пра-его
мокрі цілунки на східцях гарячих
сонце цнотливе за хмари тікає
губи губами ловим неначе
сонях проміння що з неба стікає
дотики в тіло вливають напругу
хоч би не дощ я вже й так вибухова
шепіт впускає мурахи у вухо
кожен свій поступ тепер розраховуй
я розтікаюсь від рухів руками
спробуй утримай тваринне пра-его
вже незнайомо-палкими
(
Read more... )