Танці з бубном
Такий вже в мене склався імідж - скажений адмін, при чому цей імідж більше примарний ніж реальний. Але через нього мене постійно просять давати раду компам - мертвим і не дуже ...
Цього разу комп полетів у сусідки, у зв’язку із чим я був відірваний від свого Notepad++, і закликаний на допомогу. Що мені було ще робити, як піти й глянути що з ним? Запустив - комп застряє, завантаживши картинку десктопа. Натискаю магічні клавіші Ctrl+Alt+Del. Дивлюся процеси. Explorer'ом там і не пахло. Погуглив - пишуть, найімовірніше вірус, порадився із одним адміном - каже, кирдик системі - перевстановлювати тре.
Ну, за таке я вирішив не братися, але файли-ж якось треба забрати. Вирішив погратися із LiveUSB і LiveCD.
Зважаючи на невеликий ліміт трафіку, вирішив шукати мінімальний дистрибутив Лінуксо-подібної ОС, і знайшов. Сіє чудо зоветься Damn Small Linux (далі - DSL), і важить 50Мб.
Спочатку, я вирішив піти найлегшим шляхом автоматичного встановлення Лінукса на флешку: скачав Unetbootin - програма, яка на вибір юзера завантажує дистрибутив бажаної ОС і встановлює її на флешку. Скачав, поставив DSL на флешку. Спробував завантажитися на сусідському компі (мій взагалі не підтримує завантаження з USB). Дідька лисого. Пише "cannot find kernel image".
Другу спробу вирішив здійснити вручну - скачав імедж dsl-4.4.10.iso, записав на диск (фактично розпаковується архів на диск). Не вантажить. Спробував через флешку, але так і не зумів пробити в Біосі завантаження з флешки. Пішов спати вчора о пів на першу ночі. Диск в дисководі й флешка в USB залишилися ночувати.
Прийшовши зранку із готовністю продовжити ритуальні танці, увімкнув комп і .. о, чудо! DSL вантажиться, і навіть завантажується1. Мій тріумф тривалістю в 2 хвилини обламався одразу як тільки я побачив що DSL не розпізнає жодного мого жорсткого диска... Тому наступні 4 години були присвячені вдуплянню в суть проблеми - і хоч проблему я так і не роздуплив, зате досить непогано розшарився в лінуксовській папочній ієрархії.
Прийшла сусідка, спитати, як воно. Я вирішив спробувати запустити DSL на її компі. І знов настало чудо - він розгледів усі 3 диска, і не розуміючи поетичної величі цієї миті, прозаїчно обізвав їх hda1, hda5, hda6. Подивився диски. Диск hda1, у Вінді відомий як С: залишився відносно цілим. Принаймні вміст кореня не змінився. hda6, в мируВінді F: як був порожнім, так і залишився. А от вміст hda5, він же диск D:, як корівка язиком злизала. Половини папок немає вже в корені, а папка Photos хоч номінально й існує, виявляється порожньою, хоча це мало бути зовсім не так. Подумав. Вирішив, може Лінукс не бачить, і пішов банальним шляхом - викопав із загашників історії завантажувальну дискетку DOS. Оскільки працювати через командний рядок не кучеряво - переписав із флешки на комп сусідки Norton Commander. Правда, DOS флешок не бачить - довелося копіювати через Лінукс.
В будь-якому разі, відкрив я комп через Norton Commander - і вжахнувся. Він побачив ще менше ніж Лінукс. Так, за його версією, диск D: був практично порожній...
P.S.: На жаль, якось вагомо я допомогти так і не зумів - найважливіші файли знаходилися в папках, які не побачив ні DSL, ні DOS.
P.P.S.: Закінчу робиратися із видимістю жорстких дисків з-під DSL, візьму диск і флешку з ним, floppy з DOS, і покладу іх в білу коробочку, на котрій намалюю червоні хрести :))
-------------------------
1Так DSL далі й працював - в CD-приводі - диск, в USB-порті флешка із ідентичною начинкою. Чимось нагадало запуск стратегічної ракети - одною рукою натиснути кнопку, іншою - повернути ключ. :)