трохи про Будинок Письменників та Перекладачів
Я живу тут як привид. На вулицю не виходжу, а за їжею прослизаю на кухню вже тоді, коли там точно ніхто не лишається. Я в мушлі, і всі сигнали з зовнішнього світу сприймаю як якесь недолуге надокучання. За ці дні я лише тричі виходила за поріг на 10 хв - купити води і їжі. Не дивилася міста, не вибиралася ні в яку кав'ярню чи музей. Просто цілковите занурення в себе в і роботу. Те, чого я так чекала.
Цей дім ідеальний для життя, якщо ви тільки не ховаєтеся у мушлі. У загальній їдальні добірка чудової музики та магнітофон, купа горщичків та глечичків, великі вікна, затишок, журнали та книжки. Тут є банька і кімната з каміном, фортепіано, бібліотека. Навіть у моїй кімнатці є книжкові полиці з книжками різними мовами. Це так мило...
Але я уникаю людей. З цього стану дуже важко вийти. Напевне, вдома трохи перенасичилася спілкуванням.
Я знаю, що тут разом зі мною дуже цікаві люди. Кілька письменниць в літах, дуже відомих в Латвії. Ще одна знана естонська письменниця. Відомий журналіст, який мотається по гарячих точках. Але я в мушлі.
І ось випадково "попала". Одна з письменниць, добра і якась аж осяйна, запросила мене на обід. Виловила прямо в кухні і покликала. Я вимушена була піти, бо що ж... вона так щиро і гарно запросила!
Мені ніяково сидіти з ними. На щастя, я не одна непитуща: десь половина запрошених п'ють воду замість вина. Мене муляє відомо яке питання. І нарешті вмикається Настя-журналіст, і починає ненав'язливо розпитувати про мовну ситуацію.
Так, російськомовна преса у них є, видається тут. Але це зовсім інше інформаційне поле. Жінки розповідають, що споживачами такої продукції є ті, хто "підключений" до російського дискурсу: маскультури, світогляду. Ця преса подає зовсім іншу інтерпретацію тих самих подій. у Латвії багато людей з видом на проживання, які не поспішають отримувати громадянство, бо становище мають навіть привілейованіше за латишів. Бо без віз можуть їздити і в Європу, і в екс-СНД. Дуже часто це росіяни. І саме вони є споживачем цієї продукції.
Письменниця з Естонії каже, що у них в країні російську позиціонують як мову окупантів. Щось таке я вже чула й в Латвії;)
- Ну, в будь-якому разі в тому році на референдумі ми показали, що нам потрібна тільки латишська державна, - каже директорка Будинку. - Вона пояснює, що зрусифікована сильно лише Рига і ще якесь місто, де майже не чути латишської. Загалом же в інших містах люди говорять латишською, молодше покоління часто уже тільки розуміє російську мову, але не говорить.
Потім розмова плавно перетікає на розмову про президентів Латвії та Естонії.
- Він такі дурниці іноді робить, наш президент, - каже естонка.
- Але ми ж з ним знайомі, він непоганий, - заперечує латишська письменниця.
- Так, він хороший.
- Ви що, всі знайомі з президентом Естонії? - вражено перепитую я.
- Ну звісно, він же був таким ... з народу... їздили ми з ним колись на конференції.
- А наш пише блог, дуже цікаво читати. Люди не так слухають публічні виступи, як читають його блог!
- Ну, наш теж пише ночами... - погоджується Естонка. - Непогано пише. Але.. краще б він спав.
Ото таке.
Репортаж з-поза мушлі завершено. Я знову там)
Цей дім ідеальний для життя, якщо ви тільки не ховаєтеся у мушлі. У загальній їдальні добірка чудової музики та магнітофон, купа горщичків та глечичків, великі вікна, затишок, журнали та книжки. Тут є банька і кімната з каміном, фортепіано, бібліотека. Навіть у моїй кімнатці є книжкові полиці з книжками різними мовами. Це так мило...
Але я уникаю людей. З цього стану дуже важко вийти. Напевне, вдома трохи перенасичилася спілкуванням.
Я знаю, що тут разом зі мною дуже цікаві люди. Кілька письменниць в літах, дуже відомих в Латвії. Ще одна знана естонська письменниця. Відомий журналіст, який мотається по гарячих точках. Але я в мушлі.
І ось випадково "попала". Одна з письменниць, добра і якась аж осяйна, запросила мене на обід. Виловила прямо в кухні і покликала. Я вимушена була піти, бо що ж... вона так щиро і гарно запросила!
Мені ніяково сидіти з ними. На щастя, я не одна непитуща: десь половина запрошених п'ють воду замість вина. Мене муляє відомо яке питання. І нарешті вмикається Настя-журналіст, і починає ненав'язливо розпитувати про мовну ситуацію.
Так, російськомовна преса у них є, видається тут. Але це зовсім інше інформаційне поле. Жінки розповідають, що споживачами такої продукції є ті, хто "підключений" до російського дискурсу: маскультури, світогляду. Ця преса подає зовсім іншу інтерпретацію тих самих подій. у Латвії багато людей з видом на проживання, які не поспішають отримувати громадянство, бо становище мають навіть привілейованіше за латишів. Бо без віз можуть їздити і в Європу, і в екс-СНД. Дуже часто це росіяни. І саме вони є споживачем цієї продукції.
Письменниця з Естонії каже, що у них в країні російську позиціонують як мову окупантів. Щось таке я вже чула й в Латвії;)
- Ну, в будь-якому разі в тому році на референдумі ми показали, що нам потрібна тільки латишська державна, - каже директорка Будинку. - Вона пояснює, що зрусифікована сильно лише Рига і ще якесь місто, де майже не чути латишської. Загалом же в інших містах люди говорять латишською, молодше покоління часто уже тільки розуміє російську мову, але не говорить.
Потім розмова плавно перетікає на розмову про президентів Латвії та Естонії.
- Він такі дурниці іноді робить, наш президент, - каже естонка.
- Але ми ж з ним знайомі, він непоганий, - заперечує латишська письменниця.
- Так, він хороший.
- Ви що, всі знайомі з президентом Естонії? - вражено перепитую я.
- Ну звісно, він же був таким ... з народу... їздили ми з ним колись на конференції.
- А наш пише блог, дуже цікаво читати. Люди не так слухають публічні виступи, як читають його блог!
- Ну, наш теж пише ночами... - погоджується Естонка. - Непогано пише. Але.. краще б він спав.
Ото таке.
Репортаж з-поза мушлі завершено. Я знову там)