Мрій, і будеш мандрувати!
Хочу розповісти, як можна легко мандрувати. Багато хто каже: ох, яка ти швидка! Щойно була тут - а вже в Польщі! А тепер де? В Нідерландах?! Хотів би і я так мандрувати!
Не плануйте - їдьте!
Суть в тому, що так мандрувати може кожен. Питання не в часі і не в грошах. Насправді нас обмежують лиш рамки в нашій голові. Звідки ці рамки? Все дуже просто: наші батьки поїздку кудись вважали за ПОДІЮ! До неї ретельно і довго готувалися, збирали гроші весь рік. Це було щось так, як ніби зробити ремонт чи купити новий телевізор. І створило нам враження, що поїздка кудись - це архіскладно і потребує нереальних попередніх зусиль.
Насправді поїхати простіше простого. Необов'язково навіть планувати. Головне - задати напрямок. А якщо так хочеться планувати, то є комп і вай-фай. Приїжджаєте на місце, берете вино, комп і гуглите, що ж цікавого є в окрузі. Останнім часом тільки так і роблю ) Щодо логістики: є сенс бронювати авіа квитки і деякі автобуси лоу-кости чи поїзди. Але куплений квиток на внутрішній переїзд завжди буде стримувати вас. Тому змиріться і використовуйте blablacar.com. Там дешево і зручно. І можна їхати практично у будь-якому напрямку. Це якщо автостоп не для вас)
Щодо проживання, то сенс є бронювати заздалегідь у двох випадках: якщо ви їдете у якесь дуже туристичне місце (топове місто чи морське узбережжя) або якщо вам це треба для відкриття візи. В іншому випадку приїжджаєте на місце і даєте ногам самим вас винести до житла)
Вам потрібно менше, ніж ви думаєте!
Житло. Бувало, я тижнями жила в наметі. Бувало, жила у п'ятизіркових готелях. Висновок, до якого я прийшла: вам не потрібен п'ятизірковий готель. Номер за 500 баксів і приватний номер у хостелі за 50 відрізняються лиш наявністю шарової випивки у міні-барі і кавовою машиною. Вам настільки зійшлося на випивці? так у найближчому супермаркеті вона є! А в хостелі зате кухня є, де можна зготувати поїсти і не тратитися на ресторан.
Підбирайте житло під свої потреби. Якщо просто перекантуватися ніч, то підійде і ліжко у восьмимісному гуртожитку. Якщо ви біля моря, то найкраще - це намет чи бунагало, а іноді і просто гамак між пальмами. Якщо ж вам треба працювати або відпочити від людей, то тоді можна замислитися і про окрему кімнату.
Розкіш людині НЕ ПОТРІБНА. Якщо ви переконаєте себе, що абсолютно комфортно будете почуватися у звичайному гостьовому домі, а не у готелі із позолоченими поручнями, то мандурвати стане значно простіше. Бо що людині треба? Відчуття безпеки, дах над головою, постіль, вода і туалет. Все. Все інше - зайво витрачені гроші. Розкіш далеко не у крутості житла. Житло не варте того, аби на нього витрачати гроші. Витрачайте їх на враження! Підйом на вулкан, покатушки на корабликах чи конях, музеї... це те, на що варто тратити гроші у подорожах.
Їжа. Їхати у Польщу і їсти в італійських ресторанах? Їхати у Мексику і шукати європейську кухню? Це якось геть не те. В кожній країні унікальна кухня, це частина культурного надбання. Тому піцу краще пробувати у Італії, а журек - у Польщі. У Індії станьте на місяць вегетаріанцем, у Монголії - злосним м’ясоїдом… Хоча нє, монгольську їжу не витримувала навіть я. Можна щось пробувати скрізь, наприклад, пиво. І порівнювати. А їхати у нову країну зі своїми харчовими звичками - це все одно, що нести на спині шафу. Навіщо? Тут є ваш шанс спробувати щось інше, відволіктися від звичних шаблонів.
Ідіть у забігайлівки для місцевих. Навіть якщо там натовп і нема вилизаних столів та свічок. Місцеві знають, куди ходити. Найкраще - це поспитати в місцевих, куди вони порадять піти дешево і смачно поїсти, а куди - випити пива.
Завжди кажіть «так!» і звільніться від стереотипів
Це найкраще спрацьовує у автостопі. Пропонують вас кудись завести в якесь цікаве місце? Кажіть так! Везуть на шашлики? Чому б ні! Особливо це актуально для Грузії, тут вас завезуть, нагодують, покажуть. Не прив’язуйтеся міцно до своїх планів, нехай пригоди несуть! Їдете у Відень, але «коні збочили в кущі» і понесли в Прагу? Чудова нагода побачити це місце! Тримайтеся за місцевих, які готові щось показувати. Вони будуть встократ кращим путівником, ніж глянцевий чи скачаний з інтернету. Вони покажуть не фасад, а душу міста.
Велике відкриття мандрівників: люди значно добріші, ніж нам здається. А світ геть не злий. Турки не продають на органи, мусульмани не терористи, а кавказці не потягнуть у найближчі кущі ґвалтувати. Кожен народ прекрасний по-своєму (навіть монголи, Настю, навіть монголи!) і у кожного можна чогось навчитися. Абсолютно кожна людина є носієм чогось нового. Навіть від російського далекобійника можна навчитися триповерхових матюків або розцінок на хвойд - це теж знання і вони теж збагатять внутрішній світ!
А ще - віддавайте. Колись мандрівник Льоня Кантер сказав річ, яка дуже на мене вплинула. Він сказав, що завжди треба давати, у міру своїх сил. Вписуєтесь у когось безплатно - приготуйте йому борщ чи поприбирайте. Поможіть по роботі, поговоріть. Подаруйте магнітик, врешті-решт. Енергія, витрачена на це, обов’язково повернеться в мандрах. Не можна тілька брати: їздити стопом і безплатно ночувати у людей. Треба віддячувати. Не обов’язково цим же людям, можна іншим. І зовсім не обов'язково грошима. Ні, своєю енергією.
Дізнайтеся нове
Кожна поїздка - це навчання. Непомітне, але неминуче. Та можна і стимулювати це навчання. Перед поїздкою в Грецію освоїти їзду на мотоциклі, а у Белізі пройти курс дайвінга.
Одна москвичка, яка вписувалася у мене по каучсьорфінгу, колись прийшла додому з книжками з історії України. І розповіла, що вона в кожній країні своїх мандрів купляє книжки з історії і ознайомлюється з ними. Це навчило мене. Тож у кожній країні я стараюся знайти книжку, написану кимось закоханим у свій край, купити і прочитати її. Коли дивишся на країну очима люблячої людини, то і сам починаєш її любити.
І, звісно ж, треба вивчати і розуміти традиції краю. Питайте у людей, ходіть у музеї, ЦІКАВТЕСЯ! Коли розумієш, то легше прийняти. І полюбити.
Розділіть щастя з другом
Коли багато мандруєш, то починаєш вигорати. Все наче те саме, мандрівки вже не дають того запалу. Для себе я відкрила радість поділитися баченням з другом. Одна й та сама країна, відвідана з другом і без друга - це два різних враження. Найяскравіші мої поїздки у Мексику та Барселону були з друзями: з Уляною та Андрієм. Це коли тебе захлестує щастя і ти можеш виплеснути його на когось. Це коли тобі страшно і ти чіпляєшся другові в плече і цокотиш зубами… а потім ржеш з цього. Це коли напиваєшся вина, слухаєш сопливі пісні і ревеш у чотири ока за колишніми коханнями. Це коли скачеш за руку по гаудівській бруківці, переслідуючи опупенно красивого босоногого серфера. Сама б ти ці дурниці ніколи не робила б. А страждати ідіотизмом з другом - весело!
Мандрів вам ))) Підтривайтеся, от прям на травневі, от прям щаз!
Інша писанина до теми:
Дорога як вчитель толерантності
Мусульманська жінка
Не плануйте - їдьте!
Суть в тому, що так мандрувати може кожен. Питання не в часі і не в грошах. Насправді нас обмежують лиш рамки в нашій голові. Звідки ці рамки? Все дуже просто: наші батьки поїздку кудись вважали за ПОДІЮ! До неї ретельно і довго готувалися, збирали гроші весь рік. Це було щось так, як ніби зробити ремонт чи купити новий телевізор. І створило нам враження, що поїздка кудись - це архіскладно і потребує нереальних попередніх зусиль.
Насправді поїхати простіше простого. Необов'язково навіть планувати. Головне - задати напрямок. А якщо так хочеться планувати, то є комп і вай-фай. Приїжджаєте на місце, берете вино, комп і гуглите, що ж цікавого є в окрузі. Останнім часом тільки так і роблю ) Щодо логістики: є сенс бронювати авіа квитки і деякі автобуси лоу-кости чи поїзди. Але куплений квиток на внутрішній переїзд завжди буде стримувати вас. Тому змиріться і використовуйте blablacar.com. Там дешево і зручно. І можна їхати практично у будь-якому напрямку. Це якщо автостоп не для вас)
Щодо проживання, то сенс є бронювати заздалегідь у двох випадках: якщо ви їдете у якесь дуже туристичне місце (топове місто чи морське узбережжя) або якщо вам це треба для відкриття візи. В іншому випадку приїжджаєте на місце і даєте ногам самим вас винести до житла)
Вам потрібно менше, ніж ви думаєте!
Житло. Бувало, я тижнями жила в наметі. Бувало, жила у п'ятизіркових готелях. Висновок, до якого я прийшла: вам не потрібен п'ятизірковий готель. Номер за 500 баксів і приватний номер у хостелі за 50 відрізняються лиш наявністю шарової випивки у міні-барі і кавовою машиною. Вам настільки зійшлося на випивці? так у найближчому супермаркеті вона є! А в хостелі зате кухня є, де можна зготувати поїсти і не тратитися на ресторан.
Підбирайте житло під свої потреби. Якщо просто перекантуватися ніч, то підійде і ліжко у восьмимісному гуртожитку. Якщо ви біля моря, то найкраще - це намет чи бунагало, а іноді і просто гамак між пальмами. Якщо ж вам треба працювати або відпочити від людей, то тоді можна замислитися і про окрему кімнату.
Розкіш людині НЕ ПОТРІБНА. Якщо ви переконаєте себе, що абсолютно комфортно будете почуватися у звичайному гостьовому домі, а не у готелі із позолоченими поручнями, то мандурвати стане значно простіше. Бо що людині треба? Відчуття безпеки, дах над головою, постіль, вода і туалет. Все. Все інше - зайво витрачені гроші. Розкіш далеко не у крутості житла. Житло не варте того, аби на нього витрачати гроші. Витрачайте їх на враження! Підйом на вулкан, покатушки на корабликах чи конях, музеї... це те, на що варто тратити гроші у подорожах.
Їжа. Їхати у Польщу і їсти в італійських ресторанах? Їхати у Мексику і шукати європейську кухню? Це якось геть не те. В кожній країні унікальна кухня, це частина культурного надбання. Тому піцу краще пробувати у Італії, а журек - у Польщі. У Індії станьте на місяць вегетаріанцем, у Монголії - злосним м’ясоїдом… Хоча нє, монгольську їжу не витримувала навіть я. Можна щось пробувати скрізь, наприклад, пиво. І порівнювати. А їхати у нову країну зі своїми харчовими звичками - це все одно, що нести на спині шафу. Навіщо? Тут є ваш шанс спробувати щось інше, відволіктися від звичних шаблонів.
Ідіть у забігайлівки для місцевих. Навіть якщо там натовп і нема вилизаних столів та свічок. Місцеві знають, куди ходити. Найкраще - це поспитати в місцевих, куди вони порадять піти дешево і смачно поїсти, а куди - випити пива.
Завжди кажіть «так!» і звільніться від стереотипів
Це найкраще спрацьовує у автостопі. Пропонують вас кудись завести в якесь цікаве місце? Кажіть так! Везуть на шашлики? Чому б ні! Особливо це актуально для Грузії, тут вас завезуть, нагодують, покажуть. Не прив’язуйтеся міцно до своїх планів, нехай пригоди несуть! Їдете у Відень, але «коні збочили в кущі» і понесли в Прагу? Чудова нагода побачити це місце! Тримайтеся за місцевих, які готові щось показувати. Вони будуть встократ кращим путівником, ніж глянцевий чи скачаний з інтернету. Вони покажуть не фасад, а душу міста.
Велике відкриття мандрівників: люди значно добріші, ніж нам здається. А світ геть не злий. Турки не продають на органи, мусульмани не терористи, а кавказці не потягнуть у найближчі кущі ґвалтувати. Кожен народ прекрасний по-своєму (навіть монголи, Настю, навіть монголи!) і у кожного можна чогось навчитися. Абсолютно кожна людина є носієм чогось нового. Навіть від російського далекобійника можна навчитися триповерхових матюків або розцінок на хвойд - це теж знання і вони теж збагатять внутрішній світ!
А ще - віддавайте. Колись мандрівник Льоня Кантер сказав річ, яка дуже на мене вплинула. Він сказав, що завжди треба давати, у міру своїх сил. Вписуєтесь у когось безплатно - приготуйте йому борщ чи поприбирайте. Поможіть по роботі, поговоріть. Подаруйте магнітик, врешті-решт. Енергія, витрачена на це, обов’язково повернеться в мандрах. Не можна тілька брати: їздити стопом і безплатно ночувати у людей. Треба віддячувати. Не обов’язково цим же людям, можна іншим. І зовсім не обов'язково грошима. Ні, своєю енергією.
Дізнайтеся нове
Кожна поїздка - це навчання. Непомітне, але неминуче. Та можна і стимулювати це навчання. Перед поїздкою в Грецію освоїти їзду на мотоциклі, а у Белізі пройти курс дайвінга.
Одна москвичка, яка вписувалася у мене по каучсьорфінгу, колись прийшла додому з книжками з історії України. І розповіла, що вона в кожній країні своїх мандрів купляє книжки з історії і ознайомлюється з ними. Це навчило мене. Тож у кожній країні я стараюся знайти книжку, написану кимось закоханим у свій край, купити і прочитати її. Коли дивишся на країну очима люблячої людини, то і сам починаєш її любити.
І, звісно ж, треба вивчати і розуміти традиції краю. Питайте у людей, ходіть у музеї, ЦІКАВТЕСЯ! Коли розумієш, то легше прийняти. І полюбити.
Розділіть щастя з другом
Коли багато мандруєш, то починаєш вигорати. Все наче те саме, мандрівки вже не дають того запалу. Для себе я відкрила радість поділитися баченням з другом. Одна й та сама країна, відвідана з другом і без друга - це два різних враження. Найяскравіші мої поїздки у Мексику та Барселону були з друзями: з Уляною та Андрієм. Це коли тебе захлестує щастя і ти можеш виплеснути його на когось. Це коли тобі страшно і ти чіпляєшся другові в плече і цокотиш зубами… а потім ржеш з цього. Це коли напиваєшся вина, слухаєш сопливі пісні і ревеш у чотири ока за колишніми коханнями. Це коли скачеш за руку по гаудівській бруківці, переслідуючи опупенно красивого босоногого серфера. Сама б ти ці дурниці ніколи не робила б. А страждати ідіотизмом з другом - весело!
Мандрів вам ))) Підтривайтеся, от прям на травневі, от прям щаз!
Інша писанина до теми:
Дорога як вчитель толерантності
Мусульманська жінка