Ще позавчора здійснила відчайдушну спробу видертися на височенну гору, 2600 метрів, аби дійти до храму Бізлі Махарев. Там, казав Скиба, «стягнули вони менгіри з усієї округи». Розпитуючи місцевих я дізналася, що є наче якась стежка..  Місцеві направляли і показували, хоча частина казала «імпосібле». Один дядечко, наглядач якогось храму, розказав ( Read more... )

Куллу. Дивлюся довкола як баран на нові ворота. Так, класний текстиль, класні люди, так, зображення та статуї зміїв-нагів скрізь. Але я не знаю, з якого боку до цього всього підступитися. Мені треба від чогось відштовхнутись. Хоч якийсь орієнтир. З чогось почати. З чого? Оці старі жінки не говорять англійською. Взагалі тут кепсько з англійською. ( Read more... )

Виснажливий переліт до Делі. У Делі підходжу до табло зі списком рейсів відправлень і не знаходжу свого Делі -Ле. Починаю питати, мене відправляють з одного кінця залу в інший, зрештою я опиняюся біля стойок авіакомпанії Кінгфішер. На мене дивиться дядечко жалісливими очима: «А ваш рейс скасували… Ми нічого не можемо вдіяти, хіба повернути гроші».

У ( Read more... )