Затриманий потяг
Міша не шукав своєї сексуальності, а переховувався від неї. Раз на місяць вона його таки знаходила і виводила на чисту дорогу, де він покірно знімав лібідо з паузи і дозволяв собі «черговороту плечову». Перед тим довго вибирав оптимальну співвідношенням, яке називав «ця» - ціна/якість. Настійливо збивав перше, з ним низько падало друге. Розум, вигнутий навколо ідеї нового буса, Мішу обмежував. У витратах. Наголошував, що заняття повії - не робота, а "восьмигодинний робочий сон". Результат вкладався у долар. Але насправді це, тобто ця, обходилось Міші дорого, бо після того багато йшло на їжу, навіть тягнуло на солодке.
Потім весь статевий апарат переводив у режим низького заряду, і місяць просто холодно придивлявся, трохи сповільнюючись у місцях повійних скупчень. Поки не починалась місячна членоломка - прокидався умовно запрограмований рефлекс. Підготовчо-заключний період був неспівмірним з блискавичною кульмінацією. Бо добряче відіспане лібідо з довгої паузи вдається вивести лише на шлях прискореного відтворення.
“Писюн - не расходный материал, а исходный, - як казав новий Вчитель, - и половому разделению труда вопреки, жениться надо на женщине, которая не умеет готовить: ей легко приносить приятное удивление, оставив всю кухню себе. А мужчина дольше держится на тех, кому способен доставить удовольствие, чем на тех, кто способен доставить ему или его. Ты выбирай, у мужчин больше фигур на доске, они всегда ходят белыми, хоть выглядят ихние фигуры, как красные. Если женщина слишком много времени уделяет варке и уборке, вечно на кухне, как затвороженная, с кунжутной раздробленностью во взгляде - ей некогда улучшаться. Потом, после истечения гарантированного срока любви, с ней будет невозможно обмануться, скучно. А мы всегда в поисках, как лучше обмануться, именно для этого созданы все бутылки, книги и фильмы - для улучшения грязеоборота в сознании. Бутылка от кино отличается только тем, что она полна спойлеров. Они приходят со временем, неминуемо, как уходят люди.
И даже сожалеем об ушедших мы, как о своих потерянных возможностях вдохновиться. И грустим не так за человеком, как за своими чувствами к нему, сожалеем об ихних возможностях реализоваться. Даже в чьей-то смерти мы любим себя, не можем избавиться от себя, не умеет быть вне себя. Человек вдохновляется от человека, ум - это природное явление. Даже глупость умна - в нерасточительности, она всегда умеет собраться, не теряет себя по пустякам. Она - высшая степень романтизма, потому что все её мечты несбыточны. Только романтизм - это жажда несбыточности, а глупость - служение ей.
.........
Раніше Міша довго не вмів думати про секс. Навчився значно пізніше, ніж вперше було діло. А слóва про секс у нього взагалі не було. Тому що не матюкався, а значить нічого тілесного на язику не крутилося. Не те щоб ці думки були дуже йому потрібні, але скорочували дорогу, коли в рейс заходив сам, і ця категорія думок була єдиною, кожну з котрої йому було легко додумати до кінця. Словом, ними був задоволений цілком, а часом і повністю. Крім того, помічав через лобове дзеркало, що вони йому личать. І коли з плечовою торгувався з думкою про секс, а не лише про гроші, то виходило дешевше.
І беріг вдячність жінці, яка навчила про це думати. Тим більше, що берегти вдячність більше не мав ні кому, ні за що. Тому вирішив провідати її, коли отримав рейси до Варшави, де вона, колишня, тепер трудилась. Навіть незважаючи на те, що їздив з Кольою, ще одним своїм постійним. Який відкрив аптеку з косметичними схильностями і цінами, за нашим "Електрошоком" на Тичини. Лікар і спостережник - з тих, що не залишають відбитків - Коля любив замальовувати психологічні портрети і непрохано встановлювати психічні діагнози, ніби подумки писав загальну історію хвороби свого часу. В яку від Міші можна було відколупувати цілі глави, як відсталу кору на розпал.
Тому Коля, зазвичай флегматично незворушний, захопився поїздками з ним. Бо фройдистом він був ідейним, точніше фройдисвітом, вони з Фройдом в основному пояснювали один одного.
В результаті з появою Міші асортимент в його аптеці почав оновлюватись в рази частіше. Вона стала відповідати своїй широкій назві - "ДЛЯ ВСІЄЇ РОДИНИ". Від батька до сина, - додумав Міша, - тобто аптека для спадково хворих сімейств. І мотався в Польщу за косметикою для всіх них, яку Незворушний фройдисвіт цілу дорогу випробовував на собі, невпинно щось втираючи в шию, в пальці, в ніздрі, в початкуючі лобові залисини, схожі потертостями до ран на дитячих нестійких колінах, в наїжачене волосся між ними, та в лице з глибоко втиснутими щоками - слідами ненасильницького спротиву травленню.
Вільними залишав лише вуха, котрими приглядався до Міши, за що всю дорогу той втирав у них всяке своє голосом, який не говорив, а достукувався. У відповідь отримував від Незворушного лише погляд, котрий переводився з одного об’єкту на інший складно, ніби через натискання педалі щеплення. Повіки при цьому прикривались. Такий еліпсисний погляд робив неможливим уловлювання рух його очей: вони відкривались вже в іншому положенні зіниць, або після повороту лиця, на якому зазвичай все зважено, в роті все зачаєно.
Міша ж цією зачаєністю не відчаювався, періодично своїм голосом таки достукувався і звивини Незворушного виходили із застиглої асани. Тоді розговорювався, і таки вводив допитливого Мішу в основи психоаналізу:
- Якшо найкоротше переказати Фройда, то весь розвиток людини - це боротьба несвідомих сексуальних мотивів за право бути усвідомленими, тобто легалізованими бодай на території окремо взятого організму. Відповідно сексуальний потяг - це як підвид сепаратизму. Якщо повестись на Адлера, то головний мотив становлення людини - у визнанні іншими одновидовими. Що спонукає до пристосовницького пошуку соціальної реалізації. Якщо ж не на довго повірити, шо правда завжди посередині, тоді вона - в центрі п'ятикутника, утвореного мозком, геніталіями, шлунком, лицем, ендокринною системою. Тобто в людині змагаються фройдистська і неофройдистська першопричини, а всі депресняки - від підкилимної, підшкірної боротьби між потребою сенсу і потребою сексу. Те, що зовні - найбільше виснажується тим, що всередині: тіло - думками. Фіксацій насправді у кожної людини є дві, між якими вона розтягнута: між задньою і передньою, в сенсі між тою, що з дитинства, і фіксацією на смерті, тобто способом взаємин з нею. І якщо більше витримки знаходиться у дитячій фіксації і цей психічний канат з часом перетягує вона, то людина дурнішає.
А взагалі, Фройд - не вчений, а письменник, який заснував вчення. А сам писав захопливий пригодницький роман з багатьома невідомими до нього кінцями, детектив з органами, де самі ж органи ведуть слідство, де орган органу орган, наративно описував їхню історію й передісторію, походження й відпадання.
Починаючи від Фройда вся проза - це продукт переробки зовнішнього, а поезія - внутрішнього. Тобто це залежить від психологічної референції. Тільки епікриз - результат переробки прошарку між внутрішнім і зовнішнім. Отак Фройд вивів на чисту воду романтику: вона - це спрощення, що сходить із першими пестощами, межове відкидання очевидного і глухе відмежування від майбутнього. Але без такої перегородки цього майбутнього майже нема. Бо вона - гребля, яка забезпечує йому повноводдя.
Цінність Фройда ігрова: вмів вживатися в образ кожного органу і писати ніби від першого лиця свою хрінологію. Тому багато хто вважає його хуєм, а хто анусом, а хто навколоротовою порожнечею. Але ніхто не може зафіксувати його в жодному з цих означень. Йому вдалось зобразити людину без образ, як набір отворів, як друшляк. Тільки поляризований, як парадокс. Наприклад, з втратою щирості людина набуває природності. А такий комплекс, як марнославство - це наслідок надмірної скромності. Бо походить з відчування людиною своєї невідповідності вкладеному в неї капіталу - краплі сперми, з котрої її витиснули. А якби скромність залишилась собою, сягаючи абсолюту, то така людина вже свою одну порцію сперми виробляла б рік, а відпрацьовувала б десятиріччя.
Міша не так вже й багато розумів із цих тирад з голосу, що включався, як міське освітлення, з темрявою. Але йому подобалась їхня впевнено-тиха, як звук нульового Мерсу, вкрадливість, що викрадала слухача цілком; напруженість пауз, завдяки яким коротка розповідь рівно вкладалась у довгу дорогу, роблячи її м'якшою і надійною, від чого самі собою розв’язуються заплутані вузли польських віадуків. Незворушний не вмів поспішати, мав час, був схожий на час, сухотний, загострений до верху, без ознак визначеного віку.
Ще він займався скульптурою власного тіла і мозку - шляхом голодування по ще не "спаленому" тоді Малахову, інколи розвантажувався навіть в дорозі:
- Товсте тіло - це обмінний пункт речовин за завищеним курсом. Організм працює добре, доки на його роботі позначається тільки голова. Коли соло беруть скрипучі скрипки - печінка, нирки та інші навколошлункові - рахуй, близиться кода. А якщо й їсти м’ясо, то тварин з найменшим мозком: воно мінімально отруєне думками про смерть. Гострий розум - це продукт абстиненції, розум без шкіри. Сите тіло видає лише нечуттєві міркування, важкі і беззаперечні. Від яких хочеться втекти, як тільки їх зрозумієш по-справжньому. Але втекти не вдасться, бо твої психози лапають тебе на швидкість, як менти. Та й нíкуди, бо єдине, з чим граничить розум - це безумство. Яке займає набагато більше місця, ніж він. Тобто розум - це всього-лиш межа безумства, його західний кордон.
Незворушний навіть назвав себе фудхейтером. Міша заніс це слово у «відсік непонятних слів» свого освітнього нотатника, звідки потім при нагоді виводив їх шеренгами на чисту воду свого розуміння. Важливо, щоб не залишилось ніяких незрозумілостей, вони - чорні нори тривоги. Тому на все знаходив собі пояснення. Правда, це слово записав "футхейтер". І коли розшифрував - вирішив, що Незворушний не одружується просто з ненависті до ніг. Одним словом, майже все про нього Міша собі пояснив одним словом.
Топова серія, яку поставляв з Варшави Незворушний, складалась з семи бальзамічних «крем-нєдєльок До Ре Мі…»: DOjrzałość, REwitalizacja, Mimikra, FAscynacja, SOLidność, LAminacja, Siła. Найбільше Міша не любив крем "Ля" - за сморід пекової сили, від якого не відмахнешся. Але Незворушний найчастіше випробовував саме його - ніби дотримувався не законів Божих, а законів Мерфі. Або хотів забальзамуватись: після нього ламіноване на червоно лице нагадувало Красну площу - матірне місце будь-якого втирання з важкими воротами на місці глухого рота. Якось недотерта банка цього крему забулась з дороги Незворушним в зачиненому бардачку. Міша унюхав це зранку ще з вулиці. Наклейка говорила, що базовий компонент - eLAstyna - використовується для накопичення механічної енергії у тканинах тіла. Не в силах викинути матеріальну цінність, дав рукам волю і натер їх, аж потім вислизало кермо. Але недалеко, його вдавалось перехоплювати знову й знов: руки стали непосидючими, їм чесалось. «Крем Ля - лінивих рук для» - придумав Міша. А після того, як сходив до дерева, непосидючість виявилась заразною: вогонь сверблячки перекинувся в труси. Всередині все наливались кров'ю - і хіть, і розум, кінці й початки. Стало ясно, чому Коля такий, хоча й млявий, але червонопикий: не на те мастить. Крем притягував кров так, що довелось взяти позапланову плечову. Брав жалем, скаржачись на приступи епілепсії статевих шляхів. Зате зміг завершити швидше, ніж зазвичай. Що вигідно: зміщує баланс витрат неробочого часу в сторону прибутків робочого.
Повернути крем Міша вирішив не фройдисвіту, а Парфьону, щоб смерділо не в машині: - Я вам приніс крем Ля. Парфьон не знав, про що йдеться, але у нього перехопило мову, заспиртований бальзамом Ленін закрутився на язиці, на його червонощоких подушках. - Яйця дзвенітимуть, мов кремлівські куранти, - підкинув бальзаму Міша прямо в рот Парфьону. Але крем виявився непотрібним навіть йому:
- Косметические манипуляции - это попытка локализовать старость: так легче выдать её за кое-что другое, кто-то ухитряется даже выдать её замуж, забывая, что создана она для передсмертного отдыха, гормоны уселись, позволяют отдышаться перед естественной смертью, никуда не тянет, не рвёт. Умирая, человек не вас же покидает, а себя. Потому надо еще раз побывать в себе естественном, каким был, «вступая в этот свет, завистливый и душный».
Что невозможно сделать на людях. Потому-то старость и придумана как ограниченная нужность, искаженный баланс сил. Если вы чувствуете упадок своей нужности без "видимых" вам причин - значит, к вам подходит её насильственная маска, и невидимо пока это только вам.
Еще старость - это грибок, candida morte, у меня вот лицо занято его строительными работами на всех участках, так что оставь себе, как бизнес-ресурс: твоё лицо - это твоё коммерческое предложение другим людям. Ты им пользуешься как отзывом - в зависимости от того, чем оно отбивается в глазах, его видящих. Без отклика оно зависает. Напрямую, независимо, надо пользоваться только умом и членом.
Так от, цього разу Міша вирішив відвідати Колишню. Ту, завдяки котрій, навіть не зважаючи на її галасливість, тема романтики у його житті була розкрита і закрита, програму-мінімум виконано і здано. Хоча якраз в інтимі з нею не вистачало інтимності: вона звучала так, ніби кликала на підмогу, це віддавало публічністю. От і зараз вона прийшла з подругою.
Кафетерійну кабінку для учти на чотирьох Міша збудував ззаду, у вантажному "салоні", із двох широких лав і картонного столу між ними з написом "Електрон". Вечерею виявився акційний "курчак з грілля", котрого треба було роздусити тут же, на стоянці збоку від супермаркету, не давши йому охолонути, під привезений з України «NEMIROFF». Його 700 мл на трьох впливали так, що всі всім подобались і відповідали. Тоді Міша, активований "Ред-булами" і запахами, відпросився у Незворушного в кабіну, у любовний заплив з Колишньою. І поки там віддавав належне пам'яті, окрилена з’їденою куркою Подруга теж вирішила робити свою мокру справу. Повалила й осідлала покірного Незворушного, і поскакала верхи до сьомих небес, вдячно обдаровуючи подружніми пасами, від азарту стікаючи на його живіт кільцями, мов камінь, щойно відпущений у воду.
Але випите виявилось несумісним з верховою їздою: її захитало. Схопивши кулаком рота, ніби той збирався її покинути, раптом зіскочила й евакуювалась до найближчого стовпа, у найсвітлішу зону стоянки. З такою міною, якби раптом в громадському місці скінчилась дія всієї її косметики. В кузові розвиднилось і посвіжішало, ніби розвіявся пил з-під чиїхось копит. «Жінок що збуджує - те й знуджує» - ліниво зітхнув Незворушний, що лежав нерухомо, лише прикривши пах зайвою, звисаючою частиною скатерті.
Міша зіскочив зі своєї кабіни услід, щоб заступити її собою від, наприклад, поліції, якої боявся навіть більше, ніж міліції, і для якої вже придумував тєлєгу про приступ вагітності. Одною рукою тимчасом притримував свій засалений ремонтною неорганікою і харчовою органікою, синій у минулому, комбінезон. Притримував за відв’язані від плечей шлейки, зібрані, як віжки у кулак перед грудьми. Ніби ними збирався стриножити з’їджену птицю на зворотньому вильоті з рота.
Рештою тіла Міша виконував три дїї одночасно: тримав лице Подруги за голову, і весь в чужих муках, підстрибував, як тільки з неї вилітало щось спорожнююче, і розлаписто хитався, як завжди. Внутрішнє захитування Подруги підкріплювалось зовнішнім, від хитання Міши. Тому очистилась вона ґрунтовно, і сповнена детоксикованих сил, розверталась в бік буса з незламним наміром продовжити видряпуватись на сьоме небо. Але слід за куркою з неї поперла інша фауна, психічна: демони.
Тимчасом, в розпал очисних процедур, з кабіни розмашисто випурхнула вкотре покинута Колишня. На мить завмерла, щоб наповнитись люттю і прийняти вигляд, ніби побачене завдало її психіці наскрізних ран. Тоді, накопичивши схвильованості, що розв’язує не лише рота, застрибнула у задній відсік зі словами "от бачиш, який дворушник, пішов з тою". В стрибку поміняла шпалери епідермію, в кузов увірвалась вже з червоним лицем, що освітлювало, мов біглий амстердамський ліхтар, спокійно лежачого Незворушного. І зірвала скатерть з несвятого місця, що порожнім буває, під якою він розминав не реалізовану ерекцію.
- Не кажи гоп, поки не перехочеш,- сплеснула подумки долонями. - А ти падкий на підйом! - кокетливо висловала захват і беручко застрибнула на побачене, навіть не попіклувавшись про засувні двері.
- Я волію падкість на знахідки, а не на втрати,- лише зміг формально відреагувати безучасно-нейтральний Незворушний, посередством котрого Колишня вже пришпорювала помсту Подрузі, яка остаточно розпрощалась з куркою і якраз розверталась до них передом.
Механізми психофізичного самозахисту діють так, що якщо негативному стану дати волю, то він сам перетвориться на позитив. Від побаченого стан Подруги зазнав дисоціативного перевтілення, бажання вернути змінилось на намір поглинути, слабість змінилась на міць, її метнуло до буса, ніби той набрав пасажирів і від'їздив у Надвірну. Кілька сонць схрестили проміння в її очах, тому діяла навпомацки: з порогу вхопилась обома руками за волосся наїзниці, яка вже взяла найшвидший розгін, мов за поручень автобусу, що мчить через вибоїни і ями, аби втримати рівновагу. Колишню це не спиняло. Лиш би не перегнула палку, - хвилювався Незворушний, не в силах вийти з кататонійного пріапізму збудження. Йому залишалось покладатись лише на міць її волосся, з котрого звисала Подруга, прагнучи вибити родючий ґрунт з-під її ненаситно-наїждженого заду.
На щастя, алюр Колишньої зазнав збою плавно, вона зіскочила, не травмувавши Незворушного, що продовжував лежати з намертво закоченими, готовими на все очима. Зіскочила, щоб вхопити торбинку, якою можна було відмахуватись від Подруги, але чомусь відмахуватись рухами згори вниз, ніби намагаючись забити її шкіргалантерейним молотом, мов останній цвях, у кришку дна буса, применшуючи чи то її, чи то її значення. Вдаваний стіл розпластався, провалившись від сорому. Вся любов перевтяглась із діла у слово і тепер у всі боки стрибала "курва" лише у словесному вигляді - промовисто, змінюючи відтінки, інтонації, модуляції, частоти і швидкість. Незмінним залишаючи лише контекст розхитаної, але безвихідно-стійкої жіночої дружби.
Поки надто дійові особи підтирали язики одна одною, Міша ставив хрест на всій події, розводив їх у різні кутки, тобто відсіки Мерсу, щоб розвезти до їхнього спільного дому. Ізолював одну від одної перетинкою кабіни, яка ще півгодини тому об’єднувала всіх, а тепер розділяла. Тим часом Незворушний непричетно вислизнув у напрямку магазинного клозету.
Повертався так велично, що навіть тіні розступались, або, принаймні хотіли розступитись, і робилось прозорим ландшафтне єство. Був вдоволений і говіркий, ніби там, наодинці з твердим кахельним спокоєм, вдало завершив невдало почате тут:
- Найдраматичніше місце на Землі, де кожен відлив закінчується потрясінням, і де люди губляться, якщо немає можливості сховатись і закритись, і де чоловік чоловікові навіть руки не подасть, а жіноче безправ'я увіковічнено - це чоловічий туалет. Але спільні жіночо-чоловічі туалети надто закривавлені. От якби й необхідність кінчити дорівнювала необхідності посцяти - тут і зараз, з тою ж пекучою невідкладністю - це би зняло масу проблем. Поняття зради щезло б, а з ним і основні види душевних мук. Сексуальний потяг -вже давно зайвий пережиток. Його природа придумала для підказки нечительним, як конектитись, щоб не вимерти. Тепер люди винахідливіші за природу, і самі показують їй, як народжувати один за одного, або дистанційно, або перехресно, або задом наперед, і як бути разом способами, що стають природніми навздогін, приймаються зганьбленою природою до вжитку, ніби зупинка "на вимогу".
Тому потяг добре б відмінити, як найневиліковнішу залежність. Секс з масового перетворився б на екзотичну богемну забаганку, подвижницьку процедуру дітородної повинності, або на пошук виходу в духовний транзцензус шляхом входу в тіло - через "прохідну" партнера, або став би різновидом тілесного веганства, месіанського самообмеження і відмови, а не змови.
Порно б розглядалось як високодуховинка, мало кому доступна в розумінні, до якої дітей примушували б безкоштовними сеансами, перед початком котрих виступав би ксьондз з настановами, що вони повинні віддавати перевагу фільмам, у які треба вникати, перед фільмами, які вникають в них.
Нервова дорога під кермуванням розчарованого Міши сама кивала головами слухачок. Після їх висадки Незворушний продовжував, поки вирулювали нічною Варшавою:
- Її «пішов на хуй» - це мат-реванш, не переймайся. Жінки в сексі забагато ваги і уваги надають єблі. Правильний забобон, що не можна їх брати на борт. Історична сила і гідність забобону проявилась в кольорах Америки: вільні від забобонів англійці плили завойовувати північ цілими сім’ями. Північні американці залишились стандартно білими. А забобонні іспанці, завоювавши Південну Америку, мусіли злягатись з аборигенками. Тому там тепер веселіше, і лиця жовті й запальні, як сонця.
Але в кожному питанні є доля питання. От існує казуальна атрибуція - це коли за браком інфи про когось ти додумуєш його риси й мотиви сам. Так от, людина, що мала мало проб і помилок, досвіду пошуку себе і чогось чи когось свого, займалась самосаботажом замість експериментів із сексуальністю - відчуває себе хибно, не може правильно ні передбачити, ні прорахувати, що буде в кайф, а що - навпаки. Прогнози делегуються домислам, бо заповнені не всі графи в технічних характеристиках її психіки, які можна видобути лише емпіричним шляхом, а інтерполювати - хімічним. Вона для себе - анонім, тому при зіткненні з дійсністю піддається стресам і скандалам. Це діє автоатрибуція, хибне розуміння власних мотивів людиною, яка полінувалась об'їхати вчасно володіння своєї психіки і не склала умовну карту. А потім тупиково блукає за кожним поворотом. Бо рухалась завжди туди-сюди лише по центральній алеї.
Хоча не кожен заслуговує на життєвий досвід, або вартує його зусиль. Не кожне життя варто випробувань, які на нього припадають. Але життєвий досвід не перебірливий, швидше перебріхливий, часто приходить не до тих, звідси беруться самовпевнені жлоби.
Поки на мішиному чолі западала глибока зморшка, копаючи сама собі все глибшу яму, Незворушний веселішав, продовжуючи її заповнювати з нестримною насолодою, незрівнянною із тою, що мала бути годину тому:
- А я давно так не боявся. Все мало не зламалось, краще б впало. Хоча, якщо віриш, що падіння - це завжди метафора, то траєкторія падіння завжди буде параболою, тому краще не обнадіюватись, коли рухаєшся впевнено вгору, пам'ятаючи, що добра підготовленість до поразки - це вже перемога, тiльки у вигнаннi, в екзилi.
Я писав магістерську про функцiональну iмпотенцію, ситуаційно-психологічну - яка з'являється лише при спробi введення, а поза такою спробою стійко щезає. Там вивів гіпотезу, що вона може бути пов'язана з фобіями члена. Наприклад, з його клаустрофобією - задушливим страхом бути огорнутим замкнутим простором, або зі страхом посковзнутись, або з гексакосиойгексеконтагексафобією - страхом числа 666, тобто небезпеки напоротись на 666-ту фрикцію, або зi страхом темряви - ніктофобією. Я пропонував пошук істини методом виключення починати з неї, як найбільш імовірної. Що стало можливим в наш час повсемiсних фалообмiнникiв, профайлообнiмникiв і автономного випромінювання. Для цього, маючи намір почати вкладати свiй мiноритарний внесок в акцiоноване лоно, перед тим, як примушувати свого "Че" вдаряти лицем в грязь, зображаючи дихання риби чи розм'яклу напруженість і холод завоздушеної батареї, і замiсть того, щоб ловити його на гарячому, краще превентивно закрiпити на його головi свiтлодiод, як це роблять шахтьори, i може воздасть вiн вам, нагора, вуглем самовдоволення. А здивованій партнерцi таке буквально нововведення можете пояснити тим, що раптом ви раптом почали бачити в нiй ЛЕДi, не збрехавши при цьому жодним словом. Але тєму зарубала професура: ці старі імпотенти не вірять у силу духу члена, не хочуть визнавати, що ділять з ним владу над своїм життям,- зворушено підбив Незворушний.
Прямо по курсу зійшов місяць, ідеально круглий, як футбольний м’яч, улюбленець мільйонів. Хоча насправді єдина гра мільйонів - це секс, бо футбол - це насправді гра мільйонів доларів,- встиг ще подумати Незворушний услід Варшаві.
Потім весь статевий апарат переводив у режим низького заряду, і місяць просто холодно придивлявся, трохи сповільнюючись у місцях повійних скупчень. Поки не починалась місячна членоломка - прокидався умовно запрограмований рефлекс. Підготовчо-заключний період був неспівмірним з блискавичною кульмінацією. Бо добряче відіспане лібідо з довгої паузи вдається вивести лише на шлях прискореного відтворення.
“Писюн - не расходный материал, а исходный, - як казав новий Вчитель, - и половому разделению труда вопреки, жениться надо на женщине, которая не умеет готовить: ей легко приносить приятное удивление, оставив всю кухню себе. А мужчина дольше держится на тех, кому способен доставить удовольствие, чем на тех, кто способен доставить ему или его. Ты выбирай, у мужчин больше фигур на доске, они всегда ходят белыми, хоть выглядят ихние фигуры, как красные. Если женщина слишком много времени уделяет варке и уборке, вечно на кухне, как затвороженная, с кунжутной раздробленностью во взгляде - ей некогда улучшаться. Потом, после истечения гарантированного срока любви, с ней будет невозможно обмануться, скучно. А мы всегда в поисках, как лучше обмануться, именно для этого созданы все бутылки, книги и фильмы - для улучшения грязеоборота в сознании. Бутылка от кино отличается только тем, что она полна спойлеров. Они приходят со временем, неминуемо, как уходят люди.
И даже сожалеем об ушедших мы, как о своих потерянных возможностях вдохновиться. И грустим не так за человеком, как за своими чувствами к нему, сожалеем об ихних возможностях реализоваться. Даже в чьей-то смерти мы любим себя, не можем избавиться от себя, не умеет быть вне себя. Человек вдохновляется от человека, ум - это природное явление. Даже глупость умна - в нерасточительности, она всегда умеет собраться, не теряет себя по пустякам. Она - высшая степень романтизма, потому что все её мечты несбыточны. Только романтизм - это жажда несбыточности, а глупость - служение ей.
.........
Раніше Міша довго не вмів думати про секс. Навчився значно пізніше, ніж вперше було діло. А слóва про секс у нього взагалі не було. Тому що не матюкався, а значить нічого тілесного на язику не крутилося. Не те щоб ці думки були дуже йому потрібні, але скорочували дорогу, коли в рейс заходив сам, і ця категорія думок була єдиною, кожну з котрої йому було легко додумати до кінця. Словом, ними був задоволений цілком, а часом і повністю. Крім того, помічав через лобове дзеркало, що вони йому личать. І коли з плечовою торгувався з думкою про секс, а не лише про гроші, то виходило дешевше.
І беріг вдячність жінці, яка навчила про це думати. Тим більше, що берегти вдячність більше не мав ні кому, ні за що. Тому вирішив провідати її, коли отримав рейси до Варшави, де вона, колишня, тепер трудилась. Навіть незважаючи на те, що їздив з Кольою, ще одним своїм постійним. Який відкрив аптеку з косметичними схильностями і цінами, за нашим "Електрошоком" на Тичини. Лікар і спостережник - з тих, що не залишають відбитків - Коля любив замальовувати психологічні портрети і непрохано встановлювати психічні діагнози, ніби подумки писав загальну історію хвороби свого часу. В яку від Міші можна було відколупувати цілі глави, як відсталу кору на розпал.
Тому Коля, зазвичай флегматично незворушний, захопився поїздками з ним. Бо фройдистом він був ідейним, точніше фройдисвітом, вони з Фройдом в основному пояснювали один одного.
В результаті з появою Міші асортимент в його аптеці почав оновлюватись в рази частіше. Вона стала відповідати своїй широкій назві - "ДЛЯ ВСІЄЇ РОДИНИ". Від батька до сина, - додумав Міша, - тобто аптека для спадково хворих сімейств. І мотався в Польщу за косметикою для всіх них, яку Незворушний фройдисвіт цілу дорогу випробовував на собі, невпинно щось втираючи в шию, в пальці, в ніздрі, в початкуючі лобові залисини, схожі потертостями до ран на дитячих нестійких колінах, в наїжачене волосся між ними, та в лице з глибоко втиснутими щоками - слідами ненасильницького спротиву травленню.
Вільними залишав лише вуха, котрими приглядався до Міши, за що всю дорогу той втирав у них всяке своє голосом, який не говорив, а достукувався. У відповідь отримував від Незворушного лише погляд, котрий переводився з одного об’єкту на інший складно, ніби через натискання педалі щеплення. Повіки при цьому прикривались. Такий еліпсисний погляд робив неможливим уловлювання рух його очей: вони відкривались вже в іншому положенні зіниць, або після повороту лиця, на якому зазвичай все зважено, в роті все зачаєно.
Міша ж цією зачаєністю не відчаювався, періодично своїм голосом таки достукувався і звивини Незворушного виходили із застиглої асани. Тоді розговорювався, і таки вводив допитливого Мішу в основи психоаналізу:
- Якшо найкоротше переказати Фройда, то весь розвиток людини - це боротьба несвідомих сексуальних мотивів за право бути усвідомленими, тобто легалізованими бодай на території окремо взятого організму. Відповідно сексуальний потяг - це як підвид сепаратизму. Якщо повестись на Адлера, то головний мотив становлення людини - у визнанні іншими одновидовими. Що спонукає до пристосовницького пошуку соціальної реалізації. Якщо ж не на довго повірити, шо правда завжди посередині, тоді вона - в центрі п'ятикутника, утвореного мозком, геніталіями, шлунком, лицем, ендокринною системою. Тобто в людині змагаються фройдистська і неофройдистська першопричини, а всі депресняки - від підкилимної, підшкірної боротьби між потребою сенсу і потребою сексу. Те, що зовні - найбільше виснажується тим, що всередині: тіло - думками. Фіксацій насправді у кожної людини є дві, між якими вона розтягнута: між задньою і передньою, в сенсі між тою, що з дитинства, і фіксацією на смерті, тобто способом взаємин з нею. І якщо більше витримки знаходиться у дитячій фіксації і цей психічний канат з часом перетягує вона, то людина дурнішає.
А взагалі, Фройд - не вчений, а письменник, який заснував вчення. А сам писав захопливий пригодницький роман з багатьома невідомими до нього кінцями, детектив з органами, де самі ж органи ведуть слідство, де орган органу орган, наративно описував їхню історію й передісторію, походження й відпадання.
Починаючи від Фройда вся проза - це продукт переробки зовнішнього, а поезія - внутрішнього. Тобто це залежить від психологічної референції. Тільки епікриз - результат переробки прошарку між внутрішнім і зовнішнім. Отак Фройд вивів на чисту воду романтику: вона - це спрощення, що сходить із першими пестощами, межове відкидання очевидного і глухе відмежування від майбутнього. Але без такої перегородки цього майбутнього майже нема. Бо вона - гребля, яка забезпечує йому повноводдя.
Цінність Фройда ігрова: вмів вживатися в образ кожного органу і писати ніби від першого лиця свою хрінологію. Тому багато хто вважає його хуєм, а хто анусом, а хто навколоротовою порожнечею. Але ніхто не може зафіксувати його в жодному з цих означень. Йому вдалось зобразити людину без образ, як набір отворів, як друшляк. Тільки поляризований, як парадокс. Наприклад, з втратою щирості людина набуває природності. А такий комплекс, як марнославство - це наслідок надмірної скромності. Бо походить з відчування людиною своєї невідповідності вкладеному в неї капіталу - краплі сперми, з котрої її витиснули. А якби скромність залишилась собою, сягаючи абсолюту, то така людина вже свою одну порцію сперми виробляла б рік, а відпрацьовувала б десятиріччя.
Міша не так вже й багато розумів із цих тирад з голосу, що включався, як міське освітлення, з темрявою. Але йому подобалась їхня впевнено-тиха, як звук нульового Мерсу, вкрадливість, що викрадала слухача цілком; напруженість пауз, завдяки яким коротка розповідь рівно вкладалась у довгу дорогу, роблячи її м'якшою і надійною, від чого самі собою розв’язуються заплутані вузли польських віадуків. Незворушний не вмів поспішати, мав час, був схожий на час, сухотний, загострений до верху, без ознак визначеного віку.
Ще він займався скульптурою власного тіла і мозку - шляхом голодування по ще не "спаленому" тоді Малахову, інколи розвантажувався навіть в дорозі:
- Товсте тіло - це обмінний пункт речовин за завищеним курсом. Організм працює добре, доки на його роботі позначається тільки голова. Коли соло беруть скрипучі скрипки - печінка, нирки та інші навколошлункові - рахуй, близиться кода. А якщо й їсти м’ясо, то тварин з найменшим мозком: воно мінімально отруєне думками про смерть. Гострий розум - це продукт абстиненції, розум без шкіри. Сите тіло видає лише нечуттєві міркування, важкі і беззаперечні. Від яких хочеться втекти, як тільки їх зрозумієш по-справжньому. Але втекти не вдасться, бо твої психози лапають тебе на швидкість, як менти. Та й нíкуди, бо єдине, з чим граничить розум - це безумство. Яке займає набагато більше місця, ніж він. Тобто розум - це всього-лиш межа безумства, його західний кордон.
Незворушний навіть назвав себе фудхейтером. Міша заніс це слово у «відсік непонятних слів» свого освітнього нотатника, звідки потім при нагоді виводив їх шеренгами на чисту воду свого розуміння. Важливо, щоб не залишилось ніяких незрозумілостей, вони - чорні нори тривоги. Тому на все знаходив собі пояснення. Правда, це слово записав "футхейтер". І коли розшифрував - вирішив, що Незворушний не одружується просто з ненависті до ніг. Одним словом, майже все про нього Міша собі пояснив одним словом.
Топова серія, яку поставляв з Варшави Незворушний, складалась з семи бальзамічних «крем-нєдєльок До Ре Мі…»: DOjrzałość, REwitalizacja, Mimikra, FAscynacja, SOLidność, LAminacja, Siła. Найбільше Міша не любив крем "Ля" - за сморід пекової сили, від якого не відмахнешся. Але Незворушний найчастіше випробовував саме його - ніби дотримувався не законів Божих, а законів Мерфі. Або хотів забальзамуватись: після нього ламіноване на червоно лице нагадувало Красну площу - матірне місце будь-якого втирання з важкими воротами на місці глухого рота. Якось недотерта банка цього крему забулась з дороги Незворушним в зачиненому бардачку. Міша унюхав це зранку ще з вулиці. Наклейка говорила, що базовий компонент - eLAstyna - використовується для накопичення механічної енергії у тканинах тіла. Не в силах викинути матеріальну цінність, дав рукам волю і натер їх, аж потім вислизало кермо. Але недалеко, його вдавалось перехоплювати знову й знов: руки стали непосидючими, їм чесалось. «Крем Ля - лінивих рук для» - придумав Міша. А після того, як сходив до дерева, непосидючість виявилась заразною: вогонь сверблячки перекинувся в труси. Всередині все наливались кров'ю - і хіть, і розум, кінці й початки. Стало ясно, чому Коля такий, хоча й млявий, але червонопикий: не на те мастить. Крем притягував кров так, що довелось взяти позапланову плечову. Брав жалем, скаржачись на приступи епілепсії статевих шляхів. Зате зміг завершити швидше, ніж зазвичай. Що вигідно: зміщує баланс витрат неробочого часу в сторону прибутків робочого.
Повернути крем Міша вирішив не фройдисвіту, а Парфьону, щоб смерділо не в машині: - Я вам приніс крем Ля. Парфьон не знав, про що йдеться, але у нього перехопило мову, заспиртований бальзамом Ленін закрутився на язиці, на його червонощоких подушках. - Яйця дзвенітимуть, мов кремлівські куранти, - підкинув бальзаму Міша прямо в рот Парфьону. Але крем виявився непотрібним навіть йому:
- Косметические манипуляции - это попытка локализовать старость: так легче выдать её за кое-что другое, кто-то ухитряется даже выдать её замуж, забывая, что создана она для передсмертного отдыха, гормоны уселись, позволяют отдышаться перед естественной смертью, никуда не тянет, не рвёт. Умирая, человек не вас же покидает, а себя. Потому надо еще раз побывать в себе естественном, каким был, «вступая в этот свет, завистливый и душный».
Что невозможно сделать на людях. Потому-то старость и придумана как ограниченная нужность, искаженный баланс сил. Если вы чувствуете упадок своей нужности без "видимых" вам причин - значит, к вам подходит её насильственная маска, и невидимо пока это только вам.
Еще старость - это грибок, candida morte, у меня вот лицо занято его строительными работами на всех участках, так что оставь себе, как бизнес-ресурс: твоё лицо - это твоё коммерческое предложение другим людям. Ты им пользуешься как отзывом - в зависимости от того, чем оно отбивается в глазах, его видящих. Без отклика оно зависает. Напрямую, независимо, надо пользоваться только умом и членом.
Так от, цього разу Міша вирішив відвідати Колишню. Ту, завдяки котрій, навіть не зважаючи на її галасливість, тема романтики у його житті була розкрита і закрита, програму-мінімум виконано і здано. Хоча якраз в інтимі з нею не вистачало інтимності: вона звучала так, ніби кликала на підмогу, це віддавало публічністю. От і зараз вона прийшла з подругою.
Кафетерійну кабінку для учти на чотирьох Міша збудував ззаду, у вантажному "салоні", із двох широких лав і картонного столу між ними з написом "Електрон". Вечерею виявився акційний "курчак з грілля", котрого треба було роздусити тут же, на стоянці збоку від супермаркету, не давши йому охолонути, під привезений з України «NEMIROFF». Його 700 мл на трьох впливали так, що всі всім подобались і відповідали. Тоді Міша, активований "Ред-булами" і запахами, відпросився у Незворушного в кабіну, у любовний заплив з Колишньою. І поки там віддавав належне пам'яті, окрилена з’їденою куркою Подруга теж вирішила робити свою мокру справу. Повалила й осідлала покірного Незворушного, і поскакала верхи до сьомих небес, вдячно обдаровуючи подружніми пасами, від азарту стікаючи на його живіт кільцями, мов камінь, щойно відпущений у воду.
Але випите виявилось несумісним з верховою їздою: її захитало. Схопивши кулаком рота, ніби той збирався її покинути, раптом зіскочила й евакуювалась до найближчого стовпа, у найсвітлішу зону стоянки. З такою міною, якби раптом в громадському місці скінчилась дія всієї її косметики. В кузові розвиднилось і посвіжішало, ніби розвіявся пил з-під чиїхось копит. «Жінок що збуджує - те й знуджує» - ліниво зітхнув Незворушний, що лежав нерухомо, лише прикривши пах зайвою, звисаючою частиною скатерті.
Міша зіскочив зі своєї кабіни услід, щоб заступити її собою від, наприклад, поліції, якої боявся навіть більше, ніж міліції, і для якої вже придумував тєлєгу про приступ вагітності. Одною рукою тимчасом притримував свій засалений ремонтною неорганікою і харчовою органікою, синій у минулому, комбінезон. Притримував за відв’язані від плечей шлейки, зібрані, як віжки у кулак перед грудьми. Ніби ними збирався стриножити з’їджену птицю на зворотньому вильоті з рота.
Рештою тіла Міша виконував три дїї одночасно: тримав лице Подруги за голову, і весь в чужих муках, підстрибував, як тільки з неї вилітало щось спорожнююче, і розлаписто хитався, як завжди. Внутрішнє захитування Подруги підкріплювалось зовнішнім, від хитання Міши. Тому очистилась вона ґрунтовно, і сповнена детоксикованих сил, розверталась в бік буса з незламним наміром продовжити видряпуватись на сьоме небо. Але слід за куркою з неї поперла інша фауна, психічна: демони.
Тимчасом, в розпал очисних процедур, з кабіни розмашисто випурхнула вкотре покинута Колишня. На мить завмерла, щоб наповнитись люттю і прийняти вигляд, ніби побачене завдало її психіці наскрізних ран. Тоді, накопичивши схвильованості, що розв’язує не лише рота, застрибнула у задній відсік зі словами "от бачиш, який дворушник, пішов з тою". В стрибку поміняла шпалери епідермію, в кузов увірвалась вже з червоним лицем, що освітлювало, мов біглий амстердамський ліхтар, спокійно лежачого Незворушного. І зірвала скатерть з несвятого місця, що порожнім буває, під якою він розминав не реалізовану ерекцію.
- Не кажи гоп, поки не перехочеш,- сплеснула подумки долонями. - А ти падкий на підйом! - кокетливо висловала захват і беручко застрибнула на побачене, навіть не попіклувавшись про засувні двері.
- Я волію падкість на знахідки, а не на втрати,- лише зміг формально відреагувати безучасно-нейтральний Незворушний, посередством котрого Колишня вже пришпорювала помсту Подрузі, яка остаточно розпрощалась з куркою і якраз розверталась до них передом.
Механізми психофізичного самозахисту діють так, що якщо негативному стану дати волю, то він сам перетвориться на позитив. Від побаченого стан Подруги зазнав дисоціативного перевтілення, бажання вернути змінилось на намір поглинути, слабість змінилась на міць, її метнуло до буса, ніби той набрав пасажирів і від'їздив у Надвірну. Кілька сонць схрестили проміння в її очах, тому діяла навпомацки: з порогу вхопилась обома руками за волосся наїзниці, яка вже взяла найшвидший розгін, мов за поручень автобусу, що мчить через вибоїни і ями, аби втримати рівновагу. Колишню це не спиняло. Лиш би не перегнула палку, - хвилювався Незворушний, не в силах вийти з кататонійного пріапізму збудження. Йому залишалось покладатись лише на міць її волосся, з котрого звисала Подруга, прагнучи вибити родючий ґрунт з-під її ненаситно-наїждженого заду.
На щастя, алюр Колишньої зазнав збою плавно, вона зіскочила, не травмувавши Незворушного, що продовжував лежати з намертво закоченими, готовими на все очима. Зіскочила, щоб вхопити торбинку, якою можна було відмахуватись від Подруги, але чомусь відмахуватись рухами згори вниз, ніби намагаючись забити її шкіргалантерейним молотом, мов останній цвях, у кришку дна буса, применшуючи чи то її, чи то її значення. Вдаваний стіл розпластався, провалившись від сорому. Вся любов перевтяглась із діла у слово і тепер у всі боки стрибала "курва" лише у словесному вигляді - промовисто, змінюючи відтінки, інтонації, модуляції, частоти і швидкість. Незмінним залишаючи лише контекст розхитаної, але безвихідно-стійкої жіночої дружби.
Поки надто дійові особи підтирали язики одна одною, Міша ставив хрест на всій події, розводив їх у різні кутки, тобто відсіки Мерсу, щоб розвезти до їхнього спільного дому. Ізолював одну від одної перетинкою кабіни, яка ще півгодини тому об’єднувала всіх, а тепер розділяла. Тим часом Незворушний непричетно вислизнув у напрямку магазинного клозету.
Повертався так велично, що навіть тіні розступались, або, принаймні хотіли розступитись, і робилось прозорим ландшафтне єство. Був вдоволений і говіркий, ніби там, наодинці з твердим кахельним спокоєм, вдало завершив невдало почате тут:
- Найдраматичніше місце на Землі, де кожен відлив закінчується потрясінням, і де люди губляться, якщо немає можливості сховатись і закритись, і де чоловік чоловікові навіть руки не подасть, а жіноче безправ'я увіковічнено - це чоловічий туалет. Але спільні жіночо-чоловічі туалети надто закривавлені. От якби й необхідність кінчити дорівнювала необхідності посцяти - тут і зараз, з тою ж пекучою невідкладністю - це би зняло масу проблем. Поняття зради щезло б, а з ним і основні види душевних мук. Сексуальний потяг -вже давно зайвий пережиток. Його природа придумала для підказки нечительним, як конектитись, щоб не вимерти. Тепер люди винахідливіші за природу, і самі показують їй, як народжувати один за одного, або дистанційно, або перехресно, або задом наперед, і як бути разом способами, що стають природніми навздогін, приймаються зганьбленою природою до вжитку, ніби зупинка "на вимогу".
Тому потяг добре б відмінити, як найневиліковнішу залежність. Секс з масового перетворився б на екзотичну богемну забаганку, подвижницьку процедуру дітородної повинності, або на пошук виходу в духовний транзцензус шляхом входу в тіло - через "прохідну" партнера, або став би різновидом тілесного веганства, месіанського самообмеження і відмови, а не змови.
Порно б розглядалось як високодуховинка, мало кому доступна в розумінні, до якої дітей примушували б безкоштовними сеансами, перед початком котрих виступав би ксьондз з настановами, що вони повинні віддавати перевагу фільмам, у які треба вникати, перед фільмами, які вникають в них.
Нервова дорога під кермуванням розчарованого Міши сама кивала головами слухачок. Після їх висадки Незворушний продовжував, поки вирулювали нічною Варшавою:
- Її «пішов на хуй» - це мат-реванш, не переймайся. Жінки в сексі забагато ваги і уваги надають єблі. Правильний забобон, що не можна їх брати на борт. Історична сила і гідність забобону проявилась в кольорах Америки: вільні від забобонів англійці плили завойовувати північ цілими сім’ями. Північні американці залишились стандартно білими. А забобонні іспанці, завоювавши Південну Америку, мусіли злягатись з аборигенками. Тому там тепер веселіше, і лиця жовті й запальні, як сонця.
Але в кожному питанні є доля питання. От існує казуальна атрибуція - це коли за браком інфи про когось ти додумуєш його риси й мотиви сам. Так от, людина, що мала мало проб і помилок, досвіду пошуку себе і чогось чи когось свого, займалась самосаботажом замість експериментів із сексуальністю - відчуває себе хибно, не може правильно ні передбачити, ні прорахувати, що буде в кайф, а що - навпаки. Прогнози делегуються домислам, бо заповнені не всі графи в технічних характеристиках її психіки, які можна видобути лише емпіричним шляхом, а інтерполювати - хімічним. Вона для себе - анонім, тому при зіткненні з дійсністю піддається стресам і скандалам. Це діє автоатрибуція, хибне розуміння власних мотивів людиною, яка полінувалась об'їхати вчасно володіння своєї психіки і не склала умовну карту. А потім тупиково блукає за кожним поворотом. Бо рухалась завжди туди-сюди лише по центральній алеї.
Хоча не кожен заслуговує на життєвий досвід, або вартує його зусиль. Не кожне життя варто випробувань, які на нього припадають. Але життєвий досвід не перебірливий, швидше перебріхливий, часто приходить не до тих, звідси беруться самовпевнені жлоби.
Поки на мішиному чолі западала глибока зморшка, копаючи сама собі все глибшу яму, Незворушний веселішав, продовжуючи її заповнювати з нестримною насолодою, незрівнянною із тою, що мала бути годину тому:
- А я давно так не боявся. Все мало не зламалось, краще б впало. Хоча, якщо віриш, що падіння - це завжди метафора, то траєкторія падіння завжди буде параболою, тому краще не обнадіюватись, коли рухаєшся впевнено вгору, пам'ятаючи, що добра підготовленість до поразки - це вже перемога, тiльки у вигнаннi, в екзилi.
Я писав магістерську про функцiональну iмпотенцію, ситуаційно-психологічну - яка з'являється лише при спробi введення, а поза такою спробою стійко щезає. Там вивів гіпотезу, що вона може бути пов'язана з фобіями члена. Наприклад, з його клаустрофобією - задушливим страхом бути огорнутим замкнутим простором, або зі страхом посковзнутись, або з гексакосиойгексеконтагексафобією - страхом числа 666, тобто небезпеки напоротись на 666-ту фрикцію, або зi страхом темряви - ніктофобією. Я пропонував пошук істини методом виключення починати з неї, як найбільш імовірної. Що стало можливим в наш час повсемiсних фалообмiнникiв, профайлообнiмникiв і автономного випромінювання. Для цього, маючи намір почати вкладати свiй мiноритарний внесок в акцiоноване лоно, перед тим, як примушувати свого "Че" вдаряти лицем в грязь, зображаючи дихання риби чи розм'яклу напруженість і холод завоздушеної батареї, і замiсть того, щоб ловити його на гарячому, краще превентивно закрiпити на його головi свiтлодiод, як це роблять шахтьори, i може воздасть вiн вам, нагора, вуглем самовдоволення. А здивованій партнерцi таке буквально нововведення можете пояснити тим, що раптом ви раптом почали бачити в нiй ЛЕДi, не збрехавши при цьому жодним словом. Але тєму зарубала професура: ці старі імпотенти не вірять у силу духу члена, не хочуть визнавати, що ділять з ним владу над своїм життям,- зворушено підбив Незворушний.
Прямо по курсу зійшов місяць, ідеально круглий, як футбольний м’яч, улюбленець мільйонів. Хоча насправді єдина гра мільйонів - це секс, бо футбол - це насправді гра мільйонів доларів,- встиг ще подумати Незворушний услід Варшаві.