(no subject)
Всередині так тонко і непевно зараз, що навіть малесенька крапелька здатна все розтрощити
Я не знаю, як я буду з вчора жити, коли це день, що в мене всередині все перевернув і перемолов. Я не знаю навіть, як взагалі жити - це ж бо така гра, де правила відкриваються в кінці, особливо такому незграбному гравцю, як я
Я за цей тиждень раз за разом попадала під дощ і під град, за п'ять хвилин була мокра як хлющ і з розгону забігала в калюжі - а що, темно і пусто навколо. Це так дивно - спершу просто трохи тихо, а потім враз щось тріскає - і з неба вириваються потоки води, і думаєш, що ще трохи - і тебе би збило з ніг, знесло разом з зеленокорими деревами, лавками і дитячими велосипедами, потягнуло камінням, прим'ятою краплями травою вниз і вниз, аж до Останнього Моря. Велика Вода приходить нечутно і нечекано, в неї м'які котячі лапи і хитрий усміх, але не вір, не вір, не вір їй, самотній подорожній на невидимій дорозі посеред запиленого простору, що тягнеться в нікуди
Сена після півночі вкрита золотистими брижами, підпори мостів її розчиняються в млявих хвилях. Іноді з водою, як і з висотою, виникає дивне, раптово різке відчуття притягання, коли просто хочеться стрибнути вниз - у темний холодний вир із мерехтливими тінями, що безмовно ковзають в холодних водах - і більше не буде страшно, не буде тепло
Можливо, ці всі знаки, це заново-проживання, ті ж дороги, ті ж речі, ті ж слова - можливо, це й справді невипадково, і кожна деталь невід'ємна від іншої. Всі вони сплетені в тісний клубок і позрощувані краями і заломами так, що без крові не віддерти. Можливо, це так і є, як би мені хотілося, щоб воно було - з причиною чи з натяком. Ну щоб не просто очі вихоплювали з того, що перед мною, деталі, що мають для мене такий сенс, щоб я бачила тільки їх, щоб я зустрічала лам на вулицях міста і чула, як зривається з місця серце, бум-бум
Можливо, ці струси, спуски і піднесення по сто разів за день, сонечка на долонях, усмішки і сльози, птахи з чорними очима і тонкими ногами, все це складається в купу, занотовується і підсумовується і записується тонкими молочно-білими літерами на брунатній корі
...árboles, conocerán vuestras raíces toscas mi corazón en tierra?
Я не знаю, як я буду з вчора жити, коли це день, що в мене всередині все перевернув і перемолов. Я не знаю навіть, як взагалі жити - це ж бо така гра, де правила відкриваються в кінці, особливо такому незграбному гравцю, як я
Я за цей тиждень раз за разом попадала під дощ і під град, за п'ять хвилин була мокра як хлющ і з розгону забігала в калюжі - а що, темно і пусто навколо. Це так дивно - спершу просто трохи тихо, а потім враз щось тріскає - і з неба вириваються потоки води, і думаєш, що ще трохи - і тебе би збило з ніг, знесло разом з зеленокорими деревами, лавками і дитячими велосипедами, потягнуло камінням, прим'ятою краплями травою вниз і вниз, аж до Останнього Моря. Велика Вода приходить нечутно і нечекано, в неї м'які котячі лапи і хитрий усміх, але не вір, не вір, не вір їй, самотній подорожній на невидимій дорозі посеред запиленого простору, що тягнеться в нікуди
Сена після півночі вкрита золотистими брижами, підпори мостів її розчиняються в млявих хвилях. Іноді з водою, як і з висотою, виникає дивне, раптово різке відчуття притягання, коли просто хочеться стрибнути вниз - у темний холодний вир із мерехтливими тінями, що безмовно ковзають в холодних водах - і більше не буде страшно, не буде тепло
Можливо, ці всі знаки, це заново-проживання, ті ж дороги, ті ж речі, ті ж слова - можливо, це й справді невипадково, і кожна деталь невід'ємна від іншої. Всі вони сплетені в тісний клубок і позрощувані краями і заломами так, що без крові не віддерти. Можливо, це так і є, як би мені хотілося, щоб воно було - з причиною чи з натяком. Ну щоб не просто очі вихоплювали з того, що перед мною, деталі, що мають для мене такий сенс, щоб я бачила тільки їх, щоб я зустрічала лам на вулицях міста і чула, як зривається з місця серце, бум-бум
Можливо, ці струси, спуски і піднесення по сто разів за день, сонечка на долонях, усмішки і сльози, птахи з чорними очима і тонкими ногами, все це складається в купу, занотовується і підсумовується і записується тонкими молочно-білими літерами на брунатній корі
...árboles, conocerán vuestras raíces toscas mi corazón en tierra?