рефлексії з приводу сексуальності і сексу
Сьогодні була "на десерт" лекція прекрасної тренерки з Литви Маргарити. Я вже була у неї на одноденному тренінгу і рефлекснула у величезну статтю, яку Оксана запорола за надмірну серйозність і попросила переписати. А сьогодні була просто лекція, присвячена неолібералізму, і я нарешті пережила те, про що чувала від Цикури, але чого не переживала сама. Це був якийсь внутрішній прорив, потужні рефлексії, від яких сиділа і ковбасилася не по дитячому, хоча тема була зачеплена відносно нейтральна, і я не думала, що вона в мені буде сидіти отакенною проблемою, яка вириватиметься назовні такими штормовими реакціями, як мало не істерика зі сльозами, соплями і сміхом.
Була просто собі презентація про сприйняття сексу чоловіками і жінками, і про пов*язаний з цим дискурс, і про ті моделі поведінки і мислення, які нав*язуються нині і з якими ми живемо.
Якщо коротко, то чоловіча модель передбачає молодість, неусвідомлене бажання, гедонізм. Однак у жінок з сексом все складно і дууууже комплексно. Він передбачає самодисципліну, емоційну роботу, відповідальність за статеві та емоційні стосунки; створення себе як сексуального об*єкту, як "оптимального" гетеросексуального об*єкту; жінка також несе відповідальність за наявність чи відсутність чоловічого бажання; контролює запобігання вагітності, несе відповідальність за хвороби, що передаються статевим шляхом... Це я так навскидку, але там цілий комплекс всіляких проблем. Статевий акт для жінки - це просто капець яка робота! Я рефлексувала, бо для мене це болюча тема. Я не кажу про зараз, бо чоловік у мене в цьому плані ідеальний, але якщо глянути назад, на ті всі травми, які завдавали мені статеві стосунки із деякими людьми - особливо тими, хто був дуже близький, але хто, скажімо, був заморочений на зовнішності, привабливості жінки чи ще чомусь... У голові постійно жив страх. Я думаю, багато жінок переживали за свого життя щось подібне, хоча тут уже майже всі одружені, і ці відчуття трохи стерлися, бо це вже інші обставини. Але ось ти із ним у ліжку, і про що ж ти думаєш? Про потужні нестримні бажання? Безперечно. Але окрім того ти думаєш про масу речей.
Перший "блок" думок - зовнішність.Чи достатньо сексуальна моя білизна? Як зняти труси, аби не була помітна щоденна прокладка? Мій живіт відвис... бедра товсті... тут і там прищ. А шкіра вже не така, як у двадцять! Він любить таких молодих... а я вже не така! У мене нема тої свіжості! А може у мене око закисло?!
Другий "блок" - моральність (цю проблему заміжжя, до речі, у мене не вирішило). Якщо я хочу брутально, я ж не можу попросити про це! Він подумає, що я збоченка! Якщо я візьму ініціативу в свої руки, а він засудить? Якщо він вважає, що так ведуть себе тільки бляді? Якщо я зроблю так-то і так-то, він вирішить, що я передивилася порнухи! Чи не надто голосно я стогну? Чи не противний при цьому мій голос? Але ж еротичніше, коли такі низькі нотки... (тут я завжди згадую стогін однієї моєї знайомої, з прикрістю розуміючи, що так прекрасно я його не відтворю).
Третій "блок" - фізіологія. Яка ж я "там" стала після пологів??? Чи не заволого там? Чи не засухо? Чи не воня? Чи не воня звідтам, звідтам і звідтам? Чи б не бзднути не доведи... (Бога тут згадувати вже зовсім було б не в тему, але християнська культура, схоже, не витворила іншого сталого вислову).
Четвертий "блок" - його задоволення. Чи гарно йому? Чи все я так роблю? Чи відгадаю, що він хоче? А якщо він не стогне - то все погано? А якщо не може кінчити - я все роблю не так? А якщо кінчив - то це він просто кінчив чи таки йому було по кайфу?..
Чорт забирай, ви можете уявити, що робиться у жінок під час статевого акту???? І це коли ще все ок. А коли у тебе ще болить щось, так коло задач розширюється неймовірно. І оце я пишу, виливаю душу, і знаєте, про що я думаю? Ага)) Я думаю: а чи нормальна я? А може це тільки у мене так? А може...бла-бла-бла? І я ловлю себе на думці, що висловлювання таких проблем вголос - це визнання власного "невдахства". Адже у нашому суспільстві успішною людиною є молода, струнка, сексуально приваблива, у якої нема ніяких проблем! Тіло я висвітленням внутрішнього світу. Ідеальне тіло - бездоганне самопочуття.
Цікавою є та думка, що жінка не сприймається красивою цілісно. Її краса складається з безлічі деталей: ідеальна шкіра, фігура, волосся, нігті, одяг. Кожна жінка тратить купу часу на приведення себе до "порностереотипу", але вона ніколи не зізнається, що докладає до цього купу зусиль. Зізнатися - це в нашому неоліберальному суспільстві означає визнати своє лузерство! І зараз, виклавши свої думки, в очах у багатьох вас я буду виглядати лузером, і я про це думаю, а також думаю про те, який рівень приватності поставити на запис, аби не викликати почуття жалості у тих, у кого не треба. Бо сексуально привабливими є впевнені в собі ідеальні жінки.
Чорт, це так все складно, що хочеться взвити. Скільки б ми не напирали на власну індивідуальність, але ми належимо до певної системи. Ми не можемо бути поза системи, хоч ти трісни. І я, скільки б не била себе в грудь, волаючи про рівність і природність, але так само, як і всі, картаю себе за з*їдений тортик, за пропущене тренування, за погану шкіру чи ще щось. Але проблеми не лише в системі, проблеми також в головах, "нада мєнять что-то в консєрваторії", як відповідає Цикура на мої жаління на жизнь. І навіть розумієш це ніби, і стараєшся жити відповідно.. А потім БАЦ - попав у емоційну пастку. І вже не можеш ніц з цим зробити, уже стаєш невільним, замороченим, із тарганами в голові.
А висновок? А біс його зна. Мені здається, за мого життя від цього можна звільнившись, лиш переїхавши в ліс. І щоб там була хатка, господарство, бібліотека і довбень, якому вже точно нікуди від тебе дітися)))
(і до речі. пишучи цей пост просто під замком, а не у якійсь суперприватній чи жіночій групі, я змушую себе вийти з системи. Хоча б зараз.)
Була просто собі презентація про сприйняття сексу чоловіками і жінками, і про пов*язаний з цим дискурс, і про ті моделі поведінки і мислення, які нав*язуються нині і з якими ми живемо.
Якщо коротко, то чоловіча модель передбачає молодість, неусвідомлене бажання, гедонізм. Однак у жінок з сексом все складно і дууууже комплексно. Він передбачає самодисципліну, емоційну роботу, відповідальність за статеві та емоційні стосунки; створення себе як сексуального об*єкту, як "оптимального" гетеросексуального об*єкту; жінка також несе відповідальність за наявність чи відсутність чоловічого бажання; контролює запобігання вагітності, несе відповідальність за хвороби, що передаються статевим шляхом... Це я так навскидку, але там цілий комплекс всіляких проблем. Статевий акт для жінки - це просто капець яка робота! Я рефлексувала, бо для мене це болюча тема. Я не кажу про зараз, бо чоловік у мене в цьому плані ідеальний, але якщо глянути назад, на ті всі травми, які завдавали мені статеві стосунки із деякими людьми - особливо тими, хто був дуже близький, але хто, скажімо, був заморочений на зовнішності, привабливості жінки чи ще чомусь... У голові постійно жив страх. Я думаю, багато жінок переживали за свого життя щось подібне, хоча тут уже майже всі одружені, і ці відчуття трохи стерлися, бо це вже інші обставини. Але ось ти із ним у ліжку, і про що ж ти думаєш? Про потужні нестримні бажання? Безперечно. Але окрім того ти думаєш про масу речей.
Перший "блок" думок - зовнішність.Чи достатньо сексуальна моя білизна? Як зняти труси, аби не була помітна щоденна прокладка? Мій живіт відвис... бедра товсті... тут і там прищ. А шкіра вже не така, як у двадцять! Він любить таких молодих... а я вже не така! У мене нема тої свіжості! А може у мене око закисло?!
Другий "блок" - моральність (цю проблему заміжжя, до речі, у мене не вирішило). Якщо я хочу брутально, я ж не можу попросити про це! Він подумає, що я збоченка! Якщо я візьму ініціативу в свої руки, а він засудить? Якщо він вважає, що так ведуть себе тільки бляді? Якщо я зроблю так-то і так-то, він вирішить, що я передивилася порнухи! Чи не надто голосно я стогну? Чи не противний при цьому мій голос? Але ж еротичніше, коли такі низькі нотки... (тут я завжди згадую стогін однієї моєї знайомої, з прикрістю розуміючи, що так прекрасно я його не відтворю).
Третій "блок" - фізіологія. Яка ж я "там" стала після пологів??? Чи не заволого там? Чи не засухо? Чи не воня? Чи не воня звідтам, звідтам і звідтам? Чи б не бзднути не доведи... (Бога тут згадувати вже зовсім було б не в тему, але християнська культура, схоже, не витворила іншого сталого вислову).
Четвертий "блок" - його задоволення. Чи гарно йому? Чи все я так роблю? Чи відгадаю, що він хоче? А якщо він не стогне - то все погано? А якщо не може кінчити - я все роблю не так? А якщо кінчив - то це він просто кінчив чи таки йому було по кайфу?..
Чорт забирай, ви можете уявити, що робиться у жінок під час статевого акту???? І це коли ще все ок. А коли у тебе ще болить щось, так коло задач розширюється неймовірно. І оце я пишу, виливаю душу, і знаєте, про що я думаю? Ага)) Я думаю: а чи нормальна я? А може це тільки у мене так? А може...бла-бла-бла? І я ловлю себе на думці, що висловлювання таких проблем вголос - це визнання власного "невдахства". Адже у нашому суспільстві успішною людиною є молода, струнка, сексуально приваблива, у якої нема ніяких проблем! Тіло я висвітленням внутрішнього світу. Ідеальне тіло - бездоганне самопочуття.
Цікавою є та думка, що жінка не сприймається красивою цілісно. Її краса складається з безлічі деталей: ідеальна шкіра, фігура, волосся, нігті, одяг. Кожна жінка тратить купу часу на приведення себе до "порностереотипу", але вона ніколи не зізнається, що докладає до цього купу зусиль. Зізнатися - це в нашому неоліберальному суспільстві означає визнати своє лузерство! І зараз, виклавши свої думки, в очах у багатьох вас я буду виглядати лузером, і я про це думаю, а також думаю про те, який рівень приватності поставити на запис, аби не викликати почуття жалості у тих, у кого не треба. Бо сексуально привабливими є впевнені в собі ідеальні жінки.
Чорт, це так все складно, що хочеться взвити. Скільки б ми не напирали на власну індивідуальність, але ми належимо до певної системи. Ми не можемо бути поза системи, хоч ти трісни. І я, скільки б не била себе в грудь, волаючи про рівність і природність, але так само, як і всі, картаю себе за з*їдений тортик, за пропущене тренування, за погану шкіру чи ще щось. Але проблеми не лише в системі, проблеми також в головах, "нада мєнять что-то в консєрваторії", як відповідає Цикура на мої жаління на жизнь. І навіть розумієш це ніби, і стараєшся жити відповідно.. А потім БАЦ - попав у емоційну пастку. І вже не можеш ніц з цим зробити, уже стаєш невільним, замороченим, із тарганами в голові.
А висновок? А біс його зна. Мені здається, за мого життя від цього можна звільнившись, лиш переїхавши в ліс. І щоб там була хатка, господарство, бібліотека і довбень, якому вже точно нікуди від тебе дітися)))
(і до речі. пишучи цей пост просто під замком, а не у якійсь суперприватній чи жіночій групі, я змушую себе вийти з системи. Хоча б зараз.)