Якось сестра мого друга зізналася, що перед тим, як зважитися на серйозні стосунки з якимсь чоловіком, вона ОБОВ’ЯЗКОВО влаштовувала йому своєрідний тест на адекватність. Тест був простий,
але надзвичайно ефективний: вона вела претендента на руку й серце в якийсь кабак, де намагалася напоїти його до какашечного стану. Те, в що перетворювавсячоловік, вона сприймала як його справжнє, невдаване Я.
У більшості випадків чоловіки такі тести провалювали. Зірвані алкоголем гальма відчиняли потаємні замки, які досі були щільно обтягнуті колючим дротом. І дуже часто з цієї темної кімнати виривався такий каналізаційний сморід, який годі було побачити в найжахливішому сні. «Звичайно ж, розчаровуватися в людині завжди неприємно, - казала вона. - Але краще, щоб це відбулося ще до того, як у тебе на руках з'явиться дитина, кредит на квартиру й ще бозна що».
Кілька років тому вона вийшла заміж. І, здається, у них все прекрасно. А згадав я про це, бо наразився на вислів «Найбалакучіша баба - п’яний мужик». Настільки лаконічно й точно підмічено, що можна було б більше нічого й не писати.