11 плюсів маланки у Белелуї
+++ Будь-яка жива маланка - це великий плюс. Приймемо це за аксіому - а далі поговоримо не про будь-яку, а про белелуйську маланку 13 січня 2015 року.
Ну, поїхали.
+ 1 Перший плюс буде грандіозним: маланка в Белелуї - поки що ЄДИНА з усіх бачених мною маланок, у якій переберійно-вульгарний елемент відсутній як клас. Ніяких масок тимошенко, клінтона чи шрека. Лише ті персонажі, котрі споконвіку були у маланці.
Тут є Маланка і Василь (у правому кутку є ще й Григорій о))
Є чорти.
Ведмеді.
Смерть
Юні, але дуже серйозні лікарі.
Жиди - ну і так далі.
Кози теж є, виходячи з минулорічних маланка-фестів, але сьогодні я їх не бачила.
+ 2 Белелуя - це Покуття на межі з Гуцульщиною і Буковиною, вкрай смачний з етнографічної точки зору край - але український. Тотально український. Мені було особливо цікаво і з цього приводу теж - переважно я знаю звичаї румунів та молдаванів України, бачила трішки подільської маланки, понівеченої російською попсою, а от покутська у чистому вигляді та у природньому своєму середовищі, не на фестивалі - вперше. Супер.
+ 3 Логістика. Все так просто, що аж не віриться: трасою Н03 з Кам'янця аж за Снятин, а там у Будилові на першому ж звороті праворуч (обережно: вказівник висить лише з протилежного боку - і поворот легко проскочити). Дорога до самої Белелуї асфальтована, не без ямів, але може бути. Нормальне сполучення + кілька цікавих міст у безпосередній близькості (Снятин дуже цікаве місто, щоб ви знали) - це ще один хороший плюс у скарбничку Белелуї.
+ 4 Жива емоція. Ви навряд чи уявляєте, ЯКА це зараз дивовижа і яка рідкість.
В Белелуї перемогам свого кута радіють і старі, і малі.
Жінки у весь голос кричать "Великий Кут!!!!" чи там "Берестів!!!", діти верещать від захвату, чоловіки свистять, розмахують руками і часом матюкаються. Не дивлячись на дітей, на жаль. От це ми зарахуємо у белелуйські мінуси.
+ 5 Солом'яні (чи все ж очеретяні? Не вмію розрізнити) ведмеді.
Так, вони водяться не лише у Красноїльську. Я дуже задоволена, що Гриць вже сфотографувався з першим у своєму житті солом'яним ведмедем.
У ведмеді йдуть лише кремезні і сміливі. Це їхній власний вибір - носити на собі важкий костюм (вага його часом складає 50 кг).
Click to viewОсь так вони б'ються - і реакція публіки вражає навіть більше за костюми.
Зрозуміло, що битви ведмедів - дуже видовищні.
І переможці цих боїв виглядають просто фантастично.
Ще трохи ведмедячого бою. Це Великий Кут і Берестів (поправте, якщо я неправильно вказала назву кута).
У очеретяних ведмедів з Белелуї немає крил, але вони таки літають - переможця ведмедячих боїв підкидають у небо.
О, зараз злетить.
Втім, польоту заслуговують тут всі учасники боїв. До єдиного.
І ми плавно підійшли до
+ 6. Люди.
Як я вже писала, сама структура свята дуже нагадує маланку у Великому Кучурові.
Тут теж точаться запеклі бої - і все село збирається на них подивитися і повболівати.
Але як же відрізняється реакція натовпу в Белелуї і в Кучурові!
Прибульцям з інших вимірів, у яких про маланку ніц і не знають (скажімо, з Кам'янця-Подільського) тут раді. Мене пропускали скрізь, мені скрізь САМІ вступали дорогу. Мені гарно і докладно відповідали на всі запитання - всі-всі. Один чоловік навіть вибачився, що я почула забагато матюків на маланці. :о)
Ну так, матюки, на жаль, були.
Але загалом люди справили найкраще, дуже хороше враження. Не було агресії до чужинців, не було неприязні до чужого фотоапарату.
Правда, в церкву мене потім якась тітонька не пустила, але вона й не на маланці була. :о)
Саме ось цій загальній атмосфері сюди колись захочеться повернутися. Це дуже хороша штука - людяність.
+ 7 Видовищність.
Цьогоріч, як казали у натовпі, бої розпочалися раніше, ніж звично - хто ж знав, ми прибули в село десь о 12-30.
Тому на ходу маланкарів вулицями села я майже не встигла. Ну, так - похапцем, бігом-бігом. Трішечки дісталося, а хотілося б більше.
На щастя, на сільському ристалищі можна було вдосталь надивитися на костюми маланкарів - і наслухатися гарячих вигуків підтримки від публіки.
+ 8 Співи!
Встигла зайти з маланкою Великого Кута лише до одного обійстя, але все ж почула - тут співають отих класичних маланкарських пісень, котрі в інших куточках вже почуєш хіьа на уроках музики у школі.
Маланкарі, зрозуміло, всі неодружені і юні, а от співають їм цілком дорослі, часом навіть трішки літні чоловіки. І це супер. Зв'язок поколінь.
Щоправда, одна ниточка з цього зв'язку останнім часом порвалася.
Раніше маланок у селі було чотири: по одній з кожного кута і четверта, з одружених вже чоловіків. Та не билася, а лише ходила віншувала. "Створювала атмосферу", як мені розповів один з жителів Белелуї.
Зараз на майдані борються між собою маланки трьох белелуйських кутів, а доросла маланка десь розчинилася у минулому, як цукор у стакані теплого чаю.
Існуючі ж маланки борються у три раунди.
Сьогодні раунди були такими:
Великий Кут - Соківна
Великий Кут - Берестів
Берестів - Соківна
І от він,
+ 9 Жодного матеріального інтересу. І в приїжджих гроші не клянчать, як в Усті чи Чорториї, і самі за перемогу мають лише лаври, а не золото. Ну, ще право першим провести дискотеку. Все.
Така відірваність ритуалу від мамони дуже дивує. Приємно дивує.
+ 10
Не знаю точно, але думаю, що акцент на кольорах державного прапора виник у Белелуї зовсім не на хвилі всеукраїнської зацікавленості в національній символіці. Прикарпатці завжди були справжніми патріотами. Завтра я бачитиму масу румунських прапорів - ну бо Красна лежить на кордоні. Але сьогодні майдан прикрашали жовто-блакитні стрічки, банти та браслети. Приємно.
Ну і герби теж були.
А це - пояси бійців перед боєм. За старим звичаєм, суперник намагається просунути руку під пояс свого супротивника і повалити його на землю. Тому перед самим двобоєм ремені затягують якомога тугіше.
+ 11
Одинадцятий плюс теж чималий: белелуйська маланка ходить удень 13 січня, тож є шанс 14-го побачити ще якусь - на ваш вибір.
Коротше, вердикт: маланка в Белелуї - цікава, автентична, варта уваги небайдужого туриста, який має нахил до етнографічних радощів, таких нечастих у наші дні. Дуже і дуже рекомендую.
Під завісу - гуцулка Барбі з вітрини снятинського гастроному:
І Гриць з бабусею та покутським дідом морозом.
Завтра буде Красноїльськ. Чекаю. Дуже чекаю.