Dying day :)))
Вчора вдалося знищити частину файлів, заражених вірусом болю, термін якого вже давно вийшов. Не було. Не спрацювало. І слава Богу.
Ішла для того, щоб побачити і послухати те, чого "вживу" не бачила вже 2 роки. Про всяк випадок тримала в голові декілька виразів німецькою і один - по-шведськи. Зі мною тоді "надоело разговаривать на твоем языке" (с) - то розмовляли б ні їхньою, ні "моєю" мовою. Були з тіткою. Спочатку вона просто хотіла скласти мені компанію, а тоді їй і музика сподобалась, і настрій. І вчора, і сьогодні, дякуємо одна одній. Я - за те, що вона склала компанію і відволікла. Вона - за те, що я її витягла.
Враження залишу при собі, аби уникнути звинувачень у відсутності смаку і хворобливо-неправильному сприйнятті.
А наступного дня - тобто сьогодні - те, чого чекала багато років. Останній день. =) Закінчилась одна частина існування у стилі "kickout", одна частина війни за хтозна-що. Перед тим посперечалась з двома людьми: вони казали, що я не зможу стримати сліз. Забули, що я, хоч і гей - та все ж німець. Там, де більшість плакала, мені було приємно. Де наші красуні мало не билися в істериці - мені було смішно. І одній подрузі - зокрема, з нею ми посперечались - теж. Вона теж не чекала від себе такої стриманої реакції.
"Больше не будет больно и плохо, сегодня не кончится никогда..." (с) Fleur
Звичайно, закінчиться. Але є хоч якісь фотки.
...Зовсім дружнє спілкування з вчителькою, класним керівником. Відсутність ставлення як до мене з боку нормальних, гарних, розумних і талановитих. Принаймні майже непомітно.
Більше ніколи. Останній день. Не віриться, що ми таки цього дочекались. Скільки себе пам"ятаю - завжди мріяла опинитись на місці тих, хто якимось дивним і, як здавалось у той час, таємничим способом опинявся по невідомий інший бік. Там, де нема нав"язування певних правил поведінки і мислення, де нічого не буде, якщо побачать не в тому місці не в той час, або не з тими.
Вже не пам"ятаю, що то була за книжка, яку ми багато років тому читали на курсах англійської з улюбленою вчителькою. Але починався текст із того, що в мене зараз у думках: "This can't be happening to me..."
Пощастило дочекатись того, що є одним із різновидів логічного завершення. Боюся, і відчуваю теж, що буде гірше. "Будет так хорошо, пока не наступит плохо..." (с) Знову цитата, я все ще під враженням. Моє сприйняття не емоційне, більше всередині мене. Так краще. Так безпечніше.
Завтра може бути погано. Але поки припиняю існування тих думок зразу після їхнього виникнення. Погано буде завтра. А сьогодні, на жаль, одне, і скоро воно закінчиться. Лишаться тільки відбитки на фотках і звивинах мозку. Останні з часом зітруться і набудуть тої властивості, що мають старі фото - лишається тільки найяскравіше, і сприймається завжди добре. Поки це є. Інше буде тоді.
Відео з концерту, зроблене на телефон - спеціально для Д. Його повідомлення, що містить слово з чотирьох літер між двома зірочками. Не чекала, визнаю. Від того у декілька разів приємніше, хоча знаю, що на тому кінці то просто слово і знаки, 4 літери - і не більше. Фотки робились теж із певною думкою в голові. Іноді вірю, що від цього щось залежить. Буду сподіватись, що передасться у тому вигляді, як уявлялось.
My artificial meaning is to keep a smile on your face.
Сумно тільки від одного. Більше ніколи не зустріне кохана людина.
Ішла для того, щоб побачити і послухати те, чого "вживу" не бачила вже 2 роки. Про всяк випадок тримала в голові декілька виразів німецькою і один - по-шведськи. Зі мною тоді "надоело разговаривать на твоем языке" (с) - то розмовляли б ні їхньою, ні "моєю" мовою. Були з тіткою. Спочатку вона просто хотіла скласти мені компанію, а тоді їй і музика сподобалась, і настрій. І вчора, і сьогодні, дякуємо одна одній. Я - за те, що вона склала компанію і відволікла. Вона - за те, що я її витягла.
Враження залишу при собі, аби уникнути звинувачень у відсутності смаку і хворобливо-неправильному сприйнятті.
А наступного дня - тобто сьогодні - те, чого чекала багато років. Останній день. =) Закінчилась одна частина існування у стилі "kickout", одна частина війни за хтозна-що. Перед тим посперечалась з двома людьми: вони казали, що я не зможу стримати сліз. Забули, що я, хоч і гей - та все ж німець. Там, де більшість плакала, мені було приємно. Де наші красуні мало не билися в істериці - мені було смішно. І одній подрузі - зокрема, з нею ми посперечались - теж. Вона теж не чекала від себе такої стриманої реакції.
"Больше не будет больно и плохо, сегодня не кончится никогда..." (с) Fleur
Звичайно, закінчиться. Але є хоч якісь фотки.
...Зовсім дружнє спілкування з вчителькою, класним керівником. Відсутність ставлення як до мене з боку нормальних, гарних, розумних і талановитих. Принаймні майже непомітно.
Більше ніколи. Останній день. Не віриться, що ми таки цього дочекались. Скільки себе пам"ятаю - завжди мріяла опинитись на місці тих, хто якимось дивним і, як здавалось у той час, таємничим способом опинявся по невідомий інший бік. Там, де нема нав"язування певних правил поведінки і мислення, де нічого не буде, якщо побачать не в тому місці не в той час, або не з тими.
Вже не пам"ятаю, що то була за книжка, яку ми багато років тому читали на курсах англійської з улюбленою вчителькою. Але починався текст із того, що в мене зараз у думках: "This can't be happening to me..."
Пощастило дочекатись того, що є одним із різновидів логічного завершення. Боюся, і відчуваю теж, що буде гірше. "Будет так хорошо, пока не наступит плохо..." (с) Знову цитата, я все ще під враженням. Моє сприйняття не емоційне, більше всередині мене. Так краще. Так безпечніше.
Завтра може бути погано. Але поки припиняю існування тих думок зразу після їхнього виникнення. Погано буде завтра. А сьогодні, на жаль, одне, і скоро воно закінчиться. Лишаться тільки відбитки на фотках і звивинах мозку. Останні з часом зітруться і набудуть тої властивості, що мають старі фото - лишається тільки найяскравіше, і сприймається завжди добре. Поки це є. Інше буде тоді.
Відео з концерту, зроблене на телефон - спеціально для Д. Його повідомлення, що містить слово з чотирьох літер між двома зірочками. Не чекала, визнаю. Від того у декілька разів приємніше, хоча знаю, що на тому кінці то просто слово і знаки, 4 літери - і не більше. Фотки робились теж із певною думкою в голові. Іноді вірю, що від цього щось залежить. Буду сподіватись, що передасться у тому вигляді, як уявлялось.
My artificial meaning is to keep a smile on your face.
Сумно тільки від одного. Більше ніколи не зустріне кохана людина.