*про серфінг і вічну весну*
весна - це той час, заради якого в принципі варто жити в широті, де міняються пори року. одного дня, коли тобі вже здохнути хочеться від холоду, просто виходиш на вулицю і відчуваєш, що все змінилося. заходиш в метро, виходиш - а відчуття нікуди не ділося. повітря так само прекрасне, можна ризикувати і одягати пальто замість пуховика, забувати вдома шапку і дихати глибше.
у нас це все триває в кращому випадку кілька тижнів. але земна куля повна різних місць з приколами і одне з них - Канарські острови, де весну ніхто не чекає, тому що вона там завжди. це буде історія про вічну весну в лютому, серфінг і трохи десятого моря.
взагалі-то Андрій збирався їхати серфить на Шрі-Ланку ще в листопаді, але умудрився зробити мені пропозицію, я умудрилась погодитись і от ми вже плануємо спільну відпустку. Що робити і де було цілком зрозуміло, відмовлятися від ідеї з серфінгом не хотілося, а наступна подорож у SerfinUA була на Канари. ми навіть спробували взяти участь у розіграші безкоштовної поїздки, але з цього вийшли тільки красиві фотки)
ми зловили якусь акцію в МАУ з квитками по 100 баксів до Барселони. А звідти наступного дня летіли Райнейром на Гран Канарію. в Барселоні я була вперше і страшенно тішилась торкнутися свого десятого моря - Середземного.
в аеропорту Лас Пальмас де Гран Канарія нас зустріла Світланка. тут варто сказати, що з групою я їду вперше, це було для мене дивно. але мати гіда-груп-лідера, який говорить іспанською і знає всі місцеві кабаки - це великий плюс. і як би не любила бути сама пособі, група зібралась класна
це наш хостел і наша ж малеча.
мінуси хостела - триповерхові ліжка, на які фіг залізеш (ми-то мріяли про прайват, але якось не вигоріло), плюси - неймовірна тераса просто перед океаном із барбекю.
серфили ми двічі на день по дві години. ага, крепатура спочатку була жесть, ніяка розминочка і стречінг не допоможе. зате ранкова йога з веселками рулить.
далі мої очі плакали океаном. у прошарених серферів все зовсім інакше, але головна розвага початківців - ловити мордою хвилі, які ще не встигли закритись. такі метр з копійками в кращому випадку. весь сенс першого етапу навчання - стати на дошку на білій хвилі. бачиш хвилю, яка ось-ось має закритись, лягаєш на дошку і гребеш, хвиля за тобою закривається, виштовхує тебе з дошкою (дошку з тобою) вперед і тут треба швидко на неї стати. твій найбільший ворог, крім крім власних кволих ручок і ніжок - мотузка, за яку прив'язана дошка, і яка вічно сплутує ноги. (позиція на фото - хрінова)
з 20 занять я пропустила штук 5, коли була геть без сил. зате прийшла на пляж пофоткать вечірнє катання. бо поки ти в костюмі і з дошкою, все барахло залишаєш у шафках в школі.
крім серфінгу було ще мільйон розваг. наприклад, лонгборди і скейти, які можна просто взяти в хостелі, без ніякого прокату, навіть нікого не попереджаючи.
і карнавал - божевілля на всі вихідні, свято, від якого не сховаєшся.
2
3
і прогулянки в пустельні райони на велосипеді і без.
2
і автомобільна подорож на південь острова через пару годин серпантинів (до речі, острів не можна об"їхати по колу, на заході він геть скелястий і там навіть немає дороги)
і гори, гори фруктів і морепродуктів. здається, я обжерлася креветок і восьминогів років на 10 наперед. але ж я сильна жінка, я не фоткала їжу.
а потім були ще три дні барселони і день фігераса з його музеєм Далі, порожніми вулицями, сильним вітром і кислими мандаринами, які я струшувала просто серед центральної вулиці. але це вже якась інша історія
а взагалі, це пост, щоб сказати дякую Андрієчку за те, що це все взагалі стало реальністю і за те, що ти в мене є.
у нас це все триває в кращому випадку кілька тижнів. але земна куля повна різних місць з приколами і одне з них - Канарські острови, де весну ніхто не чекає, тому що вона там завжди. це буде історія про вічну весну в лютому, серфінг і трохи десятого моря.
взагалі-то Андрій збирався їхати серфить на Шрі-Ланку ще в листопаді, але умудрився зробити мені пропозицію, я умудрилась погодитись і от ми вже плануємо спільну відпустку. Що робити і де було цілком зрозуміло, відмовлятися від ідеї з серфінгом не хотілося, а наступна подорож у SerfinUA була на Канари. ми навіть спробували взяти участь у розіграші безкоштовної поїздки, але з цього вийшли тільки красиві фотки)
ми зловили якусь акцію в МАУ з квитками по 100 баксів до Барселони. А звідти наступного дня летіли Райнейром на Гран Канарію. в Барселоні я була вперше і страшенно тішилась торкнутися свого десятого моря - Середземного.
в аеропорту Лас Пальмас де Гран Канарія нас зустріла Світланка. тут варто сказати, що з групою я їду вперше, це було для мене дивно. але мати гіда-груп-лідера, який говорить іспанською і знає всі місцеві кабаки - це великий плюс. і як би не любила бути сама пособі, група зібралась класна
це наш хостел і наша ж малеча.
мінуси хостела - триповерхові ліжка, на які фіг залізеш (ми-то мріяли про прайват, але якось не вигоріло), плюси - неймовірна тераса просто перед океаном із барбекю.
серфили ми двічі на день по дві години. ага, крепатура спочатку була жесть, ніяка розминочка і стречінг не допоможе. зате ранкова йога з веселками рулить.
далі мої очі плакали океаном. у прошарених серферів все зовсім інакше, але головна розвага початківців - ловити мордою хвилі, які ще не встигли закритись. такі метр з копійками в кращому випадку. весь сенс першого етапу навчання - стати на дошку на білій хвилі. бачиш хвилю, яка ось-ось має закритись, лягаєш на дошку і гребеш, хвиля за тобою закривається, виштовхує тебе з дошкою (дошку з тобою) вперед і тут треба швидко на неї стати. твій найбільший ворог, крім крім власних кволих ручок і ніжок - мотузка, за яку прив'язана дошка, і яка вічно сплутує ноги. (позиція на фото - хрінова)
з 20 занять я пропустила штук 5, коли була геть без сил. зате прийшла на пляж пофоткать вечірнє катання. бо поки ти в костюмі і з дошкою, все барахло залишаєш у шафках в школі.
крім серфінгу було ще мільйон розваг. наприклад, лонгборди і скейти, які можна просто взяти в хостелі, без ніякого прокату, навіть нікого не попереджаючи.
і карнавал - божевілля на всі вихідні, свято, від якого не сховаєшся.
2
3
і прогулянки в пустельні райони на велосипеді і без.
2
і автомобільна подорож на південь острова через пару годин серпантинів (до речі, острів не можна об"їхати по колу, на заході він геть скелястий і там навіть немає дороги)
і гори, гори фруктів і морепродуктів. здається, я обжерлася креветок і восьминогів років на 10 наперед. але ж я сильна жінка, я не фоткала їжу.
а потім були ще три дні барселони і день фігераса з його музеєм Далі, порожніми вулицями, сильним вітром і кислими мандаринами, які я струшувала просто серед центральної вулиці. але це вже якась інша історія
а взагалі, це пост, щоб сказати дякую Андрієчку за те, що це все взагалі стало реальністю і за те, що ти в мене є.