High five: Карпатія-2013 у Коломиї
Ех, скільки коментів було колись на маланко-пости. Не ті вже часи. Набридла всім буковинська маланка. Так от вам тоді цілу жменю маланки гуцульської, покутської, прикарпатської.
Сьогодні в Коломиї відбувся вже 7 щорічний всеукраїнський фестиваль вертепів (і маланок, і маланок) "Карпатія".
Олесь Доній, автор фестивалю. проводив його раніше у Яремчому. Коломия вибрана вперше - і, як казав пан Доній в купі інтерв'ю (преси на "Карпатії" було неміряно), є шанс, що "Карпатія" тут і залишиться.
Коломиї це піде на користь: місто це прегарне...
...іноді аж надто прегарне. Дива гуцульського гламурного дизайну.
Початися фестиваль мав о 13-00.
Я приїхала об 11-45 - і правильно зробила. Бо відразу потрапила на пре-парті, і воно виявилося чи не смачнішим за наступний обід.
Біля головної міської ялинки вже щось плескало і калатало, я побігла на звук (в такі секунди навіть на ожеледицю не зважаєш) - і якраз потрапила на маланку з гуцульського Молодятина.
Класну - з арканом, танцями, сценками і всім маланко-корисним.
І за ногу мене чорт хапав - у пекло заманював, і циганка з поцілунками кидалася - ну, все класно.
В циганки кров гаряча, вона прям як героїня хіта Русланової "по морозу босиком к милому ходила".
Правда, я не все там розуміла - ось це що було? Дуже хочеться вірити, що не то, на що схоже: публіка процентів на 60 складалася з дітей, причому переважно маленьких.
Те саме незрозуміло що.
Отак хвилин п'ять - і потім героїня помирає. Так це що, коза була?
Козі викликали реанімацію.
Click to view
Реанімовували прасками і конячими дозами віагри.
Нічого не вийшло, тіло кози у ліфчику відтаскали кудись за імпровізовані лаштунки, а на авансцену вийшли ведмідь з циганами.
Ну... Завтра я побачу, які вони, ведмеді і цигани. Завтра. Вони будуть іншими. Моїми.
Тим часом під ялинкою вже гарцювали дві поважного віку бабці, котрі в програмі молодятинських маланкарів фігурували під назвою "Російські бабки".
Поки дивимося картинки, час на повчальну і правдиву історію, яка вимагатиме від вас довгих навколо-етичних роздумів.
Як у Вовчківцях посівати заборонили
Спочатку загадка. Коли, на вашу думку, в останнє заборонили в Україні маланкувати і щедрувати? В якому році?
Відступимо, щоб був час подумати...
Все. час вийшов.
У 2012 році.
Тепер відгадуйте, де: на Донбасі? В Криму? В Одесі?
Фіг вам: на Прикарпатті, у Снятинському раййоні, в селі Вовчківці. Заборонив колядувати сільський голова. Причому суворо - і його наче послухались.
Я не знаю, чи його засуджувати, це морально-етична задачка з тих, які заставляють розв'язувати майбутніх філософів.
Справа в тому, що минулорічна колядка була для посівальників щедрою: наколядували 13 000 гривень.
І воно б нічого (в Красноїльську сума і до 60 тисяч доходить), але колядники вставили собі на ці гроші пластикові вікна. Що страшно образило голову - і він сказав. що більше не дозволить займатися таким здирництвом з селян.
Real story, народ. Свіжачок.
І повернімося до фестивалю Карпатія
Ах яка гуцулочка. Хай і в носик змерзла.
Поки ми бідкалися Вовчківцям, Молодятин все ще маланкує.
Завершальний акорд такий, що пробачаєш і сальнуваті незрозумілості: упівці з гверами затягнули "Червону калину".
Ось вона, головна відмінність маланки прикарпатської від буковинської. Мені подобається.
А далі колона молодятинських маланкарів з посіваннями і піснями рушила до "Писанки".
Гарно йшли, дуже шкода, що інші колективи лише на ходу дивилися. а участі у ній не брали.
Тупцювали під сценою, чекали на старт.
Вам не згодиться (хто там мої слова читає, тут аби картинки подивилися...), але ось він, секрет, як відрізнити справжню маланку, яка дійсно ходить по селу від хати до хати, від артистів з будинку культури: у справжній маланці одні хлопці.
Хоча і клубний формат теж повинен жити. :о)
Під "Писанкою" не було нікого, але за хвилину нізвідки матеріалізувався натовп.
Коментили до якоїсь з попередніх маланок, що мало посміхок у кадрі. Так зайняті ж вони, за роботою.
А так - посмішка на посмішці, он скільки їх.
Маланка загула по-новому. Фотографували її всі глядачі і перехожі. Дуже старалася пара з дитиною - виходячи з рос. мови і тяжко-фрікативного h, десь зі сходу.
Тішились-тішились, а тут побачили напис - і напружились.
А коли "упівці" знову затягнули "Червону калину", жінка сказала пошепки: "Политика какая-то, пошли отсюда" - і вони швидко зникли за дверима готелю "Писанка".
Дикі люди, якраз виступ кубанських джигітів з кинджалами пропустили.
А тут аркана шматок.
Танців взагалі було дуже багато.
Хороших - одна непрохана порада: хлопці, тримайте спину! Статура і постава - надважливі речі.
Присвятивши Молодятину понад годину, побігла назад, до ратуші.
Там тільки-но закінчували монтувати сцену. Маланкарі і вертепники фотали одне одного.
Знімальні групи займалися стенд-апами: по три камери на 10 квадратних метрів.
Ось до цього пана з шаблюкою, учасника "Зіркового вертепу", було прикуто багато уваги. Пальцем в небо: це Сашко Лірник? (чи якось так?)
Щось біля сцени запалало-задиміло, колядники стали зовсім вже чарівними примарами зі снів, я побоювалася, що зі стартом затягнуть -
Але почали майже вчасно. Народу на площі - ух. Журналістів перед сценою - вах.
Вертепники там теж - на сцені їх знімати нецікаво, тай мікрофони заважають, а за сценою вони живі, справжні.
А це мишинські вертепщики. До цього часу я знала Мишин лише як село з самою закапареною церквою на всі гори.
Привіт Богдану Богдановичу з села Чернятин Городенківського району! (просили передати - передаю :о).
До зіркового вертепу о третій не дочекалася - дорога ж додому довга, а завтра в мене головний день року, вставати рано.
І це було останнім, що сфотографувала сьогодні у Коломиї. :о)