Ярослав і утрєннікі

[gohatto_n]

Ярослав у мене якась асоціальна дитина. Сьогодні привели на роботу до чоловіка взяти участь у ранку з нагоди Миколая, про якого, до речі, ні слова не було згадано, ну але то таке. (про те, що вели свято російською, я стримуюся і майже мовчу. Як і про цукеркові подарунки)
Дитя довго стояло в стороні. Його абсолютно не цікавило те, як розпинається "дівчинка, одягнута у свиню" і "дядя як ведмедик". Він катався на стільцях, катав по офісу машини, ходив на екскурсію в кухню і в туалет. Потім, вже на фінальному акорді дійства, я звабила його таки підійти до тьоті-свині, бо ж усім дітям робили різні фігурки на замовлення з таких ото довгих кульок. І ось настала наша черга, і тьотя-свиня спитала: "Зайчик, что тебе сделать?". "Цифру" - відповів Ярослав. Тьотя зробила круглі очі: "Что-что?" - "Цифру..." - терпляче повторило моє дитя. Тьотя розсміялася: "Я сдєлаю тєбє собачку! Нужно бить такім, как всє"
Варто було бачити розчарування в очах Ярослава... Таке враження, що перед ним рухнув світ.
Потім ми їхали додому, і я пояснювала Ярославу, що оті цукерки - то для дорослих, а не для дітокю А Яка так вражено питає: "Але чому ж вони їх нам подарували?!" Ну що тут скажеш...