.про настрій
почалося все з Бреґовіча. Кльова в нього все-таки музика. йдеш на роботу й підтанцьовуєш. Ну то й що, що хтось дивлиться на тебе як на повного дибіла(ще б пак - в понеділок з самісінького, курва, ранку йти й танцювати дорогою на роботу). Все одно знайдеться людина, яка гляне й посміхнеться...
Але то не сам Бреґовіч. На ескалаторі, що підніма людей з підвалу на Інститутську переді мною стояли троє людей...Нє, не так... На тому ж таки ескалаторі три руки тримали трьох людей...О! Десь так, як і хотів...Ну, людей було не троє. а значно більше, але я звернув увагу лише на тих, хто був найближче. Так от. Я стояв у них за спинами й милувався їх руками. Ґоранів "Єремія" гатив по вухах жорсткими Балканами, а я не міг відірвати погляд. Аж раптом - осяяло! По тому, як вони тримаються за поручень, можна майже точно вгадати настрІй людини!
Найближча рука в чорній шкіряній рукавичці мужньо, по-чоловічому, стискалась в кулак. Її хазяїн очевидно був налаштований войовничо. Він "гріб" на роботу повний енергії й бажання когось "вдути" - або підлеглого - за припаскудно написаний звіт (зудячи з ретельно вичищеного пальто не міг він на ливарно-механічному заводі працювати та й немає таких закладів у центрі Києва), або ж секретарку - за надто коротку спідничку й облягаючу блузу, через яку просвічував нічогенький бюстгалтер тако собі розміру третього...
Сама перша рука - найдальша від мене - грайливо "тарабанила" тандітними пальчиками. скоріш за все - від нетерплячки. Ця б "кимось вдулась". Або ж - як варіант - дописала б недороблений в минулу п"ятницю звіт. Скоріш за все - це та сама секретарка, яка і недописала, і недошила, і недорозширила...
А якраз між ними їхала сама зваблива рука. Належала вона також жінці. Ну не може у чоловіка вона бути ТАКОЮ! Тоненькі пальчики, ось-ось злетять, тендітний зап"ясток...Ех...Так от. Ті пальчики так відтягували той зап"ясток, що в голову нічого розумнішого від чергової еротичної асоціації не прийшло. Не знаю, чи дивитесь ви російські фільми, але я - дивлюсь. В одному з них - дуже трагічному, не пам"ятаю точно як він називався (здається - "Ейфорія") жіночка, що грала якусь другорядну роль видала геніальну фразу! Саме те, що підійшло для характеристики третьої - середульшої - руки. уявіть собі видовище: Жіночка середніх років у зашмарклій брудно-жовтій у квіточки сукні сидить розкарячивши ноги над дорогою в піску, на великому пальці правої руки крутить бо-зна якого колору трусики, ба, навіть - парашути, й грайливо, вдивляючись десь у блакить неба, шепоче: "Я только-что за оврагом так классно поеблась..."
Але то не сам Бреґовіч. На ескалаторі, що підніма людей з підвалу на Інститутську переді мною стояли троє людей...Нє, не так... На тому ж таки ескалаторі три руки тримали трьох людей...О! Десь так, як і хотів...Ну, людей було не троє. а значно більше, але я звернув увагу лише на тих, хто був найближче. Так от. Я стояв у них за спинами й милувався їх руками. Ґоранів "Єремія" гатив по вухах жорсткими Балканами, а я не міг відірвати погляд. Аж раптом - осяяло! По тому, як вони тримаються за поручень, можна майже точно вгадати настрІй людини!
Найближча рука в чорній шкіряній рукавичці мужньо, по-чоловічому, стискалась в кулак. Її хазяїн очевидно був налаштований войовничо. Він "гріб" на роботу повний енергії й бажання когось "вдути" - або підлеглого - за припаскудно написаний звіт (зудячи з ретельно вичищеного пальто не міг він на ливарно-механічному заводі працювати та й немає таких закладів у центрі Києва), або ж секретарку - за надто коротку спідничку й облягаючу блузу, через яку просвічував нічогенький бюстгалтер тако собі розміру третього...
Сама перша рука - найдальша від мене - грайливо "тарабанила" тандітними пальчиками. скоріш за все - від нетерплячки. Ця б "кимось вдулась". Або ж - як варіант - дописала б недороблений в минулу п"ятницю звіт. Скоріш за все - це та сама секретарка, яка і недописала, і недошила, і недорозширила...
А якраз між ними їхала сама зваблива рука. Належала вона також жінці. Ну не може у чоловіка вона бути ТАКОЮ! Тоненькі пальчики, ось-ось злетять, тендітний зап"ясток...Ех...Так от. Ті пальчики так відтягували той зап"ясток, що в голову нічого розумнішого від чергової еротичної асоціації не прийшло. Не знаю, чи дивитесь ви російські фільми, але я - дивлюсь. В одному з них - дуже трагічному, не пам"ятаю точно як він називався (здається - "Ейфорія") жіночка, що грала якусь другорядну роль видала геніальну фразу! Саме те, що підійшло для характеристики третьої - середульшої - руки. уявіть собі видовище: Жіночка середніх років у зашмарклій брудно-жовтій у квіточки сукні сидить розкарячивши ноги над дорогою в піску, на великому пальці правої руки крутить бо-зна якого колору трусики, ба, навіть - парашути, й грайливо, вдивляючись десь у блакить неба, шепоче: "Я только-что за оврагом так классно поеблась..."