Трохи тиші

[hudozhnytsya]

Приїжджаючи в нове місто, я завжди полюю за таємними, казковими навіть, двориками. Досить ступити кілька кроків убік від гамірної площі - і щастя є. Зараз мені якось особливо хочеться утекти з дуже красивої, дуже цікавої, але занадто людяної площі кудись убік, де дуже тихо, затишно і де хочеться мріяти. Хочеться пережити цей тиждень, наповнений поїздками, відрядженнями, звітами, зустрічами, коментарями, інтерв'ю, розмовами, дедлайнами і роботоюроботоюроботою. А потім прийде весна - ну ж справді, вже пора би, - і я на кілька місяців візьму перепочинок від презентацій і відряджень до інших міст. Занурюся в спокійну й приємну (а не авральну!) роботу й творчість. Ну а подорожі будуть лише відпусткові, ось. А ще можна буде вивезти велосипед, почепити в саду гамак, носити капелюхи замість набридлих шапок, від яких електризується волосся. Нестерпно хочеться спокою і тиші. І найрідніших людей поруч.
Але цей тиждень ще буде сповнений доріг і метушні. Матиму кілька виступів і лекцій, а в суботу презентуватиму книжки в Кривому Розі для чудових людей. А ще поміж робочою писаниною і зустрічами будуть зустрічі з давніми друзями. І масаж, отриманий у подарунок на тітоньці_року. Ох! Ну а поки я готую собі пречудові ніжні сніданки з привезених із мандрівки смаколиків і чекаю весни. Приємного очікування і вам. І побільше таких от казкових двориків дорогою туди, куди вам цікаво іти.



*


ну і бонус: якась кривляка коло чарівної Мар'яни Кіри на Ляйпцизькому форумі :-)