02.06
Куллу. Дивлюся довкола як баран на нові ворота. Так, класний текстиль, класні люди, так, зображення та статуї зміїв-нагів скрізь. Але я не знаю, з якого боку до цього всього підступитися. Мені треба від чогось відштовхнутись. Хоч якийсь орієнтир. З чогось почати. З чого? Оці старі жінки не говорять англійською. Взагалі тут кепсько з англійською. Поки думаю поколупатися у місцевому текстилі, поговорити з людьми.. як змусити себе вилізти з мушлі і почати спілкуватися? Я б оце денно і ношно сиділа б безвилазно в одному місці…
На базарі бачила - продають веретена. Така архаїка! Хочу собі веретено, справжнє! Ще шукала ресторанчик, аби випити лассі, і набрела на якесь мікро-село над річкою. Воно виглядає, наче реконструкція раннього середньовіччя серед цілком сучасного Куллу. Невеликі обійстя, розташовані хаотичною купкою. Низ викладений з каміння, верх - глинобитний чи дерев’яний. На жаль, жінки не розмовляли англійською…