Нерха і Кордоба: враження від білої-квіткової Андалусії
Нерха
Місцеві не радили нам з Гранади їхати на найближче від міста узбережжя, мовляв, там пляжі не дуже. В принципі, ці відомості збіглися із нашими планами відвідати приморське місто Нерху, що знаходилося за 2 години їзди від Гранади, і ми навострили лижі туди.
Були налаштовані виїздити першим автобусним рейсом і повертатися останнім. Але в цей ранок сила тяжіння подушки були непереборна, тож ми пішли на другий рейс - на 9:00. Дві години куняння в автобусі, і от ми наближаємося до морської казки, до білої прекрасної Нерхи.
Це, звісно, захоплює подих: така Андалусія, як ми і уявляли! Уляна сказала, що для повноти картини ми маємо з’їсти бутерброд зі шпротами з анчоусами. У Нерсі нема «класичного» історичного центру, але вулички і будиночки немов з картинки: все побілено, низ і портали дверей обкладені дуже гарною плиткою, все залито сонцем і заплетено червоними, рожевими, жовтими квітами. Квіти усюди, і складається враження абсолютної чистоти. Як воно, жити в такому?
Ми з Уляною збагнули, що раніше в Україні було все те саме: побілені хати, розписані печі, кахлі і море квітів. Але потім нам порубали коріння, знищили цю властиву українцям естетику, обезличили нас. Тепер наша антиестетика - це сірість будинків і запльованість вулиць.
Нові будинки в Нерсі зберігають традиції обкладати «присьби» плиткою, але тепер для цього використовують потворну комерційну плитку, яка програє мальованій за усіма параметрами.
Вихід до моря простий, береги із крупним піском, дно услане піском м'якеньким. Ми відкрили купальний сезон і навіть позагорали цицьками. Ціни у ресторанах приємніші, ніж у Гранаді чи Барселоні. Випили по келишку червоного домашнього вина (а дехто навіть два) і поїхали додомцю.
Наступного дня за планом була Кордоба. Яка, на відміну від того, як вимовляємо ми («сеат кордОба»), все-таки КОрдоба
Технічне. Перевізником є відома контора ALSA, яка в інтернеті запропонувала нам квитки й назад за 44 євро (тобто по 22 євро з носа). Але якщо ніжками прийти на автостанцію і купити квиток у касі чи в спеціальному автоматі, то він буде коштувати на 4 євро дешевше: по 18.
Кордоба
Ми знаємо, що кордоба - це модель машини марки Сеат. А більше чомусь про це знати нічого не хочемо. Іспанія - популярний напрямок для українського туризму, проте українці вибирають Барселону, Валенсію і канарські острови. Ще іноді курорти узбережжя. Але не андалузьку «глибинку». І даремно)
Росіяни, відгуки яких про Кордобу я все ж прочитала, були одноголосні: Кордоба - найарабськіше місто Андалусії. Я якось і налаштувалася відповідно: шум, гомін, ринки, вулична їжа, вісьлюки, сморід...Акумулювала свої враження про арабський схід у цьому очікуванні. Але місто виявилося геть не таким, як малювала його моя уява! Арабськість є у кількох знакових для міста архітектурних комлексах (якщо чесно, то пригадую один), прослідковується у оздобах будинків і вікон і продається у сувенірних крамницях. Решта - інше. Білі-білі будиночки і купа квітів. На відміну від Нерхи тут вулиці глухі, без просторих відкритих дворів. Тому хвилі квітів виплескуються з балконів і вікон: в основному це різнобарвні герані. Вікна прикриті солом’яними циновками - досить незвична традиція, такого раніше не спостерігала. А всередині будинків - розкішні, чудові патіо….з квітами, обов’язково фонтанчиками, білою мармуровою плиткою на підлозі… Ці патіо проглядаються крізь відкриті двері, іноді туди можна пройти і подивитися.
Кордоба різна. Модернове місто приваблює купою шопінг-магазинів (кого як, звісно). Середньовічна Кордоба білими вуличками затиснена у давню кріпосну стіну, з кількома воротами у сучасний світ. Тут є резиденція королів (за гроші) і римський міст (безплатно), перейшовши який можна побачити вид на Мадрид старовинну Кордобу…з боку старої Кордоби над річкою зберігся древній водяний млин, весь ретельно обпісяний і обкаканий (бо доступних туалетів тут катма), до якого можна зайти і піднятися сходами нагору.
Основною гордістю міста є Кордобська катедра. І хоч як не хотілося віддавати 8 євро за вхід, але воно варте було того. Катедра прекрасна, величезна, з купою розкішних арабських оздоб і навіть з християнськими фресками. Нашарування часів і культур, така собі іспанська Айя Софія. Вразило мене чи не більше за Софію!
Схід проник дуже глибоко у декоративноз-прикладне мистецтво кордоби. А ще тут місто фламенко. Магазини із одягом для танцю є на кожному кроці.
Дуже, дуже красиво. Певне, найсильніше моє враження за всю поїздку. Пригадую, як не хотілося мені їхати у Кордобу і яка радість була це все побачити! Місто знаходиться за 3 години їзди від Гранади.
Місцеві не радили нам з Гранади їхати на найближче від міста узбережжя, мовляв, там пляжі не дуже. В принципі, ці відомості збіглися із нашими планами відвідати приморське місто Нерху, що знаходилося за 2 години їзди від Гранади, і ми навострили лижі туди.
Були налаштовані виїздити першим автобусним рейсом і повертатися останнім. Але в цей ранок сила тяжіння подушки були непереборна, тож ми пішли на другий рейс - на 9:00. Дві години куняння в автобусі, і от ми наближаємося до морської казки, до білої прекрасної Нерхи.
Це, звісно, захоплює подих: така Андалусія, як ми і уявляли! Уляна сказала, що для повноти картини ми маємо з’їсти бутерброд зі шпротами з анчоусами. У Нерсі нема «класичного» історичного центру, але вулички і будиночки немов з картинки: все побілено, низ і портали дверей обкладені дуже гарною плиткою, все залито сонцем і заплетено червоними, рожевими, жовтими квітами. Квіти усюди, і складається враження абсолютної чистоти. Як воно, жити в такому?
Ми з Уляною збагнули, що раніше в Україні було все те саме: побілені хати, розписані печі, кахлі і море квітів. Але потім нам порубали коріння, знищили цю властиву українцям естетику, обезличили нас. Тепер наша антиестетика - це сірість будинків і запльованість вулиць.
Нові будинки в Нерсі зберігають традиції обкладати «присьби» плиткою, але тепер для цього використовують потворну комерційну плитку, яка програє мальованій за усіма параметрами.
Вихід до моря простий, береги із крупним піском, дно услане піском м'якеньким. Ми відкрили купальний сезон і навіть позагорали цицьками. Ціни у ресторанах приємніші, ніж у Гранаді чи Барселоні. Випили по келишку червоного домашнього вина (а дехто навіть два) і поїхали додомцю.
Наступного дня за планом була Кордоба. Яка, на відміну від того, як вимовляємо ми («сеат кордОба»), все-таки КОрдоба
Технічне. Перевізником є відома контора ALSA, яка в інтернеті запропонувала нам квитки й назад за 44 євро (тобто по 22 євро з носа). Але якщо ніжками прийти на автостанцію і купити квиток у касі чи в спеціальному автоматі, то він буде коштувати на 4 євро дешевше: по 18.
Кордоба
Ми знаємо, що кордоба - це модель машини марки Сеат. А більше чомусь про це знати нічого не хочемо. Іспанія - популярний напрямок для українського туризму, проте українці вибирають Барселону, Валенсію і канарські острови. Ще іноді курорти узбережжя. Але не андалузьку «глибинку». І даремно)
Росіяни, відгуки яких про Кордобу я все ж прочитала, були одноголосні: Кордоба - найарабськіше місто Андалусії. Я якось і налаштувалася відповідно: шум, гомін, ринки, вулична їжа, вісьлюки, сморід...Акумулювала свої враження про арабський схід у цьому очікуванні. Але місто виявилося геть не таким, як малювала його моя уява! Арабськість є у кількох знакових для міста архітектурних комлексах (якщо чесно, то пригадую один), прослідковується у оздобах будинків і вікон і продається у сувенірних крамницях. Решта - інше. Білі-білі будиночки і купа квітів. На відміну від Нерхи тут вулиці глухі, без просторих відкритих дворів. Тому хвилі квітів виплескуються з балконів і вікон: в основному це різнобарвні герані. Вікна прикриті солом’яними циновками - досить незвична традиція, такого раніше не спостерігала. А всередині будинків - розкішні, чудові патіо….з квітами, обов’язково фонтанчиками, білою мармуровою плиткою на підлозі… Ці патіо проглядаються крізь відкриті двері, іноді туди можна пройти і подивитися.
Кордоба різна. Модернове місто приваблює купою шопінг-магазинів (кого як, звісно). Середньовічна Кордоба білими вуличками затиснена у давню кріпосну стіну, з кількома воротами у сучасний світ. Тут є резиденція королів (за гроші) і римський міст (безплатно), перейшовши який можна побачити вид на Мадрид старовинну Кордобу…з боку старої Кордоби над річкою зберігся древній водяний млин, весь ретельно обпісяний і обкаканий (бо доступних туалетів тут катма), до якого можна зайти і піднятися сходами нагору.
Основною гордістю міста є Кордобська катедра. І хоч як не хотілося віддавати 8 євро за вхід, але воно варте було того. Катедра прекрасна, величезна, з купою розкішних арабських оздоб і навіть з християнськими фресками. Нашарування часів і культур, така собі іспанська Айя Софія. Вразило мене чи не більше за Софію!
Схід проник дуже глибоко у декоративноз-прикладне мистецтво кордоби. А ще тут місто фламенко. Магазини із одягом для танцю є на кожному кроці.
Дуже, дуже красиво. Певне, найсильніше моє враження за всю поїздку. Пригадую, як не хотілося мені їхати у Кордобу і яка радість була це все побачити! Місто знаходиться за 3 години їзди від Гранади.