Прийшло

May 28, 2008 21:24

Результати тестів принесли ще вчора. Але не дочекалась - інакше вирубалась би просто у школі, у кращому разі - по дорозі додому. Тому сьогодні зранку...

Всі вчителі питали про мої результати, а тоді знову ж таки всі разом погнали в учительську за конвертом. Ноги зрадницьки підкошувались, там розгубилась і не знала, що казати і що робити. Вчителі поводились якось незвично доброзичливо /завжди б так/. Навіть моє розпущене волосся не діставало нікого, а завучка... спитала, чи реально і їй вставити такі лінзи, як у мене. Розписалась, взяла конверт, десь знашла сили посміхнутись всім вчителям. Історик сказав: "Я вже бачу 10, зайдеш до мене, покажеш".

Руки тряслись, коли відкривала конверт біля вікна навпроти кабінету англійської. А тоді... Спочатку побачила те, що якимось чином побачив історик - 10. Тоді - 11 з мови. Уявляю, який вираз був у мене на морді, коли влетіла у кабінет англійської, мабуть, будь-який психопат позаздрив би. Хоча казали, що вчора "театр" був ще цікавіший.

Перша дізналась подруга Ріта. Тоді - швед. І вони за мене зраділи. Щиро. Далі - подруга Даша, яка сьогодні здавала біологію. (Мені снилось, що в неї 12 - я серйозно. Тому по-іншому бути не може.) Та сама реакція. Лишилось тільки нормально здати правознавство...

Розумію, що більшість чекали від мене вищого результату. Людям хочеться бути родичами/друзями/чимось іще найкращих. Я - проста смертна. Вибачте, за розчарування. Так, результат не такий, як у тих, кого офіційно визнають найкращими. Нижчий. Є те, що є. Принаймні для спроби поступити  досить. А те, що мене соромляться... Пофіг. Не звикати. ;) Особисто я думала, що завалила зовсім, особливо історію. XD

тести, випадки, навчання, люди

Previous post Next post
Up