки.
Кінноту між дерев знімати -те ще завдання.
Під час Чортківського наступу з боку УГА воювало близько 25 тис. вояків. Поляків було 40 тисяч. Плюс французькі загони, котрі теж воювали на боці поляків.
Ось цей, з вусами, чи не генерал Юзеф Галлер? :о)
Саме Геллер командував шістьма дивізіями польського війська у травні-1919, коли сили УГА почали тиснути по всьому фронту. Галичани відступали все далі на схід. Та 24 травня в спину вдарили румуни. Коломия і Снятин ненадовго опинилися в румунській окупації (і, виходить, тепер і тамтешні мешканці мають право на румунські паспорти?).
В УГА лишився клаптик території між Гусятином та Дністром. І в день призначення Є. Петрушевича диктатором ЗУНР (9.06.1919) новий командувач УГА генерал О. Греків задумав наступ у напрямку Чорткова.
Потужна артилерія (64 гармати) та небачена досі участь бронетехніки сприяли перемозі галичан. Поляки відступили аж до Гологорів.
"Набоїв! Набоїв!"
Бої тривали і тривали, накочувалися хвилями. Та ресурси почали закінчуватися. В УГА реально в 1919 р. не вистачало боєприпасів та провіанту. Навіть одягу. Бойові дії довелося згортати. Вже в липні і УГА, і Петрушевич будуть квартирантами сидіти у столичному Кам'янці. Але про той період я написала книжку, повторюватися не хочеться.
Але то буде в липні. А поки - поки галичани наступають.
Поки здоровий азарт і сила - на їхньому боці.
Поки контролюють ситуацію вони.
Поки перемоги окриляють.
І саме цю переможну окриленість і намагалися показати тисячам глядачів вчора реконструктори.
І мені здається, в них вийшло.
Там в фб мені писали про відродження Ягільницького конезаводу. Але коні - львівські. Ягільницьких після першого ж залпу артилерії довелося б потім шукати по всьому парку. попутно підбираючи затоптаних копитами гладячів.
І коні, і панцерники, котрі шурували парком - це було до сиріт по шкірі.
А піротехніка! професійна. кіношна - ууууууууууу. Жодного разу я не встигала відзняти черговий вибух, але це було просто супер-потужно.
Ну або в мені того дня резонувало саме так, правильно :о)
Я навіть нормально відзняти кулемети з гвинтівками не могла, що там вже про вибухи казати :о)
Кулеметів, до речі, було шість. Це дуже солідна цифра як на реконструкцію, народе.
Тим більш, саме фотогенічне відбувалося з іншого боку поля бою (котре було не полем, а добрячим лісом. Під, скажімо, умовним Лосячем :))
І ніяке фото не передасть дикої сауни, на котру вчора перетворився Чортків.
З такою от гарячою жадібністю до фонтану при вході у парк кидалися практично всі реконструктори.
Це на нас одягу по мінімуму, а хлопаки у важких вовняних мундирах, а знизу ще й вишиванки чи сорочки.
А вже уявити пропотіле пекло тісних розігрітих панцерників взагалі неможливо. Кулеметники, котрібвідбули у панцерниках битву, та ви герої. (і кам'янецьким героєм був сам Гайдук :о)
І фідбек, фідбек від нерозбалуваних реконструкцією чортківчан був теж чудовий. Народу ЖУЖЕ подобалося.
Після битви малеча кинулася за гільзами, а я побігла до своєї малечі, котра мучала кам'янецький евакуатор, котрий привіз "Черника".
Так, я знаю, що війна, що маса народу з ПТС, що вибухи можуть лякати. Але я твердо переконана, що подібні фестивалі мають бути. Вже нехай не для людей мого віку - то для наших дітей.
Чортків, ви круті. Дякую.